ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 638/16038/19
провадження № 61-7221св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Іванченко Анастасією Валеріївною, на постанову Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Мальованого Ю. М., Яцини В. Б., та касаційною скаргою ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Іванченко Анастасією Валеріївною, на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Мальованого Ю. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних заяв
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 05 вересня 2009 року між ним та ОСОБА_2 укладено шлюб.
За час шлюбу ними набуто майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; транспортний засіб TOYOTA AVENSIS, легковий седан - В, повна маса 2000, маса без навантаження 1455, реєстраційний номер НОМЕР_1, об`єм двигуна см3=1798, пробіг 120415, номер шасі (кузова, рам) НОМЕР_2, колір синій.
Посилався на те, що зазначене майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, однак, між ними відсутнє порозуміння щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя. -
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;
- здійснити поділ транспортного засобу TOYOTA AVENSIS, легковий седан - В, повна маса 2000, маса без навантаження 1455, реєстраційний номер НОМЕР_1, об`єм двигуна см3=1798, пробіг 120415, номер шасі (кузова, рам) НОМЕР_2, колір синій, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;
- визнати за ним право власності на 1/2 частину транспортного засобу TOYOTA AVENSIS, легковий седан - В, повна маса 2000, маса без навантаження 1455, реєстраційний номер НОМЕР_1, об`єм двигуна см3=1798, пробіг 120415, номер шасі (кузова, рам) НОМЕР_2, колір синій.
У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю, поділ майна подружжя.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з 05 вересня 2009 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .
Зазначала, що 28 вересня 2015 року нею укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким вона набула у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Зазначена квартира хоча і була набута за час шлюбу з відповідачем, проте була куплена нею виключно за особисті кошти. Для придбання спірної квартири та проведення ремонтних робіт у ній вона отримала позику у батька в загальному розмірі 90 000 доларів США.
Посилалася на те, що ОСОБА_1 ніколи не був зареєстрований в спірній квартирі та вона не мала наміру реєструвати його. Проте вона відразу зареєструвалася в цій квартирі. При цьому, якщо б спірна квартира купувалася за спільні сімейні кошти, то ОСОБА_1, який ніколи не мав свого житла, оформив би 50% квартири на себе та зареєстрував би своє місце проживання у цій квартирі.
Отже, спірна квартира не була набута у шлюбі за спільний сімейний бюджет та не є спільною сумісною власністю подружжя, а є її особистим майном.
За час шлюбу за спільні кошти подружжя ними також придбано автомобіль TOYOTA AVENSIS, легковий седан - В, повна маса 2000, маса без навантаження 1455, реєстраційний номер НОМЕР_1, об`єм двигуна см3=1798, пробіг 120415, номер шасі (кузова, рам) НОМЕР_2, колір синій.
Зазначений автомобіль перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 . Його неможливо реально поділити між подружжям, тому в порядку поділу сума компенсації, що підлягає виплаті складає 148 560 грн, що становить 1/2 частини вартості спірного транспортного засобу.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд:
- визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
- поділити автомобіль TOYOTA AVENSIS, легковий седан - В, повна маса 2000, маса без навантаження 1455, реєстраційний номер НОМЕР_1, об`єм двигуна см3=1798, пробіг 120415, номер шасі (кузова, рам) НОМЕР_2, колір синій, наступним чином: стягнути з ОСОБА_1 на її користь компенсацію 1/2 частини вказаного автомобіля, вартість якого складає 297 120 грн, у розмірі 148 560 грн, визнати за ОСОБА_1 право власності на вказаний автомобіль, після сплати їй 148 560 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2022 року у складі судді Аркатової К. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Здійснено поділ квартири АДРЕСА_1, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Здійснено поділ транспортного засобу Toyota Avensis легковий седан - В, повна маса 2 000, маса без навантаження 1 455, № НОМЕР_1, об`єм двигуна 1 798 см. куб, пробіг 120 415, номер шасі (кузова, рам) НОМЕР_2, колір синій, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу Toyota Avensis легковий седан - В, повна маса 2 000, маса без навантаження 1 455, № НОМЕР_1, об`єм двигуна 1 798 см. куб, пробіг 120 415, номер шасі (кузова, рам) НОМЕР_2, колір синій.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що спірна квартира та автомобіль Toyota Avensis набуті сторонами за час перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти. Отже, виходячи із принципу рівності часток подружжя у спільному майні, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вказане майно є спільною сумісною власністю сторін і підлягає поділу між ними шляхом визнання за сторонами права власності по 1/2 частині вищезазначеної квартири та автомобіля.
Районний суд зазначив, що презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя відповідачем ОСОБА_2 не спростовано.
Суд відхилив доводи відповідача про те, що позивач не мав доходу, щоб придбати квартиру, а відповідачка придбала спірне нерухоме майно за власні кошти, в тому числі за гроші отримані в борг, оскільки вважав такі доводи та докази намаганням відповідача уникнути поділу спільного майна подружжя.
Щодо спірного автомобіля, то суд визнав ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишив майно у їх спільній частковій власності та зазначив, що неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, припинивши її право власності на цілу частку.
У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль TOYOTA AVENSIS, легковий седан - В, повна маса 2 000, маса без навантаження 1 455, реєстраційний номер НОМЕР_1, об`єм двигуна 1 798 см. куб, номер шасі (кузова, рам) НОМЕР_2, колір синій.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 148 560 грн грошової компенсації вартості автомобіля TOYOTA AVENSIS, легковий седан - В, повна маса 2 000, маса без навантаження 1 455, реєстраційний номер НОМЕР_1, об`єм двигуна 1 798 см. куб, номер шасі (кузова, рам) НОМЕР_2, колір синій, припинивши права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку вказаного автомобіля.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 та ухвалив рішення без доказів її належного повідомлення про день, час та місце судового засідання, призначене на 14 лютого 2022 року. Порушення районним судом норм процесуального права стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення.
Апеляційний суд вважав, що ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами придбання спірної квартири за особисті кошти. Так, спірна квартира була придбана на позичені кошти, отримані за договором позики від 28 вересня 2015 року під час шлюбу. Тобто, даний договір укладено в інтересах сім`ї та кошти використані в інтересах сім`ї. Фактично квартира придбана за спільні кошти подружжя. Отже, надана ОСОБА_2 розписка не спростовує презумпції права спільної сумісної власності на квартиру, придбану подружжям в період шлюбу.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що скільки ОСОБА_2 не спростувала презумпцію спільної сумісної власності сторін на спірну квартиру та не надала доказів, які б підтверджували повернення кредитних коштів, за які була придбана квартира, за рахунок особистих коштів, наявні підстави про визнання за сторонами право власності за кожним по 1/2 частині спірної квартири у порядку статей 60, 70 СК України.
При цьому суд відхилив доводи ОСОБА_2, що ОСОБА_1 не надав доказів, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки тягар спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно покладено саме на ОСОБА_2 .
Щодо поділу автомобіля, суд зазначив, що ОСОБА_2 не претендує на те, щоб автомобіль залишити собі, дала згоду на те, щоб отримати грошову компенсацію за її частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль від ОСОБА_1 .
Отже, суд дійшов висновку про можливість застосування положень частини четвертої статті 71 СК України й присудження ОСОБА_2 грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності подружжя на автомобіль, а саме вартості 1/2 частки.
Що стосується вимоги ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_1 права власності на автомобіль після сплати відповідної компенсації, то апеляційний суд відмовив в цій частині, оскільки аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя з подальшим припиненням права власності на цю частку. Зміст положень цієї статті не є умовним.
Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд врахував, що правова позиція ОСОБА_1 була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями, а адвокатка Іванченко А. В. надавала правову допомогу ОСОБА_1 в усіх цих інстанціях, тому, відповідно, була обізнана у справі з усіма деталями, що з неї випливають.
Тому, враховуючи наведене, а також те, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, з урахуванням обсягу та складності наданих первісному позивачу послуг з правничої допомоги протягом розгляду справи в суді апеляційної інстанції, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, апеляційний суд вважав, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати за надання правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 000,00 грн, а не заявлені 50 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року змінити, виключивши з мотивувальної частини постанови: " ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами придбання спірної квартири за особисті кошти. Так, спірна квартира була придбана на запозичені кошти, отримані за договором позики від 28 вересня 2015 року під час шлюбу. Тобто, даний договір укладено в інтересах сім`ї та кошти використані в інтересах сім`ї. Отже, фактично квартира придбана за спільні кошти подружжя. Таким чином, надана ОСОБА_2 розписка не спростовує презумпції права спільної сумісної власності на квартиру, придбану подружжям у період шлюбу"; в решті постанову Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року залишити без змін.
У касаційній скарзі на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2023 року касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
У червні 2023 року касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків у мотивувальній частині оскаржуваної постанови. Зокрема, висновок суду про те, що спірна квартира придбана подружжям на запозичені кошти не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права. При цьому під час розгляду справи він заперечував дійсність розписки від 28 вересня 2015 року, у тому числі шляхом подання клопотання про призначення судової технічної експертизи документів, яке не було задоволено судом першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 1316/3987/12-ц (провадження № 3838св18), від 30 січня 2019 року у справі № 372/1558/16-ц (провадження № 26356св18) та від 08 квітня 2020 року у справі № 361/7130/15-ц (провадження № 61-1843св20), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази; необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправомірно без клопотання іншої сторони справи, зменшив заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу. При цьому судом не обґрунтовано суму у розмірі 4 000 грн, яка стягнута апеляційним судом.
Підставою касаційного оскарження додаткової постанови Харківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року ОСОБА_1 вказує порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс15) та постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Вільчинський А. В. подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, у якому зазначив, що доводи касаційної скарги не містять обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції в мотивувальній частині. Вважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставину придбання спірної квартири за позичені у батька кошти.
Щодо укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Іванченко А. В. договору про надання правничої допомоги, вважає його недійсним, оскільки при його укладенні сторони не визначилися з обов`язковою умовою договору - ціною.
Зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутності ОСОБА_4, яка не була належно повідомлена про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 11 квітня 2023 року.
Фактичні обставини, встановлені судами
З 05 вересня 2009 року до 17 вересня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2020 року у справі № 638/17565/19 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (том 1, а. с. 3, 100).
З огляду на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 29 березня 2012 року за ОСОБА_1 зареєстрований автомобіль TOYOTA AVENSIS, легковий седан - В, повна маса 2000, маса без навантаження 1455, реєстраційний номер НОМЕР_1, об`єм двигуна см3=1798, номер шасі (кузова, рам) НОМЕР_2, колір синій (том 1, а. с. 10).
Зі звіту про оцінку майна - автомобіля TOYOTA AVENSIS, реєстраційний номер НОМЕР_1 вбачається, що його вартість складає 297 120 грн, що еквівалентно 12 227,00 доларів США (том 1, а. с. 33-35).
Матеріали справи містять розписки ОСОБА_5, батька ОСОБА_2, від 24 вересня 2015 року, 25 вересня 2015 року та 26 вересня 2015 року, відповідно до яких ОСОБА_5 взяв у борг у ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 грошові кошти на загальну суму 90 000 доларів США (том 1, а. с. 101-104, 167-170).
28 вересня 2015 року ОСОБА_2 склала розписку, відповідно до якої вона взяла у борг у ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1 945 440 грн, що у еквіваленті складає 90 000 доларів США для придбання в особистих цілях в якості особистого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 . Кошти у повному обсязі зобов`язалась повернути 28 вересня 2020 року включно. При отриманні вказаних коштів у борг від ОСОБА_5 присутні свідки: ОСОБА_9, ОСОБА_7 (том 1, а. с. 105, 166).
28 вересня 2015 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким продавець передав у власність покупцю квартиру АДРЕСА_1, а покупець прийняла у власність цю квартиру і сплатила за неї обумовлену цим договором грошову суму, а саме 972 900,00 грн, що по курсу Національного банку України становить 45 000 доларів США.
У пункті 7 цього договору купівлі-продажу зазначено, що придбання вищевказаної квартири за цим договором вчиняється за письмовою заявою чоловіка покупця, ОСОБА_1, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Петриченко О. О. 28 вересня 2015 року за реєстровим № 2519, що призначена для зберігання у справах приватного нотаріуса (том 1, а. с. 6-7, 108).
З огляду на звіт про оцінку майна № SM-784-09-19 від 26 вересня 2019 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 2 106 000 грн, що еквівалентно 86 664 доларів США (том 1, а. с. 11).
У довідці про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 14 січня 2020 року зазначено, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 (том 1, а. с. 112, 163).
Відповідно до свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_4 від 10 червня 2021 року ОСОБА_2 змінила своє прізвище на " ОСОБА_2" (том 2, а. с. 33).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.