ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
справа № 199/9321/21
провадження № 61-2853 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В.,Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада;
відповідачі: ОСОБА_1, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, виконавчий комітету Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2022 року у складі судді Спаї В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення, припинення права приватної власності, скасування державної реєстрації.
Позовна заява обґрунтована тим, що під час проведення службового розслідування, призначеного на виконання розпорядження міського голови від 22 січня 2020 року № 2-22/1-рк, було виявлено наявність ряду підроблених рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради щодо передачі у власність земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:710:0103, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:01:710:0103 розташована по АДРЕСА_1, проте відповідно до Публічної кадастрової карти України вона фактично розміщена в районі АДРЕСА_2 .
Вказувала, що заволодіння земельною ділянкою відбулося шахрайським шляхом на підставі підробленого рішення виконавчого комітету Дніпропетровської ради від 22 січня 1998 року № 68, на підставі якого право приватної власності зареєстровано за ОСОБА_1, про що видано державний акт від 24 лютого 1998 року серії ДПД8*520744. Разом з тим, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яка інформація щодо державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 та/або за будь-якою іншою особою на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:710:0103, розташованої по АДРЕСА_1, відсутня. Крім того, технічна документація, яка стала підставою для формування земельної ділянки, розроблено ТОВ "Рада-центр", інженером землевпорядником Захаренком О. С., інформація щодо якого у реєстрі землевпорядників відсутня.
Зазначала, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:01:710:0103 віднесена до земель комунальної власності, належить територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, яка жодних рішень щодо передачі земельної ділянки у власність відповідача не приймала.
Згідно із чинним на момент прийняття спірного рішення законодавством повноваження щодо розпорядження земельними ділянками належали місцевій раді народних депутатів, а не виконавчому комітету. Втім, державним реєстратором проігноровано той факт, що надане для проведення державної реєстрації рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради не є належним документом, на підставі якого законодавством передбачено виникнення права власності та державна реєстрація речових прав на нерухоме майно. Відтак, на переконання позивача, шляхом проведення безпідставної державної реєстрації на землю комунальної власності на підставі неіснуючих документів спірна земельна ділянка поза волею власника перейшла на праві приватної власності до іншого правонабувача.
Ураховуючи викладене, Дніпровська міська рада просила суд:
- визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 січня 1998 року № 68;
- припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:710:0103;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1210100000:01:710:0103, у Державному земельному кадастрі з виключенням відомостей щодо кадастрового номеру 1210100000:01:710:0103 з Державного земельного кадастру, припинивши речові права на неї.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2023 року, у задоволенні позову Дніпровської міської ради відмовлено.
Суди виходили із того, що вимога про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 січня 1998 року № 68, яке позивач вважає підробленим, не відповідає способу захисту порушених прав та інтересів, передбаченого законом, а тому задоволенню не підлягає.
Також суди зазначили, що підстави для припинення права власності, визначені положеннями статті 346 ЦК України, а також підстави для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, позивачем не доведено та судом не встановлено, тому вказані вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2023 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2023 року й ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 19 червня 2018 року в справі № 916/1979/13, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2023 року касаційне провадження відкрито та витребувано цивільну справу № 199/9321/21 із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, яка не приймала рішень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її передачу з комунальної власності у приватну власність ОСОБА_1 ; спірна земельна ділянка вибула із власності Дніпровської міської ради поза її волею шляхом підроблення рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 січня 1998 року № 68, яке порушує права та інтереси власника земельної ділянки, тому наявні підстави для визнання цього рішення недійсним та скасування державної реєстрації, проведеної на підставі недійсного рішення.
Вказує, що відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію, викладену в постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13, відповідно до якої державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Також суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 червня 2018 року в справі № 916/1979/13, відповідно до яких вимога про визнання рішення незаконним у спорі, що виник із земельних правовідносин, може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно статтею 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.
Інші аргументи касаційної скарги аналогічні доводам, викладеним Дніпровською міською радою у позовній заяві.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 січня 1998 року № 68 органом місцевого самоврядування вирішено надати земельну ділянку, площею 0, 0080 га, по АДРЕСА_3 у тимчасове користування ОСОБА_2, за рахунок земель житлової забудови, для благоустрою прилеглої до будинку території (а. с. 17).
Вказане рішення прийняте за заявою ОСОБА_2 від 24 листопада 1997 року.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:01:710:0103, містить відомості про обтяження вказаного майна на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2020 року в справі № 932/2559/20. Відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно відсутні (а. с. 28).
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, державна реєстрація на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:01:710:0103, була здійснена на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 січня 1998 року № 68, на підставі якого було видано державний акт від 24 лютого 1998 року серії ДПД*520744 на ім`я ОСОБА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга Дніпровської міської ради підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не в повній мірі.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 січня 1998 року № 68, на підставі якого відбулась державна реєстрація земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:710:0103, розташованої по АДРЕСА_1, та виникнення у ОСОБА_1 права власності на цю земельну ділянку, Дніпровська міська рада посилалася на підроблення вказаного рішення органу місцевого самоврядування та порушення своїх прав та інтересів як власника земельної ділянки, наявність дійсного рішення органу місцевого самоврядування з тими ж реквізитами, яке не стосується відповідача ОСОБА_1 та спірної земельної ділянки.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.