ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року
м. Київ
справа №380/12459/20
адміністративне провадження № К/9901/48055/21; К//990/766/22; К/990/2553/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого-судді - Мацедонської В.Е.
суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Рейтаровської О.С.
представника відповідачів - Стрільчук Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року (головуючий суддя - Сакалош В.М.),
постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді: Бруновська Н.В., Матковська З.М.)
та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді: Бруновська Н.В., Матковська З.М.)
у справі №380/12459/20
за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про поновлення на роботі,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури ( далі - відповідач - 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач - 2), у якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 42 від 24 листопада 2020 року про недопущення ОСОБА_1, прокурора Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області до проходження наступних етапів атестації та визнання позивача таким, що неуспішно пройшов атестацію (перший етап атестації, а саме складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора);
- визнати позивача таким, що успішно пройшов атестацію, згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, що затверджений наказом Генерального прокурора України № 221 від 03 жовтня 2019 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Львівської обласної прокуратури № 2509к від 23 грудня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити на посаді прокурора Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області або у разі відсутності такої посади на іншій рівнозначній посаді в органах Львівської обласної прокуратури;
- стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день поновлення на посаді з врахуванням відповідних загальнообов`язкових внесків і платежів.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та необґрунтованістю рішення кадрової комісії у зв`язку з необ`єктивністю результату та неможливістю встановлення коректності наданих відповідей, нерозгляду заяв позивача щодо повторного проходження тестування, наявністю технічних проблем під час тетсування.
Фактично порядком проведення тестів та безпосередньо реалізацією цього порядку порушено принцип правової визначеності норм законодавства, що носить дискримінаційний характер.
Окрім того, позивач вказує про відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками атестації, мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, що слугує підставою для його судового оскарження та скасування.
У свою чергу, це покладає на кадрові комісії обов`язок обґрунтувати рішення про проходження або непроходження атестації прокурором в такий спосіб, щоб рішення достатнім чином містило мотиви, на яких воно базується.
Оскільки ліквідація, реорганізація та скорочення штату органу прокуратури відсутні, підстави для звільнення, вказані відповідачем, є протиправними, а звільнення незаконним.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 42 від 24 листопада 2020 року про недопущення ОСОБА_1, прокурора Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області до проходження наступних етапів атестації та визнання позивача таким, що неуспішно пройшов атестацію (перший етап атестації, а саме: складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора);
- визнано протиправним та скасовано наказ керівника Львівської обласної прокуратури Войтенко А.Б. № 2509к від 23 грудня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області або у разі відсутності такої посади на іншій рівнозначній посаді в органах Львівської обласної прокуратури;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день поновлення на посаді з вирахуванням відповідних загальнообов`язкових внесків і платежів.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення кадрової комісії не містить ні мотивів, ні обставин прийняття саме такого рішення.
В рішенні кадрової комісії вказано лише кількість отриманих за результатами іспиту балів, однак відсутні аргументи Комісії виставлення саме такої кількості балів та не вказано, з яких дійсних підстав виходила кадрова комісія під час ухвалення рішення.
Суд першої інстанції також встановив, що у сформованих білетах були некоректні питання та закладені неправильні відповіді, оскільки з додаткових пояснень позивача суд установив, що питання 61,72,192 містили більше ніж одну правильну відповідь, що суперечить нормативно-правовим актам, які регулюють порядок складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Ще два питання (4,11) не містили коректної правильної відповіді.
Отже, відмовляючи позивачу в задоволенні його заяв від 22 жовтня 2020 року та 12 листопада 2020 року та приймаючи рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, Комісія діяла не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а відтак її рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на встановлені факти, суд дійшов висновку, що атестація позивача була проведена із значними порушеннями, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії від 24 листопада 2020 року №42 підлягають задоволенню.
Ураховуючи, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі рішення Кадрової комісії №4 від 24 листопада 2020 року №42, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі позовні вимоги є похідними, а тому адміністративний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також суд першої інстанції зауважив, що фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі зазначеної норми є не завершення процесу ліквідації органу прокуратури, завершення процесу реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації і саме така підстава для звільнення передбачена чинним законодавством.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року заяву позивача задоволено частково:
- визнано ОСОБА_1, прокурора Львівської місцевої прокуратури №3 Львівської області, таким, що успішно пройшов атестацію згідно Порядку проходження прокурорами атестації, що затверджений наказом Генерального прокурора України №221 від 03 жовтня 2019 року;
- у решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 42 від 24 листопада 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора";
- визнано протиправним та скасовано наказ керівника Львівської обласної прокуратури № 2509к від 23 грудня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області з 30 грудня 2020 року;
- стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржене рішення кадрової комісії стосовно позивача не відповідає критеріям обґрунтованості, оскільки відповідачем не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, а також комісією не спростовано, що під час проходження іспиту мали місце технічні проблеми, а позивачу були задані некоректні запитання, які вплинули на результат тестування.
Виходячи з того, що на підставі рішення четвертої кадрової комісії від 24 листопада 2020 року № 42 прийнято наказ керівника Львівської обласної прокуратури № 2509к від 23 грудня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1", то останній також необхідно скасувати, як такий, який виданий на підставі необґрунтованого рішення кадрової комісії.
На підставі частини першої статті 235 КЗпП України суд апеляційної інстанції вважав правильним поновити позивача на посаді, з якої він був звільнений.
Також суд апеляційної інстанції стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 137737,26 грн (1027,89 (середньоденний заробіток) грн Х 134 (робочих днів вимушеного прогулу)), керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Водночас апеляційний суд зазначив, що додатковим рішенням Львівський окружний адміністративний суд визнав ОСОБА_1 - прокурора Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області, таким, що успішно пройшов атестацію, згідно із Порядком проходження прокурорами атестації, що затверджений наказом Генерального прокурора України № 221 від 03 жовтня 2019 року, однак визнання позивача таким, що успішно пройшов атестацію належить до дискреційних повноважень кадрової комісії, у які суд не має права втручатися. Тим більше, що таке рішення приймається за результатами проходження усіх етапів тестування.
Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 137737 (сто тридцять сім тисяч сімсот тридцять сім) гривень 26 копійок.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що не в повному обсязі вирішив позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зробивши висновок, що на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, однак, не вказав суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Тому апеляційний суд дійшов висновку, що у цій справі необхідно прийняти додаткову постанову та стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 137737,26 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень)
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Львівська обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора подали касаційні скарги (№К/9901/48055/21; №К/990/766/22; К/9901/2553/22), в яких посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права без урахування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Предметом спору у справі є законність рішення кадрової комісії та наказу про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
У касаційній скарзі Львівська обласна прокуратура, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідач 1 вказує, що неправильне застосування норм матеріального права полягає у неправильному тлумаченні, а відтак і застосуванні п. п. 13, 16, 17, пп. 2 п. 19 розділ II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ), п. п. 6, 7, 8 розділу І та п. 5 розділу II Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221), а порушення норм процесуального права - у неправильному встановленні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував вищезазначені норми права без врахування висновків Верховного Суду, зроблених у справах у подібних правовідносинах у таких постановах (проходження прокурорами 1 етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора): від 26 листопада 2021 року у справі №520/7026/2020; від 26 листопада 2021 року у справі № 200/14545/19-а; від 25 листопада 2021 року у справі №640/11364/20; від 04 листопада 2021 року у справі №400/2052/20; від 25 листопада 2021 року у справі №160/5745/20; від 30 листопада 2021 року у справі № 500/1254/20; від 10 листопада 2021 року у справі №540/2277/20; від 20 жовтня 2021 року у справі № 640/25298/19; від 10 листопада 2021 року у справі №540/1413/20; від 18 листопада 2021 року у справі № 160/5937/20; від 18 листопада 2021 року у справі №640/25021/19; від 18 листопада 2021 року у справі № 640/25769/19; від 20 жовтня 2021 року у справі №380/5462/20; від 24 вересня 2021 року у справі № 280/4314/20; від 21 вересня 2021 року у справі №200/5038/20-а; від 21 вересня 2021 року у справі № 160/6204/20.
Також на обґрунтування своєї позиції скаржник указує, що позивач скористався своїм правом та відповідно до вимог Закону № 113-ІХ подав заяву встановленої форми про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
З огляду на це ОСОБА_1 добровільно надано персональну згоду на те, що в разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації його буде звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII. Така згода є усвідомленням наслідків неуспішного проходження атестації.
У зв`язку з тим, що позивач набрав бал, що менше від прохідного балу, Четверта кадрова комісія обґрунтовано прийняла рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
Сам факт звернення прокурора із заявою про некоректність питань не відповідає реальним обставинам, оскільки запропоновані на атестацію тести були завчасно опубліковані на сайті Офісу Генерального прокурора і жодних зауважень до них з боку ОСОБА_1 не зафіксовано.
Не ґрунтуються на нормах чинного законодавства вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення на посаді в органах прокуратури, оскільки іншої процедури переведення прокурорів чи призначення їх в окружну прокуратуру, окрім проходження прокурорами атестації або ж добору особами, які не займають посаду прокурора на день набрання чинності Законом, чинним законодавством не передбачено.
Офіс Генерального прокурора, ОСОБА_1, отримавши 25 січня 2022 року та 31 січня 2022 року, відповідно, ухвалу про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги, відзиви на касаційну скаргу не подали, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції та постанови і додаткової постанови суду апеляційної інстанції.
У касаційних скаргах Офіс Генерального прокурора, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року в частині задоволених позовних вимог та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі; скасувати додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року в частині стягнення середнього заробітку та прийняти в цій частині нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року відповідач - 2 вказує, що неправильне застосування норм матеріального права полягає у неправильному тлумаченні, а відтак і застосуванні п. п. 13, 16, 17, пп. 2 п. 19 розділ II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ (далі - Закон №| 113-ІХ), п. п. 6, 7, 8 розділу І та п. 5 розділу II Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 (далі - Порядок № 221), а порушення норм процесуального права - у неправильному встановленні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував вищезазначені норми права без врахування висновків Верховного Суду, викладених у справах у подібних правовідносинах у таких постановах (проходження прокурорами 1 етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора): від 26 листопада 2021 року у справі № 520/7026/2020; від 26 листопада 2021 року у справі № 200/14545/19-а; від 25 листопада 2021 року у справі № 640/11364/20; від 04 листопада 2021 року у справі №400/2052/20; від 25 листопада 2021 року у справі № 160/5745/20; від 30 листопада 2021 року у справі № 500/1254/20; від 10 листопада 2021 року у справі № 540/2277/20; від 20 жовтня 2021 року у справі № 640/25298/19; від 10 листопада 2021 року у справі № 540/1413/20; від 18 листопада 2021 року у справі № 160/5937/20; від 18 листопада 2021 року у справі № 640/25021/19; від 18 листопада 2021 року у справі №640/25769/19; від 20 жовтня 2021 року у справі № 380/5462/20; від 24 вересня 2021 року у справі № 280/4314/20; від 21 вересня 2021 року у справі № 200/5038/20-а; від 21 вересня 2021 року у справі № 160/6204/20.
Відповідач - 2 зазначає, що за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрав 67 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту - 70, у зв`язку з чим його не було допущено до проходження наступного етапу атестації.
Ці результати відображені у відповідній відомості, достовірність яких ОСОБА_1 підтвердив власним підписом. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту відсутні.
Твердження позивача про те, що під час проходження ним тестування виникали проблеми з комп`ютерною технікою та програмним забезпеченням, є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами. Указане, фактично, свідчить про намагання позивача спростувати отриманий негативний результат.
Окрім того, скаржник зазначає, що в оскаржуваному рішенні наявне його обґрунтування - набрання позивачем кількості балів, що є меншою прохідного балу для успішного складання іспиту.
Таким чином оскаржуване рішення кадрової комісії є мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти та обґрунтування щодо набрання позивачем балів за результатами складання іспиту.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, в якому останній не погоджується з обґрунтуванням касаційної скарги, а тому просить відмовити в її задоволенні.
Позивач вказує про те, що судами було враховано його доводи щодо наявності недоліків під час проведення атестації та некоректних питань тестування і відповідей на них.
На думку позивача, відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження правомірності його рішення, не надав реальних доказів непроходження позивачем атестації та, відповідно, нескладення іспиту.
Львівська обласна прокуратура, отримавши 10 січня 2022 року ухвалу про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу не подала, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року відповідач - 2 вказує, що неправильне застосування норм матеріального права полягає у незастосуванні п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня1993 року № 58 (де прямо зазначається, що "днем звільнення вважається останній день роботи"), наказу Державного комітеті статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації за статистики праці" - форма № П-5, ст. 19, 22, 31, 32, 34 розділу ІV Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування" від 23 вересня 1999 року №1105 ХІV (щодо права на матеріальне забезпечення та соціальні послуги у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності.)
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній додатковій постанові не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №640/458/20 стосовно визначення останнього дня роботи позивача та визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Львівська обласна прокуратура та ОСОБА_1, отримавши 07 лютого 2022 року та 25 лютого 2022 року, відповідно, ухвалу про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги, відзиви на касаційну скаргу не подали, що не перешкоджає перегляду додаткової постанови суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року з підстав, визначених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року з підстав, визначених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року з підстав, визначених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, на 26 жовтня 2023 року о 16 год. 30 хв.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, з 2013 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України.
З 15 грудня 2015 року працював на посаді прокурора Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області.
Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" усі працівники органів прокуратури підлягають проходженню атестації на підставі Порядку проходження прокурорами атестації (надалі Порядок № 221), затвердженого наказом Генерального прокурора України № 221 від 03 жовтня 2019 року.
На підставі пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" позивач 08 жовтня 2019 року подав заяву, у якій просив перевести його на посаду прокурора в окружній прокуратурі і допустити до проходження атестації, а також зазначив, що з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора, ознайомлений та погоджується.
22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 проходив тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, за результатами якого набрав 67 балів, що внесено у відомість про результати тестування та підтверджено результат тестування особистим підписом прокурора ОСОБА_1 .
За результатами проведення першого етапу атестації прокурорів Четвертою кадровою комісією прийнято рішення №42 від 24 листопада 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, згідно якого останній набрав 67 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, він не допускається до проходження наступних етапів атестації.
На підставі рішення Четвертої кадрової комісії №42 від 24 листопада 2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації, керуючись статтею 11 Закону України "Про прокуратуру", підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", наказом Львівської обласної прокуратури № 2509к від 23 грудня 2020 року позивача звільнено з посади прокурора Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", з 30 грудня 2020 року.
Не погоджуючись з рішенням Четвертої кадрової комісії №42 від 24 листопада 2020 року про неуспішне проходження атестації та наказом Львівської обласної прокуратури № 2509к від 23 грудня 2020 року про звільнення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII), який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, виключено із Конституції України розділ VII "ПРОКУРАТУРА" та доповнено Конституцію України статтею 131-1, якою передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України.
Статтями 2, 5-1 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України (далі - Закон №1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Статтею 4 Закону №1697-VII визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Закон України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Зазначений Закон №113-IX набрав чинності 25 вересня 2019 року, ним запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку з чим, внесено ряд змін до Закону №1697-VII, зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно на "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Згідно з пунктом 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.
День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України" (пункт 4 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX).