ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 642/2971/18
провадження № 61-4470св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь. О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "ВТБ Банк";
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката Жукової Валентини Михайлівни на постанову Харківського апеляційного суду від 29 січня 2020 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б. та додаткову постанову цього суду від 12 лютого 2020 року
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - АТ "ВТБ Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовна заява АТ "ВТБ Банк" мотивована тим, що на підставі іпотечних договорів, укладених між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Горизонт" (далі - ТОВ "Горизонт"), 25 лютого 2011 року банком набуто у власність нежитлові приміщення, у тому числі літ. "В-1" площею 258,2 кв. м та нежитлові приміщення підвалу № 1-11 площею 157,2 кв. м в літ. "А-2", розташовані на АДРЕСА_1 . Однак комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Харківське МБТІ") було скасовано реєстрацію права власності банку на вказане нерухоме майно, після чого на підставі договорів купівлі-продажу від 23 серпня 2017 року, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н. Ю., право власності на це нерухоме майно було набуто відповідачами, а саме: ОСОБА_1 - на 1/3 частину нежитлових приміщень літ. "В-1" площею 69,9 кв. м та нежитлові приміщення підвалу № 1-11 площею 157,2 кв. м в літ. "А-2"; ОСОБА_2 - на 2/3 частин нежитлових приміщень літ. "В-1" площею 188,3 кв. м, розташованих на АДРЕСА_1 . В подальшому дії КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" щодо скасування реєстрації права власності банку на спірне майно були визнані судом протиправними. Оскільки зазначене майно вибуло з володіння власника поза його волею, то воно підлягає витребуванню від добросовісних набувачів на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Враховуючи викладене, АТ "ВТБ Банк" просило витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлову будівлю літ. "В-1" площею 258,2 кв. м та нежитлові приміщення підвалу № 1-11 площею 157,2 кв. м в літ. "А-2", розташовані на АДРЕСА_1, та повернути їх АТ "ВТБ Банк", а також стягнути з відповідачів на користь банку понесені ним судові витрати.
За заявою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Жукової В. М. ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 05 вересня 2022 року ТОВ "Горизонт" залучено до участі у справі як третю особу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 22 липня 2019 року у складі судді Гримайло А. М. у задоволенні позову АТ "ВТБ Банк" відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження його права власності на спірне майно або скасування державної реєстрації права власності на нього за відповідачами. Позичальник товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт КЦ" (далі - ТОВ "Горизонт КЦ"), за кредитним зобов`язанням якого з ТОВ "Горизонт" було укладено іпотечні договори від 10 серпня 2009 року, є припиненим, про що 28 липня 2011 року зроблено запис в Єдиному державному реєстрі на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 13 липня 2011 року у справі № Б-24/22-10 про ліквідацію ТОВ "Горизонт КЦ". Отже, оскільки зобов`язання ТОВ "Горизонт КЦ" припинилися у зв`язку з його ліквідацією, то відповідні зобов`язання ТОВ "Горизонт" як заставодавця також є припиненими в силу вимог частини першої статті 593 ЦК України, і як наслідок, припинилися договори іпотеки, що забезпечували кредитні зобов`язання. З 03 грудня 2015 року банк не вчинив жодних дій щодо відновлення свого права власності на нерухоме майно, а його доводи про те, що на час укладення між ТОВ "Горизонт" та відповідачами договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих на АДРЕСА_1, майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з його волі, не відповідають дійсності, оскільки позивач не мав реєстрації прав власності на спірне майно, а за ТОВ "Горизонт" не було скасовано реєстрацію права власності на спірне майно.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу АТ "ВТБ Банк" задоволено. Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 22 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов АТ "ВТБ Банк" задоволено. Витребувано нежитлову будівлю літ. "В-1" площею 258,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та повернуто його АТ "ВТБ Банк", витребувано майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу № 1-11 площею 157,2 кв. м в літ. "А-2", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання боржником кредитного договору. Постановою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2015 року у справі № 2а-6586/11/2070 (провадження № К/800/18334/13) позов Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") задоволено частково, визнано протиправними дії КП "Харківське МБТІ", зокрема по скасуванню реєстрації права власності на нежитлові приміщення підвалу № 1-11 площею 157,2 кв. м та нежитлову будівлю літ. "В-1" площею 258,2 кв. м по АДРЕСА_1 за ПАТ "ВТБ Банк" на підставі протестів заступника прокурора міста Харкова від 17 травня 2011 року №№ 1280, 1282,1283, 1288. Наведене свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - АТ "ВТБ Банк" з порушенням вимог чинного законодавства, та поза його волею. Тобто, в даному випадку, з 09 грудня 2015 року (наступний день з моменту набрання законної сили постанови Вищого адміністративного суду України) винесені заступником прокурора міста Харкова протести від 17 травня 2011 року №№ 1280, 1282,1283, 1288 не породжують жодних правових наслідків та, відповідно, право власності на предмет іпотеки рахується за позивачем. Отже, наявні підстави для витребування спірного нерухомого майна із чужого незаконного володіння відповідачів.
Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ "ВТБ Банк" 15 138,75 грн на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви та 22 780,13 грн - за подання апеляційної скарги. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ "ВТБ Банк" 15 138,75 грн на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви та 22 780,13 грн - за подання апеляційної скарги.
Ухвалюючи додаткове судове рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що при вирішенні спору по суті судом не вирішено питання про судові витрати. Оскільки апеляційну скаргу АТ "ВТБ Банк" було задоволено, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції має стягнути з відповідачів сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Жукова В. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 29 січня 2020 року та додаткову постанову цього суду від 12 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 27 вересня 2018 року у справі № 903/844/17 та від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 березня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Штелик С. П., судді, які входять до складу колегії: Сімоненко В. М., Калараш А. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. від 13 квітня 2020 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Жукової В. М. про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги задоволено, зменшено ОСОБА_1 розмір судового збору за подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного суду від 29 січня 2020 року та додаткову постанову цього суду від 12 лютого 2020 року до 3 000 грн, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - ОСОБА_1 необхідно було сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в зазначеному розмірі.
На виконання вимог вищевказаної ухвали до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, які представником ОСОБА_1 - адвокатом Жуковою В. М. здані на пошту 07 травня 2020 року. Вимоги ухвали заявником виконано.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Штелик С. П.(суддя-доповідач), Калараша А. А. Сімоненко В. М. від 01 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду міста Харкова.
За клопотанням представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Жукової В. М. ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Штелик С. П.(суддя-доповідач), Калараша А. А. Сімоненко В. М. від 10 червня 2020 року зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 29 січня 2020 року та додаткової постанови цього суду від 12 лютого 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
16 липня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у зв`язку з обранням судді Штелик С. П. до Великої Палати Верховного Суду, на підставі службової записки секретаря Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2020 року матеріали справи № 642/2971/18 передано судді-доповідачу Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 серпня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не спростовано, що на час укладання договору купівлі-продажу спірного майна право власності на них не було зареєстровано за продавцем - ТОВ "Горизонт". На підтвердження наявності суб`єктивного матеріального права на витребування майна із чужого незаконного володіння позивач повинен був надати суду належні докази, які станом на час звернення до суду підтверджують його право власності на зазначене майно, що перебуває у володінні відповідача. Однак позивачем не доведено та судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, якими підтверджується наявність у АТ "ВТБ Банк" зареєстрованого права власності на спірне нерухоме майно, яке він просить витребувати у відповідачів та повернути у власність банку. Також суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що банк звертався до суду з позовами про звернення стягнення на заставлене відповідно до договорів іпотеки нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, однак рішеннями господарського суду Харківської області від 01 листопада 2011 року у справі № 61/206-10 та від 09 листопада 2011 року у справі № 57/178-10 у задоволенні зазначених позовів ПАТ "ВТБ Банк", яке змінило назву на АТ "ВТБ Банк", було відмовлено, так як внаслідок ліквідації ТОВ "Горизонт КЦ" його зобов`язання припинилися, а відтак, відповідні зобов`язання ТОВ "Горизонт" як заставодавця також є припиненими в силу вимог частини першої статті 593 ЦК України. При цьому постанова Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2015 року у справі № 2а-6586/11/2070 (провадження № К/800/18334/13), на яку послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, не підтверджує право власності АТ "ВТБ Банк" на спірне майно.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Горизонт КЦ" (позичальник) за кредитними договорами від 10 серпня 2009 року № 15.08-08/09-СК та № 15.09-19/09-СК між відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (далі - ВАТ "ВТБ Банк") (іпотекодержатель) та ТОВ "Горизонт" (іпотекодавець, майновий поручитель) було укладено відповідні іпотечні договори від 10 серпня 2009 року № 15.08-08/09-ДІ01 та № 15.09-19/09-ДІ01, посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В. Ю. (т.1 а.с.9-22).
Згідно з пунктами 1.3 зазначених іпотечних договорів предметом іпотеки є: нежитлова будівля літ. "В-1" загальною площею 258,2 кв. м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-16, 40, 41; 2-го поверху № 17-39 літ. "А-2" загальною площею 376,7 кв м, нежитлові приміщення підвалу № 1-11 загальною площею 157,2 кв. м, щорозташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пунктів 4.1 іпотечних договорів іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором в повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і звернення стягнення на предмет іпотеки, збитки завдані порушенням основного зобов`язання.
Пунктами 5.1 вищенаведених іпотечних договорів передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекожержателем від свого імені). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором іпотекодержателя.
На підставі вищевказаних іпотечних договорів згідно з рішеннями КП "Харківське МБТІ" від 25 лютого 2011 року за ВАТ "ВТБ Банк", яке змінило назву на АТ "ВТБ Банк", було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. "В-1" загальною площею 258,2 кв. м та нежитлові приміщення підвалу № 1-11 загальною площею 157,2 кв. м в літ. "А-2", розташовані на АДРЕСА_1, що підтверджується витягами про державну реєстрацію прав, виданими 25 лютого 2011 року КП "Харківські МБТІ" (т.1 а.с.31, 32).
17 травня 2011 року заступником прокурора міста Харкова були винесені протести на рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна № 1280, 1282, 1283, 1288, яким від директора КП "Харківське МБТІ" вимагалося скасувати рішення державного реєстратора КП "Харківське МБТІ" від 25 лютого 2011 року про реєстрацію за ПАТ "ВТБ Банк" права власності, на нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, Іа в нежитловій будівлі літ. "Р-5" площею 565,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та нежитлові приміщення підвалу № 1-11 площею 157,2 кв. м, 1-го поверху № 1-16, 40, 41, 2-го поверху № 17-39 площею 379,9 кв. м в літ. "А-2" та нежитлову будівлю літ. "В-1" площею 258,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Виконуючи приписи заступника прокурора міста Харкова КП "Харківське МБТІ" вирішило скасувати державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно за ПАТ "ВТБ Банк".
Крім того, у березні 2011 року ТОВ "Горизонт" звернулося до суду з позовом до КП "Харківське МБТІ", третя особа відділення "Харківська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", в якому просило визнати протиправними дії КП "Харківське МБТІ" щодо державної реєстрації за ПАТ "ВТБ Банк" права власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення літ. "В-1" загальною площею 251,2 кв. м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-16, 40, 41, 2-го поверху № 17-39 в літ. "А-2" загальною площею 376,7 кв. м, нежитлові приміщення підвалу № 1-11 загальною площею 157,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, І в літ. "Р-5" загальною площею 537,8 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов`язати КП "Харківське МБТІ" скасувати державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно, зареєстроване за ПАТ "ВТБ Банк"; зобов`язати КП "Харківське МБТІ" поновити запис про державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ТОВ "Горизонт".
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі № 2а-2385/11/2070 вищевказаний позов ТОВ "Горизонт" задоволено частково. Визнано протиправними дії КП "Харківське МБТІ" щодо державної реєстрації за ПАТ "ВТБ Банк" права власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення літ. "В-1" загальною площею 251,2 кв. м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-16, 40, 41, 2-го поверху № 17-39 в літ. "А-2" загальною площею 376,7 кв. м, нежитлові приміщення підвалу № 1-11 загальною площею 157,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та на нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, 1 в літ. "Р-5" загальною площею 537,8 кв м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.33-39).
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року у справі № 2а-2385/11/2070 апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі № 2а-2385/11/2070 скасовано в частині задоволення позовних вимог та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в їх задоволенні. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року залишено без змін (т.1 а.с.40-45).
За змістом вищевказаного судового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ "ВТБ Банк" було здійснено з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2012 року у справі № 2а-2385/11/2070 (провадження № К/9991/75454/11) касаційну скаргу ТОВ "Горизонт" залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року - без змін (т.1 а.с.46-50).
У червні 2011 року ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до КП "Харківське МБТІ" про визнання дій протиправними, в якому просило:
- визнати протиправними дії КП "Харківське МБТІ" по скасуванню реєстрації права власності на нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І та ІІа в нежитловій будівлі літ. "Р-5" площею 565,7 кв. м, щорозташовані за адресою: АДРЕСА_2, та нежитлові приміщення підвалу № 1-11 площею 157,2 кв. м, 1-го поверху № 1-16, 40, 41, 2-го поверху № 17-39 площею 379,9 кв. м в літ. "А-2" та нежитлову будівлю літ. "В-1" площею 258,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за ПАТ "ВТБ Банк" на підставі протестів заступника прокурора міста Харкова від 17 травня 2011 року № 1283, № 1280, № 1282 та № 1288;
- зобов`язати КП "Харківське МБТІ" внести до Реєстру прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію за ПАТ "ВТБ Банк" права власності на вищевказане нерухоме майно.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року у справі № 2а-6586/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2012 року, у задоволенні позову ПАТ "ВТБ Банк" відмовлено (т.1 а.с.51-58).
Постановою Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21-28а13 (№ 2а-6586/11/2070) ухвалу Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2015 року у справі № 2а-6586/11/2070 (провадження № К/800/18334/13) постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року скасовано. Позов ПАТ "ВТБ Банк" задоволено частково. Визнано протиправними дії КП "Харківське МБТІ" по скасуванню реєстрації права власності на нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І та ІІа в нежитловій будівлі літ. "Р-5" площею 565,7 кв. м, щорозташовані за адресою: АДРЕСА_2, та нежитлові приміщення підвалу № 1-11 площею 157,2 кв. м, 1-го поверху № 1-16, 40, 41, 2-го поверху № 17-39 площею 379,9 кв. м в літ. "А-2" та нежитлову будівлю літ. "В-1" площею 258,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за ПАТ "ВТБ Банк" на підставі протестів заступника прокурора міста Харкова від 17 травня 2011 року № 1283, № 1280, № 1282 та № 1288. В іншій частині позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.59-62).
За змістом вищевказаного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що дії КП "Харківське МБТІ" по скасуванню реєстрації права власності на спірне нерухоме майно є незаконними, так як проведення поточної технічної інвентаризації нерухомого майна у разі реєстрації переходу права власності відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Тимчасового положення є обов`язковою за умови встановлення обставин щодо змін у його технічному стані, однак такі обставини судами не встановлені. Крім того, положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не містять такої підстави для скасування державної реєстрації права власності, як протест прокурора. При цьому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ "ВТБ Банк" про зобов`язання КП "Харківське МБТІ" внести до Реєстру прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію за ПАТ "ВТБ Банк" права власності на спірне нерухоме майно, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що на підставі Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" повноваження по проведенню державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які до 31 грудня 2012 року виконувалися реєстраторами КП "Харківське МБТІ", починаючи з 01 січня 2013 року здійснює Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції. Однак Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, який здійснює вищезазначені функції, не залучався до участі у справі.
За договором купівлі-продажу від 23 серпня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н. Ю. та зареєстрованим в реєстрі за № 3116, укладеним між ТОВ "Горизонт" та ОСОБА_2, ТОВ "Горизонт" передало у власність ОСОБА_2 2/3 частки у праві власності на нежитлову будівлю літ. В-1 загальною площею 258,2 кв. м (за домовленістю сторін у власність покупця перейшло нежитлове приміщення № 1 площею 188,3 кв. м), щорозташоване за адресою: АДРЕСА_1 , і сплатив за неї 72 930 грн (т.1 а.с.106-107).
Крім того, 23 серпня 2017 року між ТОВ "Горизонт" та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 3112, за умовами якого ТОВ "Горизонт" передало у власність ОСОБА_1 1/3 частки у праві власності на нежитлову будівлю літ. В-1 загальною площею 69,9 кв. м, щорозташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за яку ОСОБА_1 сплатив 27 070 грн (т.1 а.с.99-100).
Також 23 серпня 2017 року між ТОВ "Горизонт" та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 3199, за умовами якого ТОВ "Горизонт" передало у власність ОСОБА_1 нежитлові приміщення підвалу № 1-11 в літ "А-2" загальною площею 157,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за які ОСОБА_1 сплатив 50 000 грн (т.1 а.с.103).
На момент укладання вищевказаних договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 серпня 2017 року продавець ТОВ "Горизонт" вказував, що нежитлові приміщення нікому іншому не продані, не подаровані, в спорі, в іпотеці, під арештом, забороною, в податковій заставі не перебувають, посилався на Інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23 серпня 2017 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Жукової В. М. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі в редакції, чинній на час прийняття рішень КП "Харківське МБТІ" від 25 лютого 2011 року про реєстрацію за ВАТ "ВТБ Банк", яке змінило назву на АТ "ВТБ Банк", права власності на спірне нерухоме майно) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
З аналізу вищенаведених статей 36 і 37 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що за цим Законом застереження в іпотечному договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовстановлюючим документом.
У справі, яка переглядається, позасудове врегулювання спору та застереження про можливість задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки сторони погодили в пунктах 6 іпотечних договорів від 10 серпня 2009 року, зокрема шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет. При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, іпотечні договори є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (підпункт 6.1).
Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-1V "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній на час прийняття рішень КП "Харківське МБТІ" від 25 лютого 2011 року про реєстрацію за ВАТ "ВТБ Банк", яке змінило назву на АТ "ВТБ Банк", права власності на спірне нерухоме майно (далі - Закон № 1952-1V).
Частиною першою статті 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Стаття 20 Закону № 1952-IV передбачає, що документи, які встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 2.1 Тимчасового положення передбачено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.
Згідно з пунктом 3.1 Тимчасового положення з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд. Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об`єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав; відповідність відомостей про об`єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.