ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 757/46668/20-ц
провадження № 61-5221св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Мінаєв Дмитро Дмитрович, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2022 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2023 року у складі колегії суддів: Немировської О. В.,
Махлай Л. Д., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") про визнання незаконним, скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що наказом відповідача
від 15 березня 2019 року № 540/ос він був призначений на посаду головного фахівця відділу економічної безпеки та запобігання корупції Департаменту економічної та інформаційної безпеки Одеського регіонального управління
АТ "Укрзалізниця" з посадовим окладом 11 890 грн.
3. 24 вересня 2020 року на його адресу надійшов лист за підписами директора та заступника директора Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики, в додатках до якого був наказ від 18 вересня 2020 року
№ 1895/ос, про звільнення із 23 вересня 2020 року через відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
4. Вважає, що наказ про звільнення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки звільнення проведено без урахування статей 42, 49-2 КЗпП України, йому не були запропоновані всі наявні на підприємстві посади, зокрема
у новоствореному апараті директора з економічної та інформаційної безпеки, не враховано його переважне право на залишення на роботі.
5. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ від 18 вересня 2020 року № 1895/ос про звільнення його з посади головного фахівця відділу економічної безпеки та запобігання корупції Одеського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця"; поновити його на цій посаді; стягнути з АТ "Укрзалізниця" середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
6. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня
2022 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ
від 18 вересня 2020 року № 1895/ос про звільнення ОСОБА_1 з посади головного фахівця відділу економічної безпеки та запобігання корупції Одеського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця". Поновлено його на посаді головного фахівця відділу економічної безпеки та запобігання корупції Одеського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця". Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 123 753,87 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць та поновлення на роботі.
7. Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що
15 липня 2020 року позивачу було вручено два повідомлення про наступне звільнення, де зазначено різні підстави для звільнення, що створило
стан правової невизначеності, в тому числі ускладнило вибір належного способу захисту порушеного права.
8. Відмовляючи у стягнення витрат позивача на правову допомогу суд вказав, що довідка, видана адвокатом на підтвердження отримання коштів від клієнта не є документом, який свідчить про оплату юридичних послуг.
9. Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва
від 08 листопада 2022 року допущено негайне виконання рішення суду
від 23 серпня 2022 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за жовтень 2020 року в розмірі 13 285,44 грн.
10. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року виправлено описки в рішенні суду від 23 серпня 2022 року. Зазначено, що в описовій частині правильною є назва структурного підрозділу в якому працював ОСОБА_1, а саме: "відділ технічного захисту інформації та інформаційної безпеки Одеського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки
АТ "Укрзалізниця". У другому та третьому абзацах резолютивної частини рішення правильним є: "Визнати незаконним та скасувати наказ № 1895/ос від 18.09.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного фахівця відділу технічного захисту інформації та інформаційної безпеки Одеського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця". Поновити ОСОБА_1 на посаді головного фахівця відділу технічного захисту інформації та інформаційної безпеки Одеського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця".
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
11. Постановою Київського апеляційного суду від 23 березня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Мінаєва Д. Д. залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника АТ "Укрзалізниця"задоволено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. Вирішено питання розподілу судових витрат.
12. Відмовивши в позові, апеляційний суд виходив з того, щозвільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а саме
із письмовим попередженням за два місяці про зміну істотних умов праці,
а позивач не погодився на продовження роботи у змінених умовах. Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд розцінив як похідні від вимог про поновлення на роботі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат
Мінаєв Д. Д., просить оскаржені судові рішення скасувати в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, ухваливши нове судове рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про звільнення ОСОБА_1, поновити останнього на займаній посаді та стягнути 295 442,88 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судові витрати.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. 12 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мінаєв Д. Д. подав касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду
від 23 березня 2023 року.
15. Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
16. Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду 16 січня 2019 року у справі № 582/1001/15-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, Верховного Суду
від 14 грудня 2022 року у справі № 757/46713/20, від 29 вересня 2022 року
у справі № 465/6963/20, від 14 вересня 2022 року у справі № 317/181/19,
від 11 вересня 2020 року у справі № 215/2330/19, від 11 травня 2021 року
у справі № 317/182/19, від 03 травня 2022 року у справі № 317/183/19,
від 21 липня 2021 року у справі № 754/16470/19, від 09 січня 2023 року
у справі № 757/46673/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не міг продовжувати роботу за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, натомість йому була запропонована нова посада. Тому зміни істотних умов праці не відбулося, а звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є неправомірним.
19. Однак суд першої інстанції не навів розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу, не звернув уваги, що наданий позивачем розрахунок зроблений станом на 15 серпня 2021 року, а не на день ухвалення рішення
у справі.
20. Стверджує, що апеляційний суд помилково скасував рішення районного суду щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі, а крім того суди необґрунтовано відмовили у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
21. У травні 2023 року АТ "Укрзалізниця" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
22. Вважає, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені судом апеляційної інстанції. Крім того у касаційній скарзі не зазначено які норми матеріального права неправильно застосовано судом апеляційної інстанції чи які норми процесуального права порушені.
23. Підставою для звільнення позивача стала його відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.
24. Суди встановили, що в АТ "Укрзалізниця" відбулися зміни в організації виробництва і праці, а саме ліквідація Департаменту економічної та інформаційної безпеки, що було підставою для зміни істотних умов праці працівників при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і повністю відповідає частині третій статті 32 КЗпП України.
25. Під час звільнення позивача були дотримані вимоги частин третьої, четвертої статті 32, пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
26. Доводи касаційної скарги, що майбутнє скорочення посади, яку обіймав ОСОБА_1, виключає можливість зміни йому істотних умов праці, при умові, що він продовжує працювати за тією ж посадою, є помилковими, оскільки жодного доказу на підтвердження того, що посада, яку обіймав позивач фактично була скорочена, матеріали справи не містять.
27. Позивач звільнений з роботи з іншої ніж за пунктом 1 статті 40 КЗпП України правової підстави, а саме у зв`язку з відмовою від продовження роботи в нових умовах за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
28. Факт вручення позивачу повідомлення від 15 липня 2020 року № 294 про скорочення посади не стосується обставин цієї справи та предмета доказування. Крім того, вказане повідомлення не отримало практичної реалізації та вичерпало своє юридичне значення в момент звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
29. Суд першої інстанції не надав правової оцінки змісту довідки
від 08 вересня 2021 року № 73 та не навів розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
30. Розмір витрат на правничу допомогу не підтверджений належними та допустимими доказами, а заявлений розмір цих витрат в сумі 15 000 грн
є необґрунтованим, не відповідає обсягу фактично наданих послуг
і виконаних робіт, а також часу витраченому адвокатом на надання послуг.
Обставини справи, встановлені судами
31. 21 липня 2020 року ОСОБА_1, вручене повідомлення № ЦПК-293, за підписом директора департаменту з управління персоналом та соціальної політики АТ "Укрзалізниця", про те, що Департамент економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця"ліквідовано, а посада, яку він обіймає підлягає скороченню відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. При цьому запропоновано іншу роботу, а саме переведення на посаду інженера-електроніка 2 категорії відділу технічного обслуговування термінального обладнання виробничий підрозділ "Одеська залізниця" філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" з посадовим окладом
7 645 грн та доведено, що у випадку відмови від запропонованої посади можливе розірвання трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
32. 21 липня 2020 року ОСОБА_1 вручено повідомлення № ЦПК-294 про зміну істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва
і праці, а саме встановлення іншого посадового окладу в розмірі 4 723 грн; запровадження режиму неповного робочого часу, що здійснюватиметься
у режимі неповного робочого дня протягом чотирьох годин з 8:00 год
до 12:00 год, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.У разі відмови (ненадання згоди) від продовження роботи в нових умовах, трудовий договір з працівником буде припинено за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку на підставі статті 44 КЗпП України.
33. Із вказаними повідомленнями ОСОБА_1 ознайомився, однак вказав про свою незгоду з посиланням на порушення, зокрема, вимог частини третьої статті 32 КЗпП України.
34. Наказом від 18 вересня 2020 року № 1895/ос ОСОБА_1 звільнено з роботи із 23 вересня 2020 року на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
35. 24 вересня 2020 року позивачу направлено лист щодо необхідності отримання трудової книжки та ознайомлення з наказом про звільнення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
36. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
37. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
38. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.