ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 759/19779/18
провадження № 61-8112св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Київська міська рада, Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гордієнко Ольга Валеріївна, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Бабенком Юрієм Сергійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Святошинська РДА), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гордієнко О. В., ОСОБА_2, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за правом представлення.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про спадщину після смерті ОСОБА_3, яка є її бабою, на квартиру АДРЕСА_1, оскільки в матеріалах спадкової справи немає оригіналу документа, що підтверджує право власності спадкодавця на спірну квартиру.
Святошинська РДА відмовила у видачі дубліката свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_3, оскільки згідно зі статтею 24 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, дублікат може видаватись лише за заявою власника. У відмові також зазначено, що спірна квартира приватизована на одну особу - ОСОБА_3, яка померла. Документи, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, існували, проте були втрачені та не можуть бути відновлені, оскільки власник помер.
ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності у порядку спадкування за правом представлення після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Справу суди розглядали неодноразово.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за правом представлення після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване таким.
Оскільки ОСОБА_2 не прийняв спадщину за заповітом від 24 листопада 2009 року у визначені ЦК України строки, то спадкування відбувається за законом.
Згідно з листом Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА від 10 травня 2017 року № 773/26 на час смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Крім неї, за місцем її проживання інших громадян не зареєстровано, що виключає фактичне прийняття спадщини, зокрема і ОСОБА_2 . Суд урахував пояснення приватного нотаріуса Гордієнко О. В., яка зазначила те, що про жодні рішення судів щодо поновлення строку на прийняття спадщини ОСОБА_2 їй не відомо, офіційних відомостей з цього приводу немає, єдиною підставою відмови у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом є відсутність у неї правовстановлювального документа на квартиру, що належала спадкодавцю.
29 серпня 2016 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гордієнко О. В. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про спадщину. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гордієнко О. В. після отримання заяви про прийняття спадщини від позивачки та перевірки спадкового реєстру відкрила спадкову справу та внесла відповідну інформацію до спадкового реєстру, номер у спадковому реєстрі 59424952, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 29 серпня 2016 року № 44904629. У зв`язку з відсутністю у позивачки оригіналу документа, що підтверджує право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру, 14 вересня 2017 року приватний нотаріус Гордієнко О. В. звернулася до КП КМР "Київське міське бюро технічної інвентаризації" за інформацією, що підтверджує право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 із зазначенням назви документа та його реквізитів. Згідно з інформаційною довідкою від 27 вересня 2017 року КП КМР "Київське міське бюро технічної інвентаризації" квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на ім`я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією у м. Києві 23 березня 1993 року, зареєстрованого в бюро 30 березня 1993 року, записано в реєстрову книгу за № 1443.
11 квітня 2018 року позивачка подала до приватного нотаріуса Гордієнко О. В. заяву, у якій просила звернутись до Святошинської РДА про видачу дубліката свідоцтва про право власності на житло (спірну квартиру), виданого Ленінградською районною державною адміністрацією у м. Києві 23 березня 1993 року, зареєстрованого в бюро 30 березня 1993 року на ім`я померлої ОСОБА_3 . Листами від 04 травня 2018 року та від 19 червня 2018 року Святошинська РДА відмовила у видачі вказаного дубліката свідоцтва про право власності на житло, посилаючись на статтю 24 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 16 грудня 2009 року № 396.
Право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру виникло в 1993 року та визнається дійсним, оскільки таке майно зареєстроване власником.
11 жовтня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гордієнко О. В. винесла постанову № 1/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки позивачка не надала оригіналу документа, що посвідчує право власності спадкодавця - ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 . Враховуючи, що позивачка в установлений строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вона є такою, що прийняла спадщину. Оскільки суд встановив, що належні позивачці права щодо власності на спадкове майно - на вказану квартиру не визнаються іншими особами, такі права підлягають захисту шляхом визнання відповідного права власності в порядку спадкування за законом. Позивачка - єдина спадкоємиця, яка прийняла спадщину у відповідний строк та спосіб, тому позов підлягає задоволенню.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року скасовано та постановлено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не дотримав вимог щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про наявність судового спору і про час та місце розгляду справи, фактично позбавивши його права на участь у вирішенні спору, що з урахуванням правил подання доказів у справі має суттєве значення для її розгляду в цілому. Внаслідок цього порушено принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд. Таким чином, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до порушення прав ОСОБА_2, оскільки суд фактично позбавив його права на участь у розгляді справи та можливості надати свої пояснення з приводу заявлених вимог, зокрема щодо наявності у нього правовстановлювальних документів на спірну квартиру, а також можливості заявити свої вимоги.
Предметом позову ОСОБА_1 є визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за правом представлення, що зумовлено відсутністю у позивача та в матеріалах спадкової справи оригіналу документа, який підтверджує право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру. Відповідачами ОСОБА_1 вказала Київську міську раду та Святошинську РДА. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції встановлено, що оригінали правовстановлювальних документів на спірну квартиру, а саме - свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на квартиру, не є втраченим та знаходиться у третьої особи - ОСОБА_2, який є спадкоємцем за заповітом.
Враховуючи межі заявлених позовних вимог, і визначений позивачем склад учасників справи, суд апеляційної інстанції не має можливості вирішити спір по суті, оскільки нормами процесуального права не передбачено здійснення заміни відповідача і позовних вимог на стадії апеляційного розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог як таких, що пред`явлені до неналежного відповідача.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що предметом спору у цій справі є визнання права на спадкове майно, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину за заповітом, складеним на його користь, у строки визначені ЦК України, а тому таке спадкування відбувається за законом. Суд апеляційної інстанції вказаного висновку не спростував, не з`ясував обставин та кола осіб, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3, що має значення для визначення належних відповідачів у справі. Без з`ясування указаних обставин та кола осіб, які прийняли спадщину, висновок апеляційного суду про те, що позов ОСОБА_1 пред`явила до неналежного відповідача, є передчасним та необґрунтованим.
Оскільки суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 229, 263, 352, 367 ЦПК України не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, оскаржуване судове рішення не може вважатись законними і обґрунтованими та підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно з урахуванням суті спірних правовідносин з`ясувати, чи прийняв ОСОБА_2 спадщину за заповітом у передбачений законом строк.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не прийняв спадщини за заповітом у визначені ЦК України строки. Суд першої інстанції правильно врахував пояснення приватного нотаріуса Гордієнко О. В., яка в судовому засіданні зазначила, що про жодні рішення судів з приводу поновлення строку для прийняття спадщини ОСОБА_2 їй невідомо, офіційних відомостей з цього приводу немає, єдиною підставою відмови у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом є відсутність у неї правовстановлювального документа на квартиру, що належала спадкодавцю. Вказані обставини також підтверджуються матеріалами справи та не спростовані ОСОБА_2 під час перегляду справи апеляційним судом.
Суд першої інстанції встановив, що на час смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Крім ОСОБА_3, за місцем її проживання інших громадян не зареєстровано. ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження його доводів щодо проживання з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини. Крім того, свідок ОСОБА_4 підтвердив, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Посилання ОСОБА_2 на те, що він займався похованням баби, що, на його думку, підтверджує факт проживання з нею, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки факт проживання зі спадкодавцем не може підтверджуватися свідоцтвом про смерть, лікарським свідоцтвом про смерть, довідкою про причину смерті, довідкою на одержання праху. За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що відсутність зареєстрованих громадян за останнім місцем проживання ОСОБА_3 та непроживання ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_3 виключає фактичне прийняття ОСОБА_2 спадщини, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.
Право власності ОСОБА_3 на квартиру виникло в 1993 році та визнається дійсним, оскільки таке майно було зареєстроване власником, що підтверджено інформаційною довідкою КП КМР "Київського БТІ" від 27 вересня 2017 року.
11 жовтня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гордієнко О. В. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії
№ 1/02-31, тому що позивачка не надала оригінала документа, який посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_3 на спірну квартиру. Оскільки суд встановив, що дійсно належне позивачці право власності на спадкове майно на вказану частку квартири не визнається іншими особами, таке право підлягає захисту шляхом визнання відповідного права власності в порядку спадкування за правом представлення. Суд першої інстанції правильно встановив, що правовстановлювального документа на квартиру у позивачки немає, проте спірна квартира входить до складу спадщини, оскільки на час відкриття спадщини така квартира належала спадкодавцю ОСОБА_3 на праві власності, а позивачка є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину у відповідний строк та спосіб. Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позову.
Разом з тим згідно з матеріалами справи ОСОБА_2 не був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки судова повістка, направлена на адресу: АДРЕСА_4, повернулась до суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання". Таким чином, не можна вважати, що суд першої інстанції дотримався вимог щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про наявність судового спору і про час та місце розгляду справи. Не повідомивши ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи, суд фактично позбавив його права на участь у вирішенні справи, що з урахуванням правил подання доказів у справі, має суттєве значення для її розгляду в цілому. Внаслідок цього порушено принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_5, задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у частині вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гордієнко О. В., ОСОБА_2, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за правом представлення скасовано.
Передано справу № 759/19779/18 у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у частині позовної вимоги ОСОБА_1 до Святошинської РДА про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за правом представлення скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення.
У задоволенні цієї позовної вимоги ОСОБА_1 до Святошинської РДА відмовлено.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що відсутність реєстрації особи за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням того, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані стороною у справі та оцінені судом.
У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що ОСОБА_2 вважається таким, що не прийняв спадщини, оскільки не мав зареєстрованого місця проживання разом із спадкодавцем.
ОСОБА_2 зазначав, що у матеріалах справи є докази, які підтверджують факт прийняття ним спадщини згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України після смерті ОСОБА_3, а саме: показання свідків, квитанції про оплату комунальних послуг, фотографії, посвідчення спадкодавця, свідоцтво про право власності на квартиру, акт про постійне проживання ОСОБА_2 з осені 2009 року до осені 2016 року. Проте в оскарженій постанові суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав будь-якої оцінки наданим ОСОБА_2 доказам, зробив передчасний висновок про те, що відсутність зареєстрованих громадян за місцем проживання ОСОБА_3 та непроживання ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_3 виключає фактичне прийняття ним спадщини.
Спір виник щодо спадкування після смерті ОСОБА_3 . Позов ОСОБА_1 пред`явлено, у тому числі, й до Святошинської РДА, яка є неналежним відповідачем, оскільки у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
За таких обставин немає підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до Святошинської РДА, оскільки позов пред`явлений до неналежного відповідача.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гордієнко О. В., ОСОБА_2, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за правом представлення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у матеріалах справи є докази, які підтверджують факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 згідно з частиною третьої статті 1268 ЦК України, а саме: показання свідків, квитанції про оплату комунальних послуг, фотографії, посвідчення спадкодавця, свідоцтво про право власності на квартиру, акт про постійне проживання ОСОБА_2 з 2009 року до 2016 року за місцем проживання спадкодавця.
Оскільки предметом спору у цій справі є визнання права на спадкове майно, саме ОСОБА_2 є належним відповідачем за позовом ОСОБА_1, а не Київська міська рада та Святошинська РДА.
Нормами цивільного процесуального права не передбачено здійснення заміни відповідача і можливості зміни позовних вимог на стадії апеляційного розгляду справи.
Враховуючи межі заявлених позовних вимог і визначений позивачем склад учасників справи, суд апеляційної інстанції не має можливості вирішити спір по суті. У позові необхідно відмовити у зв`язку з його пред`явленням його до неналежного відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У серпні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Бабенка Ю. С. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, просить скасувати оскаржуване рішення суду та залишити в силі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гордієнко О. В., ОСОБА_2, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за правом представлення.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована таким.
Посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18) та від 01 липня 2020 року у справі № 222/109/17 (провадження № 61-43496св18), суд апеляційної інстанції встановив факт спільного проживання ОСОБА_2 на підставі неналежних та недопустимих доказів. Матеріали справи містять відомості про проживання ОСОБА_2 разом з позивачкою за іншою адресою: АДРЕСА_3 .
Скаржник зазначає, що ОСОБА_2 мав доступ до спірної квартири як за життя спадкодавця ОСОБА_3, так і після її смерті, що пояснює наявність у його розпорядженні особистих документів ОСОБА_3, копії яких надано суду.
Наведені висновки Верховного Суду ґрунтуються на тому, що факт спільного проживання спадкодавця та спадкоємця підтверджується не лише фактом їх реєстрації за однією адресою. Такий висновок встановлює передумову підтвердження факту спільного проживання, а саме якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.
Проте у цій справі така передумова відсутня.
Предметом спору у цій справі є визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за правом представлення, а не факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Підставами касаційного оскарження судового рішення адвокат зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за правом представлення у випадку відсутності встановленого факту проживання інших спадкоємців зі спадкодавцем на час відкриття спадщини; необхідно відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, провадження № 61-44149св18, від 01 липня 2020 року у справі № 222/109/17, провадження № 61-43496св18, які застосовані судом апеляційної інстанції; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.