ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 202/5769/20
провадження № 61-5454 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 ;
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк";
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2022 року у складі судді Бєсєди Г. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Космачевської Т. В., Халаджи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовном до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2022 року замінено позивача ОСОБА_1 на його правонаступників - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що 11 грудня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2132, про звернення стягнення на нерухоме майно - будинок за адресою: АДРЕСА_1, який був переданий ОСОБА_1 в іпотеку банку. У виконавчому написі зазначено, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, пропонується задовольнити вимоги АТ КБ "ПриватБанк" шляхом перерахування банку коштів у розмірі заборгованості за кредитом у розмірі 455 013, 86 дол. США, заборгованості за відсотками у розмірі 92 671, 77 дол. США, комісії 31 569, 51 дол. США, пені на суму 42 877, 15 дол. США. У виконавчому написі вказано, що стягнення провадиться за 11 років 5 місяців та 7 днів, а саме: з 27 квітня 2007 року по 04 жовтня 2018 року.
Вказували, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом в суді існував спір між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" щодо розміру заборгованості за кредитним договором та щодо самого існування заборгованості.
Зазначені обставини, на думку позивачів, підтверджують, що вказаний виконавчий напис вчинено на підставі документів, які не свідчать про безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.
Також звертали увагу суду, що після направлення банком першої вимоги від 03 липня 2017 року були змінені умови кредитного договору, строк виконання зобов`язань вважався таким, що настав, і кредитодавець не мав права нараховувати проценти та інші платежі за кредитом після дати, вказаної у першій вимозі, та не мав права у подальшому висувати наступну вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання з іншим, збільшеним розміром заборгованості.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. 11 грудня 2018 року, зареєстрований за № 2132, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - будівлю колишнього дитячого дошкільного закладу № 345, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, та яким запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ "ПриватБанк" шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 у розмірі: заборгованості за кредитом - 455 013, 86 дол. США, заборгованості за відсотками - 92 671, 77 дол. США, комісії 31 569, 51 дол. США, пені 42 877, 15 дол. США, що всього становить 622 132, 29 дол. США та за курсом НБУ станом на 04 жовтня 2018 року дорівнює 17 618 820, 67 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. 11 грудня 2018 року, зареєстрований за № 2132, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - будівлю колишнього дитячого дошкільного закладу № 345, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, та яким запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ "ПриватБанк" шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 622 132, 29 дол. США, що за курсом НБУ станом на 04 жовтня 2018 року становить 17 618 820, 67 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 455 013, 86 дол. США; заборгованість за відсотками у розмірі 92 671, 77 дол. США; комісія у розмірі 31 569, 51 дол. США; пеня у розмірі 42 877, 15 дол. США.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суди виходили із того, що приватний нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, за рахунок яких запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ "ПриватБанк" за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що є достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14, постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 307/1580/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 202/5769/20 із Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про задоволення позову, не врахували, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.
Вказує, що банком було надано нотаріусу договір іпотеки, письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, докази її направлення, виписку з рахунку боржника з відповідними даними. Оскільки нотаріус не перевіряє безспірності заборгованості, то, на думку заявника, посилання позивачів на наявність судового спору під час видачі виконавчого напису нотаріусу, є безпідставними.
Зауважує, що право вимоги у кредитора виникло з 29 січня 2017 року - після несплати чергового платежу, отже, виконавчий напис від 11 грудня 2018 року вчинено приватним нотаріусом у межах трирічного строку.
Також звертав увагу, що суди дійшли помилкового висновку про те, що письмовою вимогою від 03 липня 2017 року банк змінив строк виконання зобов`язання, оскільки це була вимога про усунення порушень за кредитним договором від 27 квітня 2007 року № DNDVGK00000146, а не про дострокове повернення кредиту та зміну строку виконання зобов`язання.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах; судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Просив касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та АТ КБ "ПриватБанк", був укладений кредитний договір № DNDVGK00000146 (а. с. 20-24, т.1).
Відповідно до пункту 7.1. кредитного договору від 27 квітня 2007 року банк зобов`язується надати ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 27 квітня 2007 року по 27 квітня 2027 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 827 197 дол. США, на наступні цілі: 751 655 дол. США на купівлю нерухомості та будівництво, а також сплату страхових платежів в сумі 75 542 дол. США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0, 98 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0, 20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2 даного договору.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 27 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А. В. та зареєстрований в реєстрі за № 993, за умовами якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку нерухоме майно - будівлю колишнього дитячого дошкільного закладу № 345, літ. А-2, загальною площею 3069, 5 кв. м, ганки зі сходами а, а1, а2, ганки літ. а3, а4, а5,а6, а7, а8, навіс Б (тим час.), огорожу № 3, мостіння І, ІІ, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . На вказане майно нотаріусом було накладено обтяження щодо заборони його відчуження за реєстраційним номером обтяження 4885908 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та здійснена реєстрація у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером 11231481 на вищезазначене нежитлове приміщення (16-19, т. 1).
11 грудня 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. із заявою, в якій заявник просив вчинити виконавчий напис на копії договору іпотеки № DNDVGK00000416 від 27 квітня 2007 року в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором від 27 квітня 2007 року.
11 грудня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2132, яким було запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - будівлю колишнього дитячого дошкільного закладу № 345 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 15, т. 1).
У виконавчому написі зазначено, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, пропонується задовольнити вимоги АТ КБ "ПриватБанк" шляхом перерахування банку коштів у розмірі: заборгованості за кредитом у сумі 455 013, 86 дол. США, заборгованості за відсотками у сумі 92 671, 77 дол. США, комісії 31 569, 51 дол. США, пені на суму 42 877, 15 дол. США.
На момент звернення АТ КБ "ПриватБанк" до приватного нотаріуса Бондар І. М. iз заявою про вчинення виконавчого напису та на момент вчинення приватним нотаріусом Бондар I. М. виконавчого напису в суді розглядався спір між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" щодо розміру заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2020 року у справі № 202/3490/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк", треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Козіна А. В., ОСОБА_4, про визнання пункту 7.1. кредитного договору від 27 квітня 2007 року № DNDVGK00000146 недійсним, визнання правовідношення за кредитним договором припиненим, визнання договору іпотеки припиненим - відмовлено.
Також судами встановлено, що ПАТ КБ "ПриватБанк" вже звертався до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про вчинення виконавчого напису та 11 липня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6611, яким запропоновано стягнути грошові кошти у сумі 2 953 000, 07 грн з ОСОБА_1, які є його боргом за кредитним договором від 27 квітня 2007 року № DNDVGK00000146, укладеним з ПАТ КБ "ПриватБанк" (а. с. 35, т. 1).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року у справі № 200/471/18 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними дії приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. щодо вчинення виконавчого напису за № 6611 від 11 липня 2017 року на користь ПАТ КБ "ПриватБанк". Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 11 липня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., зареєстрований в реєстрі за № 6611. При розгляді вказаної справи суд виходив з відсутності безспірності заборгованості за кредитним договором (а. с. 36-42, т. 1).
Встановлено, що виконавчий напис від 11 липня 2017 року та виконавчий напис від11 грудня 2018 року були вчинені нотаріусом на підставі різних вимог.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису -це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України "Про нотаріат" та главі 16 розділу ІІ Порядку.
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку/