ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 569/1857/21
провадження № 61-6254св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 січня 2023 року у складі судді Галінської В. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2023 рокуу складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Майданік В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про визнання договору удаваним та визнання права власності на майно, в якому, уточнивши позовні вимоги просила:
- визнати договір дарування від 20 жовтня 2000 року 13/100 ідеальної частки інженерного корпусу М-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В. І., р. № 4095, удаваною угодою в частині, що стосується ОСОБА_2 та визнати його договором купівлі-продажу в частині, що стосується ОСОБА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на частку адміністративного приміщення інженерного корпусу (літ. М-3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 363,9 кв. м, реєстраційний номер майна 1897786.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 10 вересня 1988 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, який розірвано рішенням суду м. Рівне від 25 травня 1998 року. Розірвання шлюбу зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції
26 березня 2001 року, актовий запис №224.
25 жовтня 2000 року (за час перебування у шлюбі) відповідач ОСОБА_2 набув у власність нерухоме майно, зокрема, згідно договору дарування
від 20 жовтня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В. І., р. № 4095, ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 прийняли в дар належні дарителю на праві приватної власності 13/100 ідеальної частки інженерного корпусу М-3 (інв. № 30), у подальшому "приміщення", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належали дарителю на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченого 13 січня 2000 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу
Кострикіним В. І. (реєстровий № 107), зареєстрованого 14 січня 2000 року в Рівненському міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 2-85-167.
17 липня 2003 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було оформлено право спільної сумісної власності на адміністративне приміщення інженерного корпусу (літ. М-3), про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно
від 17 липня 2003 року серії НОМЕР_1 на підставі розпорядження міського голови від 15 липня 2003 року № 1985-р.
29 липня 2003 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив належну
ОСОБА_4 частину вищевказаного адміністративного приміщення, про що між сторонами укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Усик С. І. та зареєстрований в реєстрі за № 3043.
31 липня 2003 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на адміністративне приміщення інженерного корпусу (ціла частка). На даний час ОСОБА_2 досі є одноосібним власником адміністративного приміщення інженерного корпусу, право власності на яке за ним зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер майна 1897786), а реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не проведена.
Про те, що ОСОБА_2 набув у власність приміщення інженерного корпусу на підставі договору дарування, їй стало відомо у жовтні 2020 року після ознайомлення з матеріалами інвентаризаційної справи, наданими на запит представника позивача адвоката Волошина І. В.
Вважає, що вказаний вище договір дарування 13/100 частки інженерного корпусу М-3, є удаваним, вчиненим сторонами для приховування дійсно вчиненого правочину - договору купівлі- продажу, а тому відповідне майно є об`єктом права спільної сумісної власності як таке, що набуте в період шлюбу, оскільки попередній власник майна - ОСОБА_5 придбав вищевказане майно оплатно за 24500,00 грн; договір укладено між сторонніми особами, які не є родичами між собою; майно, що було подароване, мало значну цінність, вартість майна на той час більш як в 96 разів перевищувала середню заробітну плату по Україні; пройшов невеликий строк після придбання ОСОБА_5 майна з прилюдних торгів (січень 2000 року) та оформленням оспорюваного договору дарування (жовтень 2000 року); відповідач ОСОБА_2 займається підприємницькою діяльністю з 1993 року та по даний час, а тому придбання ним нежитлового приміщення господарського призначення явно становило для нього значний комерційний інтерес.
Посилаючись на те, що спірне майно було набуте відповідачем 20 жовтня
2000 року, тобто до розірвання шлюбу у 2001 році, воно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому вона має право на половину цієї частки, а саме, у зв`язку із чим просила позов задовольнити.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 березня 2022 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, відмовлено в задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності правових підстав для визнання договору дарування удаваним, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог про те, що між сторонами оспорюваного договору насправді встановилися інші правовідносини. Також позивачкою недоведено, що воля сторін була спрямована саме на укладення договору купівлі-продажу і ними було вчинено дії на виконання договору купівлі-продажу.
Зважаючи на те, що частка адміністративного приміщення в АДРЕСА_1 набута відповідачем ОСОБА_2 в дар, вона є його особистою власністю незважаючи на перебування в цей період у шлюбі з позивачем ОСОБА_1, а тому поділу між ними не підлягає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 січня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ОСОБА_6. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до розпорядження Заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2023 року
№ 962/0/226-23, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2023 року, у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_6, справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Осіян О. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 910/19473/17, від 16 лютого 2021 року у справі
№ 927/645/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 569/18722/17, та зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої
статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку поясненням відповідача ОСОБА_2 про те, що спірне приміщення було набуте не безоплатно, а в рахунок оплати боргу; свідоцтву про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 13 січня 2000 року №107, згідно з яким попередній власник майна придбав його за 24 500,00 грн; не враховано, що спірний договір укладено між сторонніми особами, які не є родичами, не надано оцінку показам свідків, проігноровано аргументи позивача про те, що подароване майно мало значну цінність і з часу придбання майна з прилюдних торгів до оформлення оспорюваного договору дарування пройшов невеликий строк; не враховано, що ОСОБА_2 веде підприємницьку діяльність з 1993 року, а спірне майно комерційного призначення в подальшому використовувалось ним в його господарській діяльності.
Судами не враховано, що оплата за договором купівлі-продажу не обов`язково повинна відбуватися після укладення договору шляхом передачі грошових коштів, а може відбуватися в результаті зарахування однорідних зустрічних вимог.
До предмету доказування у справах про визнання договору удаваним входить встановлення мотиву укладення саме договору дарування, а підписання договору дарування не є доказом, який підтверджує мотив укладення договору.
Суди не встановили обставин, а дарувальники за спірним договором не навели жодних мотивів передачі ними в дар майна особою, з якою не перебувають у родинних відносинах.
Вважає, що встановлені судами у цій справі обставини підтверджують, що у сторін договору дарування не було жодного мотиву в укладенні саме договору дарування, а фактично відбулося оплатне відчуження нерухомого майна, що визнав відповідач, тобто був укладений договір купівлі-продажу.
Зазначає, що не мала можливості дізнатися про укладення договору дарування у 2000 році, оскільки, як підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 жовтня 2020 року, відомості про реєстрацію права власності на 13/100 ідеальної частки інженерного корпусу М-3 за відповідачем в Реєстрі відсутні.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_7 на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що вони ухвалені з дотримання норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Зазначає, що ОСОБА_5, який був стороною (дарувальником) спірного правочину, помер, його спадкоємці будь-яких претензій з приводу укладання договору не пред`являли. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову.
У липні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій зазначала, що виконала свій обов`язок щодо доказування удаваності правочину, надавши докази щодо оплатності придбання майна, відсутність родинних зв`язків між сторонами правочину, ведення відповідачем в цей час підприємницької діяльності та використання в подальшому подарованого приміщення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 25 травня 1998 року, що набрало законної сили, шлюб між позивачем і ОСОБА_2 було розірвано. Факт розірвання шлюбу зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції 26 березня 2001 року, актовий запис №224. 30 березня
2001 року прізвище дружини змінено з " ОСОБА_1" на " ОСОБА_1", про що тоді ж видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_2 .
З договору дарування від 20 жовтня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В. І. і зареєстрованого в реєстрі за №4095, вбачається, що ОСОБА_5, подарував, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 прийняли в дар 13/100 ідеальної частки інженерного корпусу М-3 (інв. №30) по АДРЕСА_1 . За умовами договору дарування це приміщення належало дарителю на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Відчужувана частка складалася з приміщень №№ 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123 загальною площею 363, 9 м2. Експертна вартість приміщення складала 24 492,00 грн, а дар сторонами оцінено у
25 000,00 грн. Договір є безоплатним, а даритель не має права вимагати від обдарованих зустрічних дій майнового характеру. Відчужуване майно на момент укладення договору нікому не продане, не заставлене, не подароване, в спорі і під забороною не перебуває, щодо нього відсутні будь-які права третіх осіб (право наймача, довічного користування, оренди тощо) (пункти 2-7 договору дарування).
Право власності на майно обдарованими зареєстровано 25 жовтня 2000 року Рівненським міським бюро технічної інвентаризації.
В подальшому, 16 жовтня 2002 року, розпорядженням Рівненського міського голови №2731-р "Про дозвіл на реконструкцію" ОСОБА_4 і ОСОБА_2 дозволено реконструкцію 13/100 ідеальної частки інженерного корпусу по АДРЕСА_1 під адміністративне приміщення відповідно до представленого проекту.
17 липня 2002 року ними оформлено право спільної сумісної власності на адміністративне приміщення інженерного корпусу (літ. М-3), про що тоді ж видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 на підставі відповідного розпорядження Рівненського міського голови від 15 липня
2003 року №1985-р. Загальна площа приміщення залишилася незмінною.
За умовами укладеного 29 липня 2003 року договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Усик С. І. і зареєстрованого в реєстрі за №3043, ОСОБА_4 продав, а
ОСОБА_2 купив належну продавцю частину адміністративного приміщення вартістю 134 451,00 грн.
З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1140400
від 31 липня 2003 року видно, що тоді ж право власності на адміністративне приміщення інженерного корпусу (ціла частка) по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .
Факт реєстрації права власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер 1897786) за ОСОБА_2 вбачається також з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №228480052
від 17 жовтня 2020 року.
2. Мотивувальна частина