ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 459/2599/17
провадження № 51-2642км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 09 грудня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року у кримінальному провадженні №12017140150001495 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 09 грудня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 369 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат, долю речових доказів та спеціальну конфіскацію предмета неправомірної вигоди.
2. Місцевий суд установив, що ОСОБА_6 04 вересня 2017 року о 15:00 телефоном повідомив Червоноградський ВП ГУНП у Львівській області, що у м. Соснівці Львівської області в нього викрадено мобільний телефон "Ірhone". Екіпаж сектору реагування патрульної поліції (далі - СРПП) № 4 у складі капітана поліції ОСОБА_8 та рядового поліції ОСОБА_9, який прибув за викликом на місце, встановив, що крадіжка телефону не підтвердилася, а сам ОСОБА_6 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Усвідомлюючи правові наслідки за хибне повідомлення і виклик працівників поліції та можливість його притягнення до адміністративної відповідальності за скоєне ОСОБА_6, з метою уникнення цих наслідків, цього ж дня близько 17:20 у службовому автомобілі поліції "Тойота Пріус" д.н.з. НОМЕР_1 запропонував та передав ОСОБА_8 і ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 300 грн від отримання якої вони відмовились і викликали на місце слідчо-оперативну групу.
Таким чином, ОСОБА_6 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак таке не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.
3. При перегляді вироку за апеляційною скаргою засудженого Львівський апеляційний суд ухвалою від 21 червня 2022 року залишив його без змін та виключив з його мотивувальної частини посилання на закінчений замах на пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
4. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 "Про судову практику у справах про хабарництво" давання хабара (неправомірної вигоди) полягає в передачі службовій особі майна, права на майно або вчинені на її користь дій майновою характеру за виконання чи невиконання дії, яку та повинна була або могла виконати із використанням службового становища чи наданої влади. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 369 КК та правових позицій у вказаній постанові пленуму ВСУ надання такої неправомірної вигоди полягає у передачі службовій особі майна, права на майно чи вчинення в її користь дій іншого майнового характеру, за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, будь якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
А тому, на думку засудженого, у вироку суду першої інстанції мали бути зазначені конкретні діяння, які вчинялись чи мали бути вчинені в його інтересах за надання неправомірної вигоди у вигляді 300 грн, якщо така вигода надавалась саме з цією метою, і при цьому особа бажала настання наслідків за настання яких пропонувала неправомірну вигоду.
Вказує, що у вироку суду має бути зазначено форму вини та наявність прямого чи непрямого умислу, однак в оскаржуваному вироку цього немає. Судом не враховано, що в його діях не було мотиву злочину, оскільки він не був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП. Тому він вважає, що пред`явлене йому обвинувачення не знайшло свого підтвердження в суді, натомість місцевий суд самостійно сформулював у справі нове обвинувачення, чим вийшов за межі своїх повноважень, оскільки розглянув справу не у межах висунутого обвинувачення. Стверджує, що в даному випадку мала місце провокація злочину з боку працівників поліції, а тому ухвалений вирок є незаконним та необґрунтованим і підлягає скасуванню.
На переконання засудженого, при перегляді вироку за апеляційною скаргою сторони захисту суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином наведених у ній доводів та не усунув допущених порушень, а тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
5. У судовому засіданні засуджений та захисник вимоги касаційної скарги підтримали.
6. Прокурор просив відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
7. Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
8. Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
9. За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.