ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 521/11825/20
провадження № 61-3341 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
треті особи - акціонерне товариство "ОТП Банк", приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року у складі судді Плавич І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., суддів Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи - акціонерне товариство "ОТП Банк", приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М., про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 24 вересня 2005 року вона перебувала із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - ОСОБА_6 .
Під час шлюбу вони придбали у власність квартиру АДРЕСА_1, що складається з двох кімнат, загальною площею 50, 9 кв. м, житловою площею 29, 5 кв. м, право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_2 .
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2018 року шлюб між сторонами розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини. Вказувала, що відповідач не виконує рішення суду, не сплачує аліменти на утримання дитини, яка є інвалідом, та станом на 01 липня 2020 року має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 62 500 грн, а тому вважала, що є підстави для відступу від принципу рівності часток при поділі майна подружжя та визнання за нею права власності на 3/4 частини вказаної квартири.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_5 просила суд у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 ; у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, позов ОСОБА_7 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя.
У задоволенні інших вимог ОСОБА_7 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суди виходили із того, що спірна квартира набута сторонами під час перебування у шлюбі, є їхньою спільною сумісною власністю як подружжям, а тому частки майна сторін є рівними.
Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зауважив, що при вирішенні спору про поділ майна суд може, а не зобов`язаний, на підставі частини другої статті 70 СК України, відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, з урахуванням сукупності доказів, які підтверджують ці обставини. З огляду на це суди зазначили, що сам по собі факт наявності заборгованості відповідача зі сплати аліментів на дитину не є підставою для збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що у разі подальшої несплати відповідачем аліментів, позивачка ОСОБА_5 не позбавлена можливості у порядку статті 190 СК України укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року представник ОСОБА_7 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_7 задовольнити.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17, від 01 грудня 2021 року у справі № 459/1995/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 521/11825/20 із Малиновського районного суду м. Одеси.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що відповідач ухилявся від виконання обов`язку щодо сплати аліментів, покладений на нього судовим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2018 року, що призвело до утворення заборгованості. Вказане, на думку заявника, є підставою для відступу від засади рівності часток подружжя в порядку статті 70 СК України.
Крім того, апеляційним судом не взято до уваги докази щодо погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором від 27 грудня 2007 року № ML-506/008/2007, укладеним з ПАТ "ОТП Банк", та закінчення у зв`язку із цим виконавчого провадження, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач мав у своєму розпорядженні грошові кошти, проте витратив їх не на сплату аліментів, а на погашення кредитної заборгованості.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 24 вересня 2005 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
За час шлюбу у них народився син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 6).
29 грудня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат, загальною площею 50, 9 кв. м, у тому числі житловою - 29, 5 кв. м, право власності на яку зареєстровано за відповідачем 11 січня 2066 року комунальним підприємством "Одеське містке бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" (а. с. 7, 8, 9).
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2018 року у справі № 521/9349/18 шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 2 500 грн щомісячно, починаючи з 01 червня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 4-5).
Згідно з довідкою про отримання (неотримання) допомоги ОСОБА_5 перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" отримувала допомогу малозабезпеченим сім`ям, призначену на період з 01 жовтня 2019 року до 30 червня 2020 року в розмірі 834, 86 грн (а. с. 17).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого 22 липня 2020 року державним виконавцем Другого Малинівського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гуйван А. П., розмір заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 01 липня 2020 року становила 62 500 грн (а. с. 40, 40 зворот).
До апеляційної скарги ОСОБА_8 було надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 05 листопада 2021 року, згідно з яким заборгованість ОСОБА_2 по аліментах станом на 01 листопада 2021 року становила 102 500 грн (а. с. 79-80).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_7 - ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.