ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 711/3737/22
провадження № 61-4520св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Черкаська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Демчика Р. В., та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, в якій просив суд відшкодувати на його користь моральну шкоду, завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, в розмірі 2 000 000,00 грн.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 09 травня 2019 року його було затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), за підозрою у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України (далі -
КК України). Також, цього ж дня йому повідомлено про підозру, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та вручено письмове повідомлення про підозру.
10 травня 2019 року слідчим суддею Соснівського районного суду м. Черкаси щодо нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб. У подальшому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався.
10 лютого 2020 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси запобіжний захід у вигляді тримання під вартою йому було змінено на цілодобовий домашній арешт строком на 60 діб з застосування засобу електронного контролю до 09 квітня 2020 року включно.
28 травня 2020 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, без застосування засобу електронного контролю строком на 30 діб продовжено до 26 червня 2020 року включно.
30 червня 2020 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси йому знову обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб - до 28 серпня 2020 року включно, без застосування засобу електронного контролю.
Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 вересня 2020 року його визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачені за частиною третьою статті 185 КК України та виправдано через недоведеність в його діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 вересня 2020 року залишено без змін.
ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок незаконних дій працівників поліції та працівників прокуратури він перебував під слідством і судом 29 місяців, з них перебуваючи під вартою в умовах повної антисанітарії, ізоляції від родини та соціуму в цілому, постійного психологічного тиску в слідчому ізоляторі - 277 днів, а 206 днів під домашнім арештом, що також обмежувало його свободу і позбавляло можливості вести нормальний і звичний спосіб життя, як і перебування тривалий час в статусі обвинуваченого без обрання запобіжного заходу. У зв`язку із винесенням судом відносно нього виправдувального вироку, працівниками поліції були сфабриковані відносно нього ще дві кримінальні справи і знову обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У зв`язку із вказаними обставинами про народження своєї дитини він дізнався, перебуваючи у слідчому ізоляторі, і на даний час не може повноцінно опікуватися нею, що заподіює йому моральних страждань.
Крім цього, у зв`язку з тим, що він, знаходився та на даний час знаходиться під вартою, його дружина ОСОБА_2, у стані вагітності дуже хвилювалася та переживала, внаслідок чого, сину, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено діагноз "Ураження головного мозку не уточненої етіології".
Зауважує, що лише сам факт перебування ним під кримінальним переслідуванням 29 місяців свідчить про його фізичні, психічні, душевні страждання, вимушені зміни у його життєвих і суспільних стосунках через неможливість продовження активного громадського життя, у зв`язку із чим йому було завдано моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, грошові кошти у розмірі 186 550,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок ухвалення судом виправдувального вироку, позивачу завдана моральна шкода, яка полягала у переживаннях через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, погіршені та позбавленні можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршенні відносин з оточуючими людьми, вимушених змінах в організації його життя.
Отже, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, зокрема, статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував принцип розумності, виваженості та справедливості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2022 року змінено, вказавши в його резолютивній частині про те, що кошти на користь позивача стягуються з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.
У решті рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2022 року залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов, однак не звернув уваги та зробив помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди позивача з Державного бюджету України, оскільки сума відшкодування підлягає стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2023 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки ним не було залучено до участі в справі належного співвідповідача - Головне управління Національної поліції в Черкаській області, тому, що саме цим органом здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження за дії якого він і просить відшкодувати моральну шкоду.
Крім того, суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 17 серпня 2020 року у справі № 0240/2961/18-а (провадження № К/9901/360/19), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) та постанові Верховного Суду від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17 (провадження № 61-32739св18).
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 березня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Воробйовій І. А., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У квітні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року поновлено Державній казначейській службі України строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 23 травня 2023 року, у зв`язку з обранням до Великої Палаи судді Воробйової І. А., справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_3., судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Ступак О. В.
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2023 року, в зв`язку із відставкою судді ОСОБА_3, справу призначено судді-доповідачеві Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 травня 2019 року ОСОБА_1 затримано начальником відділення слідчого відділу Черкаського відділу поліції Головного управління поліції у Черкаській області Кривов`язом В. Г. в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України, що підтверджує протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
Відповідні відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12019251010002314 від 09 травня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України.
Також, 09 травня 2019 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2019 року ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, до 07 липня 2019 року включно. У подальшому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався.
10 лютого 2020 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 змінено на цілодобовий домашній арешт строком 60 діб із застосування засобу електронного контролю до 09 квітня 2020 року включно.
28 травня 2020 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час без застосування засобу електронного контролю строком на 30 діб продовжено до 26 червня 2020 року включно.
30 червня 2020 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 знову обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб до 28 серпня 2020 року включно без застосування засобу електронного контролю.
Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачення у вчинені злочину (кримінального правопорушення), передбаченого частиною третьою статті 185 КК України та виправдано його за недоведеністю вчинення ним злочину.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року виправдувальний вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.
Таким чином, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом у період з 09 травня 2019 року, вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за частиною третьою статті 185 КК України, до 29 вересня 2021 року, набрання виправдувальним вироком законної сили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Державної казначейської служби України не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.