ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 753/14125/22
провадження № 61-7808св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей Колект", Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, яка подана її представником - адвокатом Резвовою Ольгою Володимирівною, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року у складі судді Комаревцевої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
11 листопада 2022 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей Колект" (далі - ТОВ "Кей Колект"), Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, щовони є співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Спірна квартира була передана в іпотеку АКІБ "УкрСиббанк" з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов`язань за двома кредитними договорами від 19 лютого 2008 року.
Зазначали, що в порушення вимог статей 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та пункту 5.2.1. договору іпотеки АКІБ "УкрСиббанк" передав оригінал договору іпотеки ТОВ "Кей-Колект", яке на підставі рішення приватного нотаріуса Кобелєвої А. М. 25 листопада 2015 року без укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та без повідомлення про порушення основного зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку", зареєструвало право власності на квартиру за собою. Вказане рішення прийняте нотаріусом з порушенням Конституції України, Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки станом на день здійснення реєстрації повноваження щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки належали лише державним реєстраторам Міністерства юстиції України.
Надалі 18 лютого 2020 року за договором купівлі-продажу ТОВ "Кей-Колект" продало квартиру ОСОБА_3 .
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили витребувати у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ "Кей-Колект" було здійснено безпідставно, з порушенням вимог статей 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та положень нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно.
При цьому суд врахував, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя між банком та/або ТОВ "Кей-Колект" і позивачами не укладався,положення договору іпотеки під назвою "Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя" не передбачає перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а є лише передумовою для укладення сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Суд посилався на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, у яких зазначено, що за положеннями законодавства власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 рокуапеляційну скаргу адвоката Резвової О. В., подану в інтересах ОСОБА_3, та ТОВ "Кей Колект" в особі директора Вишневської О. І., залишено без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки спірне майно безпідставно вибуло з володіння позивачів, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування у ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції вважав, що районним судом правильно застосовано положення статей 387, 388 ЦК України та ухвалено судове рішення, яке відповідає нормам статей 263-265 ЦПК України.
Апеляційний суд вважав, що заява адвоката Резвової О. В., яка діє в інтересах ОСОБА_3, про застосування строку позовної давності є необґрунтованою, оскільки фактично правові підстави для звернення до суду із даним позовом до ОСОБА_3 виникли у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після 18 лютого 2020 року, тобто після отримання відповідачкою права власності на спірну квартиру.
Суд відхилив посилання адвоката Резвової О. В., подані в інтересах ОСОБА_3, на те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є власниками не всієї квартири, а лише 2/3 квартири, а також на добросовісність дій ОСОБА_3, як на підставу для скасування рішення районного суду та зазначив, що квартира вибула з власності позивачів поза їх волею, що надає їм право на її витребування незалежно від того, знала ОСОБА_3 про такі обставини чи ні. При цьому ОСОБА_3 набуває за собою право на звернення до ТОВ "Кей Колект" із вимогами про відшкодування збитків.
Також апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є власниками не всієї квартири, а лише 2/3 квартири, оскільки вказане не виключає можливість витребування квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити повністю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3, яка подана її представником - адвокатом Резвовою О. В., мотивована тим, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
При укладенні договору купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2020 року приватним нотаріусом перевірялися правомочності продавця на її відчуження. Отже, вона не знала і не могла знати про відсутність у продавця прав на відчуження спірного майна.
Вважає, що витребування спірної квартири у неї, як добросовісного набувача, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки у такому випадку на неї буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Посилається на те, що у спірній квартирі зареєстрована малолітня дитина - ОСОБА_5 . Проте, судами попередніх інстанцій не залучено до участі у справі Службу у справах дітей у зв`язку з порушенням прав малолітньої дитини.
Звертає увагу на те, що для проведення реєстраційних дій приватному нотаріусу Кобелєвій А. М. серед іншого були надані адресовані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 01 лютого 2015 року та копії рекомендованого повідомлення про вручення поштових відправлень з відмітками поштового відділення про вручення їм відправлень - 20 лютого 2015 року.
При цьому суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що положення договору іпотеки не передбачають перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, оскільки розділ 5 договору іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, у якому сторони договору погодили шляхи звернення стягнення, які має використати іпотекодержатель, серед яких - передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Здійснюючи нотаріальну дію у вигляді зняття заборони на відчуження нерухомого майна, приватний нотаріус правомірно здійснив реєстрацію речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Кей-Колект" у зв`язку із чим у ТОВ "Кей-Колект" виникло право продажу предмету спору.
Вважає, що позивачами подано позовну заяву (09 вересня 2019 року) з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки право власності на спірну квартиру за ТОВ "Кей-Колект" було зареєстровано 25 листопада 2015 року.
Судами попередніх інстанцій не враховано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками 2/3 частин спірного нерухомого майна, а інша 1/3 частина належала ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доказів набуття позивачами права на спадкування зазначеної 1/3 частини спірної квартири позивачі не надали.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_3 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) та від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвокат Шипілов О. В. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що доводи касаційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.
Зазначає, що справи, на які посилається ОСОБА_3, як на підставу скасування оскаржуваних судових рішень у зв`язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, містять інші фактичні обставини, відмінні від цієї справи. Жодна із зазначених ОСОБА_3 справ не стосується віндикаційного позову.
Оскільки майно безпідставно вибуло з володіння позивачів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вважає, що наявність у спірній квартирі зареєстрованих осіб ( ОСОБА_7, ОСОБА_5 ) не перешкоджає позивачам реалізувати своє право на приватну власність та витребувати своє майно із чужого незаконного володіння шляхом подання віндикаційного позову.
Доводи особи, яка подала відповідь відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року ОСОБА_3 подала відповідь на відзив на касаційну скаргу.
Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подану ОСОБА_3 відповідь на відзив на касаційну скаргу, оскільки вона по суті є штучним поданням доповнення касаційної скарги поза межами визначеного процесуального строку.
Фактичні обставини, встановлені судами
19 лютого 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" (банком) та ОСОБА_1 (позичальником) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11300476000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в розмірі 97 000 дол. США на строк до 19 лютого 2018 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором та ще одним кредитним договором від цієї ж дати № 11300826000 від 19 лютого 2008 року між банком (іпотекодержателем) - з однієї сторони, та ОСОБА_1, ОСОБА_6, і ОСОБА_2 (іпотекодавцями) - з іншої сторони, укладено нотаріально засвідчений договір іпотеки № 77434, запис у реєстрі № 408, згідно з умовами якого іпотекодавці передали банку в іпотеку належну їм на праві власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
13 лютого 2012 року ПАТ "УкрСиббанк" як правонаступник АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" уклали договір факторингу та договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, предметами яких є, зокрема, передача банком товариству усіх прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними з позивачами.
У зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у встановлені договором терміни у 2014 році ТОВ "Кей-Колект" звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором (цивільна справа № 753/20272/14-ц).
12 лютого 2015 року суд ухвалив у справі № 753/20272/14-ц заочне рішення про задоволення позову ТОВ "Кей-Колект" в повному обсязі. Цим рішенням стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 01 грудня 2013 року, в загальному розмірі 1 623 280,41 грн, що є еквівалентом 125 340,16 дол. США.
25 листопада 2015 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кобелєвою А. М. як державним реєстратором здійснено реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ "Кей-Колект" (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 26467780 від 25 листопада 2015 року 15:59:00, номер запису про право власності: 12216299).
З огляду на інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 20 лютого 2018 року № 114649087 підставою для проведення державної реєстрації права власності ТОВ "Кей-Колект" був договір іпотеки № 408 від 19 лютого 2008 року.
Надалі 18 лютого 2020 року спірна іпотечна квартира була продана ТОВ "Кей-Колект" ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенко О. А. за реєстровим номером 1204, в порушення вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" та наявного арешту, накладеного на спірну квартиру ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2020 року у справі № 753/17757/19.
У вересні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 зверталися до суду з позовом до ПАТ "Укрсиббанк", ТОВ "Кей Колект", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., третя особа: ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування запису про право власності (справа № 753/17757/19).
15 жовтня 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 подали заяву про зміну предмету позову, в якій просили залучити до участі у справі як співвідповідача АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_3, як третю особу. В даній заяві позивачі заявили до усіх трьох відповідачів вимогу про визнання незаконним та скасування запису про право власності № 1221629 про проведену державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ "Кей-Колект".
Заява від 15 жовтня 2020 року про зміну предмету позову прийнята судом до розгляду.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 відмовлено (справа № 753/17757/19).
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_3, яка подана її представником - адвокатом Резвовою О. В., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не повністю.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.