ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 759/23012/21
провадження № 61-3413св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року у складі судді Сенька М. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року у складі колегії суддів Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк") про захист прав споживача, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 05 листопада 2007 року між нею та Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" (далі - ВАТ "Банк Універсальний"), правонаступником якого є АТ "Універсал Банк", укладений кредитний договір № 007-2914/840-0395. За умовами цього договору позивач отримала в кредит грошові кошти в сумі 80 000 дол. США із цільовим призначенням: на придбання садового будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення виконання зобов`язання зазначені садовий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, передано в іпотеку відповідно до договору іпотеки, укладеного сторонами 05 листопада 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З. за № 6702.
11 червня 2021 року ОСОБА_1 подала до банку заяву про реструктуризацію заборгованості в порядку, передбаченому Законом України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" (далі - Закон № 1381-ІХ), який надає позичальнику право на проведення реструктуризації зобов`язань за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, оскільки кредитні правовідносини, які існують між сторонами підпадають під дію зазначеного закону.
На вимогу банка позивачем також надавалися додаткові документи. Листом від 10 вересня 2021 року відповідач відмовив позивачеві у проведенні реструктуризації, з посиланням на наявність у власності позичальника іншого нерухомого майна, окрім майна, яке є предметом іпотеки, а саме квартири, яку позивачем відчужено 07 травня 2021 року її дочці - ОСОБА_2 . Таку відмову банку позивач вважала неправомірною, вказувала на наявність у відповідача зобов`язання провести реструктуризацію як позичальника за кредитним договором від 05 листопада 2007 року № 007-2914/840-0395, що повністю відповідає критеріям, зазначеним у пункті 7 розділу IV Закону № 1381-IX.
Позивач зазначала, що на момент подання заяви про реструктуризацію, як того вимагає зазначений закон, у її власності був відсутній об`єкт житлової нерухомості, крім предмету іпотеки. Тому відповідно до положень цього закону зобов`язання підлягають обов`язковій реструктуризації, а відтак, відмова відповідача є незаконною.
За наведених обставин, позивач просила:
визнати протиправною (незаконною) відмову АТ "Універсал Банк" у проведенні реструктуризації її зобов`язань за кредитним договором від 05 листопада 2007 року № 007-2914/840-0395;
зобов`язати АТ "Універсал Банк" провести реструктуризацію її зобов`язань за кредитним договором від 05 листопада 2007 року № 007-2914/840-0395 на підставі поданих заяв про проведення реструктуризації від 11 червня 2021 року та від 14 липня 2021 року відповідно до пункту 7 розділу IV Закону № 1381-IX із здійсненням всіх обчислень, необхідних для проведення реструктуризації.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконною відмову АТ "Універсал Банк" у здійсненні реструктуризації зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 листопада 2007 року № 007-2914/840-0395, укладеним між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є АТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" № 1381-IX, викладену у листі № 2640 від 10 вересня 2021 року.
Зобов`язано АТ "Універсал Банк" провести реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 007-2914/840-0395 від 05 листопада 2007 року, укладеним між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є АТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1, на підставі заяви про проведення реструктуризації від 11 червня 2021 року відповідно до пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" із здійсненням всіх обчислень, необхідних для проведення реструктуризації.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дії відповідача щодо відмови у проведенні реструктуризації позбавили позивача її гарантованого законом права на проведення реструктуризації зобов`язання за кредитним договором в іноземній валюті, тому права ОСОБА_1 підлягають поновленню шляхом визнання протиправною відмови у проведенні реструктуризації відповідно до Закону № 1381-IX та зобов`язання вчинити дії, а саме: провести реструктуризацію відповідно до вимог цього Закону. Водночас суд першої інстанції керувався тим, що зобов`язання позивача за кредитним договором від 05 листопада 2007 року № 007-2914/840-0395, укладеним сторонами, відповідають зазначеним у пункті 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" критеріям та підлягають обов`язковій реструктуризації.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ "Універсал Банк" залишено без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року залишено без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року скасовано, відмовлено ОСОБА_1 в ухваленні додаткового рішення з інших підстав.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції повністю узгоджуються із наявними у матеріалах справи доказами та встановленими судом обставинами.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що на момент звернення до кредитора із заявою про здійснення реструктуризації у неї не було іншого нерухомого майна, крім того, що придбано за рахунок кредитних коштів і перебуває в іпотеці банку як забезпечення виконання кредитних зобов`язань. Вказаний садовий будинок є фактичним місцем проживання позичальника.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача, виходив з того, що відчуження позичальником 07 травня 2021 року за договором дарування дочці ОСОБА_2 належного їй нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2, загальною площею 66,6 кв. м, не свідчить про недобросовісність дій позичальника щодо кредитора спрямованих на уникнення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, та не є зловживанням правом, направленим на недопущення/уникнення задоволення вимог кредитора та здійснені на шкоду кредитору, оскільки дочка позичальника є поручителем за кредитним договором, несе солідарну відповідальність з позичальником у разі невиконання нею своїх зобов`язань перед банком. Крім того, зобов`язання за кредитним договором забезпечені нерухомим майном, придбаним позивачем за рахунок кредитних коштів.
Доводи щодо фраудаторності вказаного правочину апеляційний суд оцінив критично, оскільки сторони цього договору мали волевиявлення на настання реальних наслідків укладеного договору, а відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження його доводів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У березні 2023 року АТ "Універсал Банк" подало касаційну скаргу до Верховного Суду засобами поштового зв`язку на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, у якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 712/15231/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 09 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17, постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6?1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц, від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах щодо відмов кредиторів - банків у проведенні реструктуризації позичальника валютних кредитів на підставі Закону № 1381-ІХ у зв`язку з вчинення позичальниками (іпотекодавцями) фраудаторних правочинів (пункти 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що умовою для проведення реструктуризації відповідно до Закону № 1381-ІХ була, зокрема, відсутність у власності позичальника іншого житлового нерухомого майна. Цей Закон набрав чинності 23 квітня 2021 року, проте станом на момент набрання чинності цим Законом позивач не мала права на реструктуризацію, оскільки у її власності, окрім предмета іпотеки, перебувало інше житлове майно, а саме трикімнатна квартира АДРЕСА_2, загальною площею - 66,6 кв. м, житловою площею - 32,1 кв. м, яке вона відчужила за договором дарування квартири 07 травня 2021 року.
Заявник вважає, що зазначений правочин з відчуження майна є фраудаторним, оскільки укладений позивачем з метою подання заяви про проведення реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданим банком в іноземній валюті, що є зловживанням позивачем своїми правами відповідно до чинного законодавства.
Заявник стверджує, що вказані дії позивача тягнуть за собою завдання шкоди кредиторові шляхом зменшення розміру зобов`язань, хоча відповідно до статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Доводи інших учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Харитончук О. Г., подала відзив на касаційну скаргу, у якому касаційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Також позивач зазначає, що у зв`язку з укладенням нею з адвокатом Харитончук О. Г. договору про надання правової допомоги від 01 листопада 2022 року б/н, вона планує понести витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції в розмірі 5 000 грн. Окрема заява про розподіл судових витрат з детальним розрахунком понесених витрат буде подана у строки, передбачені ЦПК України, після ухвалення судом касаційної інстанції відповідного судового рішення.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд своєю ухвалою від 08 травня 2023 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи зі Святошинського районного суду міста Києва.
У травні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 05 листопада 2007 року між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є АТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 007-2914/840-0395, за умовами якого банк надав позичальникові грошові кошти (кредит) у сумі 80 000 дол. США на строк до 01 серпня 2023 (включно), а позичальник прийняв та належним чином використав ці грошові кошти за визначеним цільовим призначенням.
Забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором була іпотека нерухомого майна, а саме: садового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; порука фізичної особи ОСОБА_2, порука фізичної особи ОСОБА_3 (пункт 3.2 кредитного договору).
05 листопада 2007 року між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є АТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З., внесений до реєстру за № 6702. Предметом іпотеки є нерухоме майно: садовий будинок АДРЕСА_3, та належить іпотекодавцю на праві власності, загальною площею 96,2 кв. м, а також земельна ділянка загальною площею 0,0485 гектара, на якій знаходяться вищезазначені будівлі та споруди (пункт 1.1, підпункт 1.1.2. договору іпотеки).
Крім того між банком та ОСОБА_1 укладені додаткові угоди від 19 травня 2017 року, від 29 серпня 2019 року та від 02 червня 2020 року до кредитного договору від 05 листопада 2007 року №007-2914/840-0395, якими текст кредитного договору викладався у нових редакціях.
29 серпня 2019 року між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2, ОСОБА_1 укладено договір поруки б/н, відповідно до якого ОСОБА_2 як поручитель зобов`язалась перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення позичальником зобов`язань, що випливають з кредитного договору від 05 листопада 2007 року № 007?2914/840-0395, всім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення.
11 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до АТ "Універсал Банк" із заявою про проведення реструктуризації її зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті - за кредитним договором від 05 листопада 2007 року №007-2914/840-0395, зобов`язання за яким забезпечені договором іпотеки, предметом іпотеки за яким виступає садовий будинок та земельна ділянка, у якій повідомила, що за кредитним договором їй надано споживчий кредит в іноземній валюті (долари США) на придбання садового будинку та земельної ділянки, які є предметом іпотеки; станом на дату подання заяви наявне непогашене грошове зобов`язання; станом на 01 січня 2014 року прострочена заборгованість за кредитним договором була відсутня; садовий будинок є фактичним місцем проживання позичальника; на дату подання заяви інших об`єктів житлової нерухомості позичальник не має. До заяви позичальник додала: копію кредитного договору, копію договору іпотеки, копію договору купівлі-продажу садового будинку, копію витягу з Державного реєстру правочинів, копію Державного акту на право власності на земельну ділянку, копії паспортів кожного члена сім`ї позичальника з інформацією про зареєстроване місце проживання, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім`ї позичальника.
Заяву було отримано Київським відділенням № 19 АТ "Універсал Банк" 11 червня 2021 року та зареєстровано за вхідним № 048/024.
14 липня 2021 року позивач на вимогу відповідача про надання документів (лист від 16 червня 2021 року № 42028) направила заяву про проведення реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті із додаванням додаткових документів, до якої додала: копію свідоцтва про народження ОСОБА_2, копію свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, витяг, що містить розширену (деталізовану) інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо ОСОБА_2, витяг, що містить розширену (деталізовану) інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо ОСОБА_1 ; витяг, що містить розширену (деталізовану) інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно ОСОБА_3 ; довідку про доходи ОСОБА_1 ; копію податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 ; довідку про доходи ОСОБА_2, інформацію про доходи ОСОБА_3 .
Заяву було отримано Київським відділенням № 19 АТ "Універсал Банк" 14 липня 2021 року та зареєстровано за вхідним № 40704.
Відповідно до листа АТ "Універсал Банк" від 10 вересня 2021 року № 2640 відповідачем прийняте рішення про відмову в реструктуризації згідно з Законом № 1381-ІХ, де зазначено, що зважаючи на те, що у власності позичальника було наявне інше нерухоме житлове майно, а саме: трикімнатна квартира, загальною площею 66,66 кв. м, житловою - 32,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, що було відчужено 07 травня 2021 року згідно з інформаційною довідкою від 06 липня 2021 року № 2646512560 дочці ОСОБА_2 (перше звернення надіслано до банку 07 червня 2021 року), окрім майна, яке є предметом іпотеки, що забезпечує виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 05 листопада 2007 року № 007-2914/840-0395.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 вказав, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про споживче кредитування" (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 3 Закону України "Про споживче кредитування" визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.