ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 161/7536/22
провадження № 61-2771св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Луцька міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року у складі судді Кихтюка Р. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 25 січня 2023 рокуу складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Луцької міської ради про визнання права користування жилим приміщенням.
Позов мотивований тим, що 11 червня 1992 року позивач була прийнята на роботу в Мостозагін 60, який неодноразово перейменовувався, працювала на різних посадах до 03 листопада 1997 року. З 24 жовтня 2007 року до 31 січня 2017 року вона працювала у ВАТ "Мостобуд" Мостозагону № 60 прибиральницею службових приміщень, а в подальшому працювала в цій організації на підставі цивільно-правових договорів про роботу. У зв`язку з перебуванням у трудових відносинах у 1988-1989 роках її чоловікові ОСОБА_2 було надано житло в гуртожитку - кімнату № 33 (в подальшому нумерація змінена на АДРЕСА_1 . У 2005 році її чоловік ОСОБА_2 помер. З 2007 року вона почала проживати однією сім`єю із ОСОБА_3 в належній їй кімнаті № 12. Оскільки ОСОБА_3 тяжко хворів, то їм було надано в користування ще одну кімнату № 9 у цьому ж гуртожитку. Ордер був виданий на ім`я ОСОБА_4 . Разом з тим, підприємство саме з нею уклало договори найму на кімнати № 9 та № 12 і з її заробітної плати здійснювались відрахування за користування житлом. Позивач зазначала, що у зв`язку зі складним фінансовим становищем через хворобу ОСОБА_3 вона продала належну їй кімнату АДРЕСА_3, яку вона набула у власність в порядку приватизації. Оскільки на кімнату № 9 надавалась субсидія, то після продажу належної їй кімнати № 12 вона зареєструвалася в квартирі АДРЕСА_4, власником якої є її сестра. Позивач стверджувала, що вона постійно проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в кімнаті № 9 гуртожитку до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважала себе членом сім`ї ОСОБА_3, оскільки тривалий час проживала з ним, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах. Оскільки іншого житла у неї немає, то ця кімната № 9 є її постійним місцем проживання.
Позивач просила визнати за нею право на користування житловим приміщенням гуртожитку - кімнатою АДРЕСА_5 .
Короткий зміст рішення і постанови судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 25 січня 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення про відмову у задоволенні позову мотивоване тим, що:
звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що вона є членом сім`ї ОСОБА_3, який на підставі ордеру був вселений у спірну кімнату гуртожитку, а тому на законних підставах має право користуватись спірним приміщенням;
позивач у передбачений законом спосіб і порядок не довела своє юридичне становище по відношенню до ОСОБА_3 як члена його сім`ї. ОСОБА_1 потрібно було підтвердити факт спільного проживання з ОСОБА_3 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу. Лише в такому разі її можна визнати як члена сім`ї наймача житлового приміщення в розумінні статей 64, 65 ЖК України. Надані позивачем копії квитанцій про сплату коштів за житлово-комунальні послуги відповідно до довідки Мостозагону № 60 про те, що із заробітної плати ОСОБА_1 утримувалися комунальні платежі за кімнати № 9 та № 12 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6, не можуть бути прийняті судом як належні, достатні та допустимі докази на підтвердження факту постійного проживання позивача у спірній квартирі як члена сім`ї наймача. Крім того, ці докази не підтверджують згоду ОСОБА_3 на вселення позивача в квартиру та ведення з ним спільного господарства;
відсутні будь-які дані на підтвердження того, що наймач спірної квартири ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та позивач за життя наймача звертались до відповідних органів з приводу її реєстрації у вказаній кімнаті та/або наймач надавав відповідну згоду на її проживання в кімнаті;
відповідно до матеріалів справи 13 листопада 2018 року позивач відчужила іншу кімнату АДРЕСА_1, належну їй на праві власності (набула у порядку приватизації), і в подальшому, 11 березня 2019 року, зареєструвалась за адресою: АДРЕСА_7 .
Аргументи учасників
У лютому 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження факту спільного проживання її та ОСОБА_3 . Зокрема, це: квитанції про сплату нею комунальних послуг, відомості про відрахування з її заробітної плати коштів за користування кімнатами № 9 і № 12 у гуртожитку, медична документація про те, що ОСОБА_3 був особою з інвалідністю і хворів онкологічним захворюванням, договір позики на ім`я ОСОБА_3 про отримання 1 200,00 грн на лікування, які фактично повертала вона та ін. Через те, що ОСОБА_3 хворів і потребував коштів на лікування, вона вимушена була продати приватизовану нею кімнату АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 вона продовжує користуватися спірною кімнатою. Наведені обставини, на переконання ОСОБА_1, свідчать про те, що вона і ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що додатково підтверджується показаннями свідків, а тому наявні підстави для визнання за нею права користування спірним житлом.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 754/14628/17 та постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі
№ 6-60цс12.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що04 жовтня 2016 року ОСОБА_1 знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_8, і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7, із 11 березня 2019 року
(а. с. 4 - зворот).
Основним наймачем кімнати АДРЕСА_5 був ОСОБА_3, що підтверджується копією ордеру на жиле приміщення в гуртожитку від 26 вересня 2016 року (а. с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Позиція Верховного Суду
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Відповідно до частин першої та другої статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Згідно з частинами першою, другою статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.