ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06листопада 2023 року
м. Київ
справа № 686/20817/20
провадження № 51-4986км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
засуджених ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6, захисника засудженого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_10 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14 червня 2023 року стосовно
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше судимого,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 304 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2021 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 304 КК, та призначено йому покарання:
за ч. 2 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна, за винятком житла;
за ч. 3 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна, за винятком житла,
за ч. 1 ст. 304 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна, за винятком житла.
Цим же вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна, за винятком житла.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_10 та
ОСОБА_9, до набрання вироком законної силу ухвалено залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 ухвалено рахувати з 27 квітня 2020 року,
а ОСОБА_10 - з 28 квітня 2020 року.
Вирішено питання щодо речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 14 червня 2023 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_9 залишив без змін.
За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, ОСОБА_10 на початку березня 2020 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 шляхом підбурювання та переконання схилив неповнолітню особу, щодо якої матеріали кримінального провадження виділено в окреме провадження (далі - неповнолітня особа), здійснити напад на ОСОБА_11, з метою заволодіння його майном, із застосуванням насильства, що є небезпечним для здоров`я потерпілого, та заздалегідь узгодив з нею, час та спосіб вчинення злочину. У результаті наданої ОСОБА_10 пропозиції на спільне вчинення злочинних дій, він викликав у неповнолітньої бажання та рішучість взяти участь у вчиненні розбійного нападу, схиливши таким чином її до злочинної діяльності.
Тоді ж ОСОБА_10 та неповнолітня особа, діючи за попередньою змовою між собою, спільно розробили план щодо розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_11 з метою заволодіння його грошовими коштами, заздалегідь узгодили між собою місце, час та спосіб вчинення злочину, а саме домовилися про те, що неповнолітня особа запросить
на 18 березня 2020 року потерпілого для зустрічі в орендовану ними для цього квартиру АДРЕСА_2, в якій для реалізації свого злочинного наміру вони вже будуть очікувати на нього і вчинять напад.
Реалізовуючи свій спільний злочинний намір, 18 березня 2020 року близько 14:30, обидва обвинувачені перебували у зазначеній вище квартирі № 30, куди неповнолітня особа запросила ОСОБА_11, якого за домовленістю із ОСОБА_10 зустріла, а останній у цей період ховався у квартирі, щоб потерпілий його не помітив.
Надалі, діючи за попередньою змовою між собою, обидва вчинили напад на потерпілого ОСОБА_11 з метою заволодіння його майном, поєднаний із застосуванням небезпечного для здоров`я потерпілого насильства.
Так, у процесі реалізації своїх спільних злочинних дій неповнолітня особа намагалася відвернути увагу ОСОБА_11, щоб підсипати йому в алкогольні напої сильнодіючу снодійну речовину, що помітив потерпілий. У цей час ОСОБА_10 вискочив зі схованки і швидко побіг до ОСОБА_11 з метою подолання можливого опору. Він намагався заподіяти йому удари в ділянку обличчя, але потерпілий, швидко зреагувавши на дії нападника, схопив його за шию та почав утримувати. У цей момент неповнолітня особа, взяла з поверхні столу скляну пляшку з-під шампанського і завдала нею ОСОБА_11 одного удару в тім`яну ділянку голови, від чого останній відпустив ОСОБА_10 . Той, визволившись, одразу заподіяв потерпілому чотири удари кулаками в ділянку обличчя, а потім, взявши лівою рукою ОСОБА_11 за шию та нахиливши, завдав ще одного удару лівою ногою в ділянку, розташовану нижче коліна правої ноги, від чого потерпілий упав на підлогу та втратив свідомість.
Застосувавши небезпечне для здоров`я потерпілого насильство й подолавши в такий спосіб його волю до опору, ОСОБА_10 та неповнолітня особа з метою доведення свого наміру до кінця за допомогою клейкої стрічки, намагалися зв`язати йому руки, після чого відкрито заволоділи коштами в сумі 1500 грн з належного ОСОБА_11 портмоне й покинули місце злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Указаними протиправними діями ОСОБА_10 і неповнолітня особа заподіяли потерпілому ОСОБА_11 легкі й середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров`я, та матеріальну шкоду на загальну суму 1500 грн.
Крім того, ОСОБА_10 у другій половині квітня 2020 року, спільно з ОСОБА_9 та іншою особою, стосовно якої Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
23 лютого 2021 року ухвалив вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості (далі - інша особа), заздалегідь діючи за попередньою змовою, узгодивши між собою характер дій, час, місце та спосіб вчинення розбійного нападу на ОСОБА_12 . За домовленістю із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зазначена вище інша особа розпочала листування з потенційним потерпілим ОСОБА_13, якого підшукав ОСОБА_10 через зареєстрований акаунт у соціальній мережі "BADOO" для здійснення щодо нього розбійного нападу, та запропонував зустріч у приміщенні квартири, у якій проживав ОСОБА_12 . Пізніше в ході спілкування вона умисно, під вигаданим приводом запропонувала потерпілому зустрітися з нею за місцем його проживання для розмови.
Виконуючи заздалегідь розроблений спільний план розбійного нападу, знаючи адресу проживання ОСОБА_13, 26 квітня 2020 року близько 22:00, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та інша особа, використовуючи при цьому автомобіль під керуванням ОСОБА_9, приїхали до місця проживання потерпілого і, готуючись до розбійного нападу, викрутили лампочку в під`їзді будинку АДРЕСА_4, а також з`ясували можливі відходи від місця вчинення злочину за допомогою автомобіля.
Наступного дня інша особа домовилася з ОСОБА_13 зустрітися з ним наодинці близько 22:00 за адресою його проживання: АДРЕСА_5 .
Реалізовуючи свій план, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та інша особа, будучи повністю готовими до вчинення запланованого розбійного нападу, переконані в тому, що у квартирі потерпілого, крім нього, більше нікого немає, 27 квітня 2020 року близько 22:30 автомобілем "Opel Vectra" під керуванням ОСОБА_9 прибули у двір зазначеного вище будинку № 26/4 і вийшли з автомобіля. Діючи за попередньою домовленістю між
ОСОБА_10 і ОСОБА_9, інша особа залишилася біля під`їзду будинку спостерігати за прилеглою територією, перехожими та мешканцями будинку, а ОСОБА_10 і
ОСОБА_9 зайшли в під`їзд, піднялися на п`ятий поверх і з метою проникнення у квартиру, в якій проживав потерпілий, ОСОБА_10 постукав у вхідні двері.
У квартирі перебував ОСОБА_13, який, очікуючи на візит іншої особи жіночої статі та будучи переконаним, що це саме вона прийшла до нього, відчинив вхідні двері.
ОСОБА_10, перебуваючи на порозі вхідних дверей квартири, одразу ж завдав потерпілому одного удару в лобну ділянку голови дерев`яною палицею, яку заздалегідь приготував для заподіяння ударів та спричинення тілесних ушкоджень. Від удару ОСОБА_13 упав на підлогу, тоді ОСОБА_10 завдав йому ще одного удару в ліву частину голови, заподіявши тілесні ушкодження. У цей час ОСОБА_9 постійно був біля вхідних дверей і спостерігав за можливою появою свідків у під`їзді.
Потерпілий після заподіяння йому тілесних ушкоджень, з метою самозахисту від протиправних дій засуджених схопив ОСОБА_10 за верхній одяг та, потягнувши на себе, кинув його на підлогу, тим самим почав чинити активний опір йому й ОСОБА_9, не даючи їм змоги фактично заволодіти його майном.
Після цього ОСОБА_10, якого тримав ОСОБА_13, вирвався й обидва засуджені, зрозумівши, що їм не вдасться заволодіти його майном, оскільки потерпілий став чинити активний опір і кликати на допомогу, залишили місце злочину. Вибігши з під`їзду, де на них чекала інша особа, всі троє - ОСОБА_10, ОСОБА_9 й інша особа - сіли в припаркований біля будинку автомобіль "Opel Vectra", д.н.з. НОМЕР_1, на якому під керуванням
ОСОБА_9 залишили місце вчинення розбійного нападу.
Вказаними діями потерпілому ОСОБА_13 заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я й могли спричинити майнову шкоду на загальну суму 500 грн (у межах пред`явленого обвинувачення).
Вимоги та доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у місцевому суді.
Вказує на те, що під час затримання ОСОБА_9 28 квітня 2020 року працівники поліції вчиняли тиск на нього, про що було подано заяву до ТУ ДБР.
Крім того, стверджує, що суди безпідставно відмовили стороні захисту в допиті свідків, які були присутні під час затримання засудженого.
Також вважає, що фактичні дані, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_9, слід було визнати недопустимими доказами, оскільки під час проведення слідчого експерименту фактично відбувся повторний допит ОСОБА_9, а не відтворення обстановки та обставин події. Водночас суди попередніх інстанцій не звернули на зазначені порушення уваги.
Наголошує, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводів захисника про те, що підзахисний ОСОБА_9 не знав про дійсні наміри ОСОБА_10, і необґрунтовано відмовив у повторному дослідженні ряду доказів. Так, зазначає, що протоколи негласних слідчих (розшукових) дій указують на відсутність у ОСОБА_9 умислу та домовленості зі ОСОБА_10 на вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. До того ж зауважує, що й показання свідка ОСОБА_14 підтверджують відсутність будь-яких домовленостей у ОСОБА_9 з іншими фігурантами вказаного кримінального правопорушення на спільне вчинення незаконних дій. Як акцентує захисник, наведені на підтвердження винуватості ОСОБА_9 докази не свідчать про те, що останній та засуджений ОСОБА_10 переслідували одну мету, а висновки судів попередніх інстанцій є помилковими. Також вважає, що суди надали перевагу одним доказам, залишивши поза увагою інші, що призвело до необґрунтованих висновків судів обох інстанцій про винуватість ОСОБА_9 в інкримінованому йому злочині.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що, на його думку, призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Стверджує, що в діях ОСОБА_10 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, оскільки не було домовленості про напад з метою заволодіння майном потерпілого, а умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 виник після бійки. У зв`язку з цим захисник вважає, що в цьому випадку немає суб`єктивної сторони складу інкримінованого ОСОБА_10 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК. Крім того, стверджує, що ОСОБА_10 не завдавав тілесних ушкоджень потерпілому, водночас вони могли утворитися під час самовільного падіння ОСОБА_11 з висоти власного зросту.
Щодо пред`явленого ОСОБА_10 обвинувачення за ч. 1 ст. 304 КК, то захисник вважає, що в оскаржуваних судових рішеннях відсутні будь-які посилання на дії підзахисного, спрямовані на втягнення неповнолітньої особи у злочинну діяльність, а суди лише обмежилися формулюванням, що засудженому було відомо про неповнолітній вік цієї особи, що останній заперечував, адже, за позицією сторони захисту, ініціатива на вчинення злочинних дій походила саме від неповнолітньої особи, та засудженому не було відомо про її вік, оскільки вона проживала без батьків, вела статеве життя і мала власні заробітки. Зважаючи на викладене, вважає, що в діях засудженого відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 304 КК, а тому в цій частині кримінальне провадження стосовно ОСОБА_10 підлягає закриттю.
Стосовно інкримінованого засудженому ОСОБА_10 злочину, передбаченого ч. 3
ст. 187 КК, захисник наголошує на провокації з боку правоохоронних органів. Зазначає, що в ході допиту неповнолітньої особи встановлено, що працівники правоохоронного органу приходили до неї, пропонували співпрацю і вона погодилася. За його твердженням, саме шляхом підбурювання ОСОБА_10, використовуючи неповнолітню особу, працівники правоохоронного органу спонукали засудженого вчинити злочин. Вважає, що показання неповнолітньої особи, надані в судовому засіданні, підтверджують наявність провокації злочину, а тому суд мав визнати речі та документи такими, що здобуті всупереч приписам КПК. Зазначає, що сторона обвинувачення не спростувала доводів сторони захисту щодо наявності провокації в інкримінованому ОСОБА_10 злочині, передбаченому ч. 3 ст. 187 КК.
Крім того, захисник вказує, що суд апеляційної інстанції формально переглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами сторони захисту й належним чином не перевірив її доводів, а також необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_10 переважно, посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків судів обох інстанцій фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрити кримінальне провадження стосовно нього у зв`язку з відсутністю в його діях складів інкримінованих йому злочинів.
Обґрунтовує свою позицію доводами, що практично є аналогічними доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_7, зокрема щодо відсутності в його діях складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 304 та ч. 2 ст. 187 КК, а також стосовно провокації правоохоронними органами злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, який йому інкриміновано.
Звертає увагу, що в апеляційному суді подавав клопотання про визнання фактичних даних протоколу обшуку у квартирі, де він проживав, недопустимими доказами, оскільки в клопотанні про обшук органом досудового розслідування умисно була вказана неправильна інформація з метою отримання дозволу на обшук, однак суд апеляційної інстанції це клопотання не розглянув.
Крім того, наголошує, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції зникав зв`язок і він не розумів, що відбувається, а тому вважає, що фактично участі в розгляді кримінального провадження зазначеним судом він не брав.
Позиції учасників судового провадження
Захисники засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - адвокати ОСОБА_6
і ОСОБА_7, а також засуджені підтримали доводи касаційних скарг та просили їх задовольнити.
Захисник ОСОБА_8 поклалася на розсуд суду.
Прокурор просив касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників, засуджених та прокурора, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6, захисника засудженого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 та засудженого
ОСОБА_10 не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить з установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, як про це ставиться питання у касаційних скаргах захисників та засудженого.
Так, сторона захисту у значній частині касаційних доводів наводить перелік доказів, покладених судами в обґрунтування винуватості ОСОБА_10 та ОСОБА_9, не погоджується з оцінкою цих доказів судами першої та апеляційної інстанцій, надає їм власну оцінку (фактичні дані, що містяться у показаннях свідка ОСОБА_14, протоколах негласних слідчих (розшукових) дій тощо) та стверджує про їх недостовірність, що не може бути предметом касаційного розгляду. У цьому аспекті неспроможними є посилання в апеляційній скарзі захисника засудженого ОСОБА_9 на те, що судом першої інстанції взято до уваги одні докази та відкинуто інші. При цьому, аналогічним доводам, викладеним в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду дала обґрунтовану оцінку.
Також захист указує на неповноту судового розгляду, зокрема щодо недослідження всіх доказів та обставин справи, оскільки суди не допитали свідків ОСОБА_15,
ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які, на думку захисника ОСОБА_6, могли б повідомити фактичні дані щодо здійснення тиску працівниками правоохоронних органів на ОСОБА_9 під час затримання, що у сукупності з іншими доказами спростувало б причетність підзахисного до вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_12 .
Тобто касаційні вимоги сторони захисту переважно зводяться до незгоди з установленими судами фактичними обставинами справи. Окрім цього зазначається про неповноту судового розгляду та ставиться під сумнів достовірність доказів, покладених в основу винуватості засуджених. Однак з урахуванням статей 433 та 438 КПК Суд позбавлений можливості встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.
Натомість зазначені стороною захисту доводи були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який погодився з рішенням місцевого суду, зокрема щодо винуватості засуджених, юридичної оцінки дій ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та встановлених фактичних обставин кримінального провадження.
За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Водночас положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.
Апеляційний розгляд, як установлено ч. 1 ст. 405 КПК, здійснюється за правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених
гл. 31 КПК.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності та обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
За статтею 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч. 2 цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Указаних вимог закону суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку суду першої інстанції дотримався.
Так, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції та спростовуючи доводи сторони захисту про непричетність ОСОБА_10 до вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_11 за попередньою змовою з неповнолітньою особою, відкидаючи версії про те, що потерпілий самостійно зламав ногу, внаслідок падіння, а не удару, завданого ОСОБА_10, а також про те, що останній і неповнолітня особа за допомогою фіксації ОСОБА_11 на відеокамеру мали намір заволодіти його коштами шляхом шантажу, однак потерпілий першим напав на ОСОБА_10, коли побачив як той вийшов із шафи, на що не звернув уваги місцевий суд, зазначила, що такі доводи спростовуються сукупністю досліджених місцевим судом доказів, зокрема фактичними даними, що містяться в показаннях потерпілого ОСОБА_11, який у місцевому суді зазначив, що познайомився через соціальну мережу з дівчиною (неповнолітньою особою). 18 березня 2020 року під час їх чергової зустрічі, яка цього разу відбувалася у квартирі АДРЕСА_2, орендованій, зі слів дівчини, для їх зустрічі, остання намагалася йому щось підсипати у спиртні напої, однак він це помітив. У цей час зі схованки вискочив ОСОБА_10, напав на нього, однак він, швидко зреагувавши, схопив засудженого за шию та почав утримувати. У цей момент дівчина схопила зі столу пляшку з-під шампанського, якою завдала йому удару в голову, від чого він відпустив ОСОБА_10 . Останній знову напав на нього, спочатку кулаками завдав йому чотирьох ударів в обличчя, а потім взяв за шию, нахилив та завдав удар ногою по його нозі, від чого він впав і втратив свідомість. Коли опритомнів, зрозумів, що у нього зламана нога, є кровотеча. За вказівкою ОСОБА_10, нападники намагалися зв`язати скотчем його руки, однак не змогли цього зробити через кровотечу. По їх поведінці та діям було видно, що вони діяли сплановано, чітко та узгоджено, завчасно розподіливши ролі. У них була мета заволодіти його коштами, для цього вони напали на нього і побили. Подолавши
в такий спосіб його опір, ОСОБА_10 та дівчина заволоділи його коштами в розмірі
1500 грн, які були в портмоне. Після цього, вивівши його з квартири, ОСОБА_10 та дівчина втекли з місця злочину.
Показання потерпілого суди визнали правдивими та достовірними.
На підтвердження наведених показань потерпілого ОСОБА_11 щодо застосування до нього ОСОБА_10 і неповнолітньою особою саме небезпечного для здоров`я насильства, а не інших протиправних дій, суди обох інстанцій обґрунтовано послалися на фактичні дані, що містяться в ряді письмових доказів, зокрема: