ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 201/9022/22
провадження № 61-12869св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Украгромеханізація",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зєнікова Марина Сергіївна, приватний виконавець Дніпровського виконавчого округу Лисенко Юрій Олександрович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2023 року в складі судді Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю "Украгромеханізація" (далі - ТОВ "Украгромеханізація") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування 1/3 частки квартири та скасування державної реєстрації права власності.
Позов мотивовано тим, що 04 лютого 2021 року між ТОВ "Украгромеханізація" та ОСОБА_2 було укладено договір на розробку дизайну інтер`єру та екстер`єру № НОМЕР_1, за яким останній отримав попередню оплату в сумі 377 999,45 грн, але свої зобов`язання не виконав.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2022 року, що набрало законної сили, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ "Украгромеханізація" грошові кошти у розмірі 377 999,45 грн. На виконання цього судового рішення у вересні 2022 року відкрито виконавче провадження, під час ознайомлення із матеріалами якого представнику позивача стало відомо, що 28 червня 2022 року, тобто після ухвалення вказаного судового рішення, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є матір`ю і сином, укладено договір дарування належної останньому 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 продовжує користуватись вказаним житлом і після укладення договору дарування, наміру добровільно виконувати судове рішення, що набрало законної сили, не має, погашення суми заборгованості не здійснює.
Вважаючи зазначений правочин фіктивним, оскільки він вчинений між близькими родичами з метою приховання майна від звернення на нього стягнення, не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, позивач просив визнати недійсним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір дарування з підстав, передбачених статтею 234 ЦК України, та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу).
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2023 року у задоволенні позову ТОВ "Украгромеханізація" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відчуження до набрання законної сили рішенням суду об`єкту нерухомості такою площею, яка є меншою за норму жилої площі в Україні на одну особу, який не був переданий у забезпечення виконання зобов`язання як на час його виникнення, так і не забезпечений господарським судом під час розгляду господарського спору, не дозволяє зробити висновок, що оспорюваний договір дарування є фраудаторним, тобто вчиненими на шкоду кредитору, а відповідач діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно кредитора.
Суд також керувався тим, що ОСОБА_2 не мав легітимних очікувань для звернення стягнення саме на це майно в забезпечення виконання зобов`язання або рішення суду, оскільки вважав свої зобов`язання виконаними ще у лютому 2022 році, адже проєктований ним ресторан розпочав свою діяльність. Разом із тим суд врахував, що у зазначеній квартирі з 1998 року дотепер проживають батьки ОСОБА_2, і останній розпорядився своєю частиною квартири на користь матері, яка там проживає.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2023 року скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2023 року та ухвалено нове, яким позов ТОВ "Украгромеханізація" задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зєніковою М. С. та зареєстрованому в реєстрі № 454 від 28 червня 2022 року. В решті позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд керувався тим, що на момент укладення спірного договору дарування ОСОБА_2 достеменно було відомо про наявність договору на розробку дизайну інтер`єру та екстер`єру № НОМЕР_1, отримання ним оплати в сумі 377 999,45 грн та невиконання його умов, у зв`язку з чим ТОВ "Украгромеханізація" вимушено було звертатися до суду за стягненням безпідставно отриманих коштів. Разом із тим суд врахував наявність судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Украгромеханізація" грошових коштів, яке тривалий час не виконується.
Сукупність установлених обставин на переконання суду доводить той факт, що ОСОБА_2 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам кредитора, оскільки відчуження належного йому майна відбулося після виникнення заборгованості перед позивачем, а тому суд дійшов висновку, що такі дії вчинено з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просила її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 червня 2019 року в справі № 522/8158/15-ц, від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц, від 27 березня 2019 року в справі № 903/439/18, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що договір дарування, укладений відповідачами, не є фіктивним, оскільки був реально виконаний сторонами після його укладання: здійснена державна реєстрація права власності відповідача ОСОБА_1 на подаровану частку, яка фактично передана ОСОБА_1, оскільки остання проживала і проживає у вказаному житлі разом із своїм чоловіком.
Відповідач ОСОБА_2 ніколи не заявляв про своє бажання чи намір не виконувати судове рішення щодо стягнення з нього коштів. Підставою укладання договору дарування частки у праві власності на квартиру, де проживають його батьки, була пересторога щодо гибелі під час волонтерської діяльності відповідача ОСОБА_2, який не бажав обтяжувати своїх батьків застосуванням процедури спадкування у разі його смерті.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не визначився із тим яке право позивача порушене спірним договором, яким чином право порушене, чи відповідає заявлений позивачем спосіб захисту характеру порушеного права. Позивачем жодним чином не доведене, що спірний правочин укладений на шкоду позивачеві, не доведено, що відповідачами спірний договір використовувався для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
ОСОБА_2 насправді виконав договірні зобовʼязання, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження.
У жовтні 2023 року від ТОВ "Украгромеханізація" надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.
В обґрунтування доводів відзиву заявник вказав, що під час розгляду справи № 904/328/22 в господарському суді наданий ОСОБА_2 висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження не був узятий до уваги як неналежний доказ.
Оскаржуваний договір має ознаки фіктивності, оскільки відповідач уклав безоплатний договір дарування саме з близьким родичем - своєю матір`ю, яка є людиною похилого віку, і він є її спадкоємцем першої черги.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 лютого 2021 року між ТОВ "Украгромеханізація" та ОСОБА_2 було укладено договір на розробку дизайну інтер`єру та екстер`єру № НОМЕР_1, останній отримав оплату в сумі 377 999,45 грн.
Позивач в односторонньому порядку зазначений договір розірвав, про що направляв ОСОБА_2 повідомлення 20 грудня 2021 року, 12 січня 2022 року з вимогою повернути кошти.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2022 року в справі № 904/328/22, що набрало законної сили, з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Украгромеханізація" стяґнуто грошові кошти в сумі 377 99,45, внесені за договором № 04022021, як безпідставно набуті.
28 червня 2022 року між відповідачами, які є матір`ю і сином, укладено договір дарування належної ОСОБА_2 1/3 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею квартири 47,8 кв. м, житловою 27,5 кв. м.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
В частині вирішення позовних вимог щодо скасування державної реєстрації судове рішення не оскаржувалося, тому в силу статті 400 ЦПК України не переглядається.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржуване судове рішення відповідає з таких підстав.
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір дарування від 28 червня 2022 року, укладений між відповідачем ОСОБА_2 та його матір`ю ОСОБА_1, свідчить про приховування справжніх намірів учасників правочину, а саме про свідомий намір цих осіб уникнути виконання рішення суду, що набрало законної сили, про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ "Украгромеханізація" безпідставно набутих коштів.
Переглядаючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вказаного висновку суду з таких підстав.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.
За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.