ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 333/4532/22
провадження № 51-5158км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
ОСОБА_6 на вирок Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя м. Запоріжжя, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4
ст. 408 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 4 ст. 408 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено ряд обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Згідно з цим вироком ОСОБА_7, достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби.
06 березня 2022 року наказом командира військової частини ОСОБА_7 було призначено на посаду головного сержанта стрілецького взводу стрілецької роти певної військової частини, зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види військового забезпечення у зв`язку з чим останній приступив до виконання службових обов`язків за вказаною посадою.
19 червня 2022 року наказом командира військової частини сержанта
ОСОБА_7 було призначено на посаду командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти певної військової частини у зв`язку з чим він приступив до виконання службових обов`язків за вказаною посадою.
19 липня 2022 року військовослужбовця певної військової частини сержанта ОСОБА_7 було направлено на стаціонарне лікування до військового шпиталю певної військової частини (місце розташування якого не зазначається відповідно до Закону України від 24 березня 2022 року № 2160-IX) та 02 серпня 2022 року
його було переведено для подальшого лікування до КНП "Міська лікарня
№ 7" ЗМР (вул. Привокзальна, буд. 9, м. Запоріжжя).
Далі, 02 серпня 2022 року військовослужбовця ОСОБА_7 було виписано
з лікувального закладу КНП "Міська лікарня № 7" ЗМР за порушення режиму, тому він повинен був прибути до певної військової частини для подальшого проходження служби.
Однак указаного вище дня ОСОБА_8, будучи військовослужбовцем за мобілізацією, порушуючи вимоги статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, без поважних причин не з`явився на службу з лікувального закладу КНП "Міська лікарня № 7" 3MP до розташування військової частини. При цьому ОСОБА_7 не мав поважних причин для нез`явлення на службу з лікувального закладу у тому числі у зв`язку з перебуванням у хворобливому стані, який би перешкоджав проходженню ним військової служби.
Запорізький апеляційний суд 26 червня 2023 року скасував вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК та постановив новий, яким засудив його за ч. 4 ст. 408 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Також ОСОБА_7 зараховано у строк покарання строк його попереднього ув`язнення в період з 10 вересня по 22 грудня 2022 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення на неї
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій підзахисного, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить змінити вирок суду апеляційної інстанції та звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі
ст. 75 КК.
Вважає, що призначене судом апеляційної інстанції покарання, яке належить відбувати реально є явно несправедливим та не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі ОСОБА_7 . На переконання захисника, висновок місцевого суду про можливість виправлення підзахисного без ізоляції від суспільства є достатньо умотивованим і обґрунтованим.
Стверджує, що апеляційний суд не в повній мірі врахував, що ОСОБА_7 повністю визнав свою винуватість, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, у березні 2022 року добровільно пішов на військову службу і одразу був направлений для виконання бойових завдань, де під час їх виконання отримав поранення та контузію, має позитивну характеристику. Крім цього, він засуджує свої дії і розкаюється у вчиненому.
Указані обставини, на переконання сторони захисту дають підстави для застосування до ОСОБА_7 інституту звільнення від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК або для призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті особливої частини цього Кодексу, відповідно до положень ст. 69 КК.
У запереченнях на касаційну скаргу представник публічного обвинувачення посилається на те, що вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 є законним та обґрунтованим і відповідає принципам справедливості і законності. Суд апеляційної інстанції умотивовано прийняв рішення про скасування вироку місцевого суду в частині безпідставного звільнення від відбування покарання з випробуванням. Призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 408 КК, повною мірою врахував обставини, які за законом мають значення під час призначення покарання, зокрема ступінь тяжкості вчиненого злочину, який належить до особливо тяжких, те, що останній повністю визнав свою винуватість, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно пішов на військову службу з березня 2022 року. Крім цього, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, що у свою чергу впливає на боєздатність підрозділу та спроможність виконувати ним бойові завдання. Також негативно характеризується за місцем несення служби, зловживав алкогольними напоями.
Таким чином, на переконання прокурора, виправлення ОСОБА_7 не можливе без ізоляції від суспільства.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Захисник і засуджений підтримали доводи касаційної скарги та просили задовольнити її.
Прокурор просив касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого, вислухавши позицію прокурора та перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає з огляду на таке.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винуватості та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 408 КК у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, а саме у зв`язку з тим, що призначене
ОСОБА_7 покарання належить відбувати реально в місцях позбавлення волі, без можливості застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, колегія суддів уважає безпідставними.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК, означає з`ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості закон відносить (ст. 12 КК), вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.
Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення в санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд під час призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.