ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 909/730/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023
(головуючий - Орищин Г.В., судді - Матущак О.І., Скрипчук О.С.)
та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2023
(суддя - Рочняк О.В.)
у справі №909/730/20
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"
до 1) Приватного підприємства "Карпатнафтопродукт"; 2) ОСОБА_1, с. Кадобна
про стягнення заборгованості в сумі 996 672, 26 грн,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (далі - АКБ "Індустріалбанк") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Карпатнафтопродукт" (далі - ПП "Карпатнафтопродукт") та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, боржник) про солідарне стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №2305/0800/04/19 від 10.10.2019.
2. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2021 у справі № 909/730/20, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2021, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" задоволено. Стягнуто з ПП "Карпатнафтопродукт" та ОСОБА_1 на користь АКБ "Індустріалбанк" солідарно 996 672,26 грн заборгованості.
3. 05 квітня 2021 року на виконання вказаного рішення судом видано накази.
4. 28 квітня 2021 року відкрито виконавче провадження ВП №65297490 щодо боржника ОСОБА_1 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2021 у справі №909/730/20 про стягнення солідарно з Приватного підприємства "Карпатнафтопродукт" та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" 996 672,26 грн заборгованості.
5. Приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачук Любомир Михайлович (далі - приватний виконавець) звернувся до місцевого господарського суду із заявою №5989 від 01.06.2023 про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законодавством порядку за боржником - ОСОБА_1 .
6. Заява мотивована тим, що в ході виконавчого провадження ВП №65297490 у боржника ОСОБА_1 не було виявлено грошових коштів чи майна, на які можливо звернути стягнення для виконання виконавчого документу.
7. Водночас приватним виконавцем було встановлено, що 02.02.2021 ОСОБА_1 здійснив відчуження (шляхом дарування) нерухомого майна, що належало йому на момент розгляду господарським судом справи №909/730/20 та на момент винесення рішення у даній справі. За результатами розгляду заяв АКБ "Індустріалбанк" та на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 16.06.2022 у справі №344/12625/21, державним реєстратором Соловій І.З. здійснено скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на наступні об`єкти нерухомого майна: домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, частка власності: 1/2 та на 2 земельні ділянки.
8. У результаті скасування права власності ОСОБА_3 на зазначені об`єкти, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно поновилась реєстрація права власності ОСОБА_1 на дві земельні ділянки та не поновилася реєстрація права власності на домоволодіння.
9. З метою виконання рішення суду, виконавець просив суд звернути стягнення на нерухоме майно боржника - домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, частка власності: 1/2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2282086726101, яке не зареєстроване за боржником в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст оскаржуваних ухвали та постанови судів попередніх інстанцій
10. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2023 у справі № 909/730/20, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023, в задоволенні вимог заяви приватного виконавця Ткачука Л.М. відмовлено.
11. Судові рішення мотивовані відсутністю доказів того, що приватним виконавцем проведені в повному обсязі виконавчі дії, спрямовані на виявлення коштів, рухомого майна боржника, на які можна звернути стягнення для погашення боргу відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження". Також приватним виконавцем не надано доказів вчинення дій щодо можливості реалізації виявлених та зареєстрованих за боржником земельних ділянок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
13. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2023 у справі №909/730/20, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення заяви приватного виконавця № 5989 від 01.06.2023 та звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законодавством порядку за боржником - ОСОБА_1 .
14. Скаржник у касаційній скарзі в якості підстав для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій.
15. Позивач наголошує на тому, що відмовляючи в задоволенні заяви приватного виконавця, судами фактично не застосовано норми ч. 4 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", незважаючи на факт доведення належності ОСОБА_1 на праві власності нерухомого майна, зазначеного в заяві приватного виконавця, та доведення факту відсутності реєстрації права власності ОСОБА_1 на таке майно.
16. Скаржник зазначає, що в ході виконавчого провадження ВП № 65297490 у боржника ОСОБА_1 не було виявлено грошових коштів чи майна, на які можливо звернути стягнення для виконання виконавчого документу.
17. Крім того, позивач вказує на те, що судами попередніх інстанцій не було досліджено зібраних у справі доказів, які підтверджують, що нерухоме майно щодо якого від приватного виконавця надійшла заява про звернення стягнення на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 - не є будинком, в якому фактично проживає боржник (тобто, це не є майно, на яке згідно закону стягнення звертається в останню чергу). Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_4 є АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 проживає за зареєстрованим місцем проживання, а не за адресою нерухомості, щодо звернення стягнення, на яку приватним виконавцем подано заяву.
18. Скаржник зазначає, що норми абз. 3 ч. 4 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку. Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 947/22930/19, від 10.02.2020 у справі № 676/1314/19, від 07.07.2023 у справі № 2-2727/11.
19. Позивач у касаційній скарзі посилається на норми ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та вказує на неприйняття судами попередніх інстанцій у цій справі до уваги встановлені судами обставини при розгляді справи № 344/12625/21.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
20. Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Позиція Верховного Суду
21. Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
22. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
23. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
24. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20 зазначила, що як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні "Горнсбі проти Греції", відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було би ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло би породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Таким чином, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це би нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
25. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
26. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
27. Відповідно до ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
28. Згідно з ч.ч 1, 2 ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
29. Частиною 3 ст. 48 Закону передбачено, що готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.
30. Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
31. За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.