Постанова
Іменем України
08 листопада 2023 року
м. Київ
Справа № 607/15052/16-ц
Провадження № 14-58цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О. С.,
суддів: Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про витребування нежитлового приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2020 року у складі судді Дзюбич В. Л. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Бершадська Г. В., Міщій О. Я.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог та обставини справи
1.1. У грудні 2016 року заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури звернувся із позовом до суду в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради, посилаючись на те, що 21 листопада 2012 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради (далі - виконком Тернопільської міської ради, виконком) прийнято рішення "Про надання в оренду нежитлових приміщень Комунального підприємства "Палац Кіно" Тернопільської міської ради", яким в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ) передано у тому числі нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 (далі - нежитлове приміщення), загальною площею 195,2 кв. м.
1.2. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року у справі № 9104/183597/12 було зупинено дію зазначеного вище рішення виконкому.
1.3. Рішенням Тернопільської міської ради від 22 березня 2013 року "Про приватизацію об`єктів комунальної власності" затверджено перелік об`єктів комунальної власності міста, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем, в тому числі приміщення, яке відповідно до рішення виконкому від 21 листопада 2012 року орендоване ФОП ОСОБА_3 .
1.4. На підставі цього рішення між управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_3 29 квітня 2013 року був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 195,2 кв. м.
1.5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року визнано протиправним та скасовано рішення виконкому Тернопільської міської ради від 21 листопада 2012 року в частині надання ФОП ОСОБА_3 в оренду нежитлового приміщення КП "Палац Кіно"; визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської міської ради №6/30/14 від 22 березня 2013 року "Про приватизацію об`єктів комунальної власності" в частині включення в перелік об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем ОСОБА_3 нежитлового приміщення.
1.6. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09 червня 2015 року у справі №921/384/15-г/З, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 13 квітня 2016 року, визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, зобов`язано ФОП ОСОБА_3 повернути вказане нежитлове приміщення територіальній громаді м. Тернополя в особі Тернопільської міської ради.
1.7. Незважаючи на це, 15 грудня 2015 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу відчужив спірне нежитлове приміщення ФОП ОСОБА_4, який, в свою чергу, 31 серпня 2016 року продав це приміщення ОСОБА_1 .
1.8. Після проведеної реконструкції спірне приміщення має площу 192,0 кв. м.
1.9. Посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_3 не мав права відчужувати спірне приміщення, оскільки на той момент вже не був його власником, тобто це приміщення вибуло із власності територіальної громади поза її волею, а відтак, і подальше відчуження спірного майна на користь відповідача є незаконним, прокурор просив витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Тернополя в особі Тернопільської міської ради нежитлове приміщення загальною площею 192,0 кв. м.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, позов прокурора задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Тернополя в особі Тернопільської міської ради нежитлове приміщення загальною площею 192,0 кв. м. Стягнено із ОСОБА_1 на користь прокуратури Тернопільської області 9 786,09 грн сплаченого судового збору.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що рішення Тернопільської міської ради та договір купівлі-продажу, на підставі якого ФОП ОСОБА_3 набув право власності на спірне нежитлове приміщення, були скасовані в судовому порядку, тому він не мав права відчужувати це майно. Відповідно, це майно вибуло із володіння територіальної громади поза її волею, що є підставою для його витребування на підставі статті 388 ЦК України.
2.3. При цьому суди вказали, що нежитлове приміщення було реконструйоване, у результаті чого змінило загальну площу та технічні характеристики. Так, нежитлове приміщення до його реконструкції займало 195,2 кв. м. і використовувалось в якості нежитлового приміщення, а після реконструкції - 192,0 кв. м. і використовується в якості тренажерного залу з офісними приміщеннями.
2.4. Суди дійшли висновку, що зміни, які відбулись із спірним нежитловим приміщенням у ході його реконструкції, з огляду на характер та вид виконаних новими власниками приміщення будівельних робіт, не призвели до зміни несучих стін та конструктивних елементів приміщення, його функціонального та господарського призначення. Проведені покращення не є настільки суттєвими та значущими, щоб стверджувати про те, що спірне нежитлове приміщення в результаті проведеної реконструкції докорінно видозмінилося та не може використовуватись за своїм попереднім призначенням. Тому вилучення та повернення нежитлового приміщення його законному володільцю - територіальній громаді міста Тернополя в особі Тернопільської міської ради є можливим, а відповідач у разі наявності до того відповідних підстав вправі претендувати на відшкодування здійснених нею витрат на покращення спірного майна.
3. Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
3.1. У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, просила їхні рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову прокурора.
3.2. Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 та попередні набувачі не могли проявити розумну обачність та не могли знати про те, що нежитлове приміщення нібито вибуло з власності Тернопільської міської ради з порушенням вимог закону, а Тернопільська міська рада своїм рішенням не мала права передати це майно. Тому витребування на користь держави із володіння ОСОБА_1 спірного нежитлового приміщення буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
3.3. Заявниця вважає, що добросовісно набула спірне нежитлове приміщення, тому відсутні правові підстави для його витребування за правилами статей 387, 388 ЦК України.
4. Позиція інших учасників справи
4.1. У червні 2021 року Тернопільська окружна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
4.2. Зазначає, що спірне нежитлове приміщення вибуло з власності територіальної громади міста Тернополя поза її волею. З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном.
5. Рух справи в суді касаційної інстанції
5.1. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
5.2. Ухвалою Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року зупинено виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2020 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
5.3. Ухвалою Касаційного цивільного суду від 09 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
5.4. Ухвалою Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 та пунктом 7 Перехідних положень ЦПК України.
5.5. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду вказала на необхідність відступити від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15, від 2 листопада 2016 року у справі
№ 6-2161цс16 (№ 522/10652/15-ц), від 23 листопада 2016 року у справі № 916/2144/15, від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) шляхом їх конкретизації та визначення, що витребувати майно за правилами пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України можливо лише в разі, якщо саме відсутність волі власника на відчуження спірного майна було підставою прийняття відповідного судового рішення про визнання недійсним договору та/або скасування рішення органу влади чи місцевого самоврядування або ж за встановлення судом обставин, які б свідчили про відсутність волі власника.
6. Обставини справи
6.1. Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21 листопада 2012 року №1885 "Про надання в оренду нежитлових приміщень комунального підприємства "Палац Кіно" Тернопільської міської ради" ФОП ОСОБА_3 надано в оренду нежитлові приміщення загальною площею 195.2 кв. м.
6.2. На підставі зазначеного рішення між КП "Палац Кіно" Тернопільської міської ради як уповноваженим органом з укладення договорів оренди (орендодавцем) та ФОП ОСОБА_3 (орендарем) 21 листопада 2012 року був укладений договір оренди окремого індивідуально визначеного майна (нежитлові приміщення) комунальної власності площею 195,2 кв.м, що знаходиться на балансі КП "Палац Кіно" Тернопільської міської ради.
6.3. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року у справі №9104/183597/12 забезпечено позов шляхом зупинення дії рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21 листопада 2012 року "Про надання в оренду нежитлових приміщень комунального підприємства "Палац Кіно" Тернопільської міської ради" та заборонено КП "Палац Кіно" Тернопільської міської ради вчиняти дії щодо укладення договору оренди майна нежитлового приміщення комунальної власності загальною площею 195,2 кв. м.
6.4. 22 березня 2013 року Тернопільською міською радою ухвалено рішення №6/30/14 "Про приватизацію об`єктів комунальної власності", яким затверджено перелік об`єктів комунальної власності міста, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем. Зокрема до зазначеного переліку включено орендоване ФОП ОСОБА_3 приміщення загальною площею 195,2 кв. м.
6.5. 29 квітня 2013 року між Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу приміщення, яке є комунальною власністю (об`єкт приватизації), загальною площею 195,2 кв. м, що становить 18/100 частини будівлі, а саме: приміщення 1-го поверху: коридор площею 2,2 кв. м, приміщення площею 14,6 кв. м, приміщення площею 3,7 кв. м, приміщення площею 22,9 кв. м, приміщення площею 36,9 кв. м, приміщення площею 4,0 кв. м, коридор площею 2,4 кв. м, приміщення площею 70 кв. м, санвузол площею 3,4 кв. м, приміщення площею 6,7 кв. м, коридор площею 2,7 кв. м, приміщення площею 10,7 кв. м, приміщення площею 14,2 кв. м. Того ж дня за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на вказане нежитлове приміщення.
6.6. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі №876/8133/13 визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21 листопада 2012 року №1885 в частині надання ФОП ОСОБА_3 в оренду зазначеного вище нежитлового приміщення; визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської міської ради № 6/30/14 від 22 березня 2013 року "Про приватизацію об`єктів комунальної власності" в частині включення в перелік об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем ФОП ОСОБА_3, нежитлового приміщення площею 195,2 кв. м (п. 4 додатку до рішення).
6.7. 31 березня 2015 року КП "Місто" на замовлення ОСОБА_3 виготовлено робочий проект з реконструкції нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під тренажерний зал та офісні приміщення.
6.8. 06 квітня 2015 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області зареєстровано під № ТП 082150960198 подану ОСОБА_3 . Декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції власних нежитлових приміщень під тренажерний зал та офісні приміщення.
6.9. У період з 06 по 28 квітня 2015 року ФОП ОСОБА_3 провів реконструкцію вказаного нежитлового приміщення, зробивши в ньому тренажерний зал та офісні приміщення.
6.10. 08 квітня 2015 року ПП "ВолКаС" виготовлено технічний паспорт на громадський будинок - тренажерний зал з офісними приміщеннями загальною площею 192,0 кв. м та складається з наступних приміщень: тамбур площею 2,2 кв. м; хол площею 6,4 кв. м; коридор площею 7,6 кв. м; техприміщення площею 4,0 кв. м; серверна площею 3,6 кв. м; офіс площею 10,9 кв. м; офіс площею 9,0 кв. м; відпочинкова кімната площею 29,7 кв. м; побутова площею 4,0 кв. м; коридор площею 5,0 кв. м; роздягальня площею 9,7 кв. м; душова площею 9,9 кв. м; техприміщення площею 4,1 кв. м; тренажерний зал площею 70,7 кв. м; санвузол площею 2,4 кв. м; санвузол площею 3,4 кв. м; коридор площею 3,0 кв. м; кабінет площею 6,4 кв. м.
6.11. 06 травня 2015 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області за № ТП1421512604 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, якою визнано закінчений будівництвом об`єкт "Реконструкція власних нежитлових приміщень під тренажерний зал та офісні приміщення за адресою АДРЕСА_1" загальною площею 192,0 кв. м, з яких площа спортивного залу - 70,7 кв. м, площа офісних приміщень - 19,9 кв. м, площа допоміжних приміщень - 101,4 кв. м готовим до експлуатації. Кошторисна вартість будівництва становила 652,9 тис. грн.
6.12. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 09 червня 2015 року у справі №921/384/15-г/3, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 13 квітня 2016 року, визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 195,2 м. кв вартістю 970 284 грн., укладений 29 квітня 2013 року між Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_3, та застосовано відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання ФОП ОСОБА_3 повернути це нежитлове приміщення територіальній громаді міста Тернополя в особі Тернопільської міської ради та шляхом зобов`язання Тернопільської міської ради повернути кошти сплачені ФОП ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу з урахуванням ПДВ у сумі 970 284 гривень.
6.13. Судами у справі №921/384/15-г/3 встановлено, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення укладений з порушенням вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", якою передбачено викуп об`єктів приватизації шляхом аукціону або конкурсу.
6.14. 08 липня 2016 року Господарським судом Тернопільської області на виконання рішення суду від 09 червня 2015 року в частині зобов`язання ФОП ОСОБА_3 повернути нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 195,2 кв. м вартістю 970 284 грн. територіальній громаді міста Тернополя в особі Тернопільської міської ради, 08 липня 2016 року був виданий судовий наказ №921/384/15-г/3, який звернуто до примусового виконання.
6.15. Постановою головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 31 жовтня 2016 року зазначений судовий наказ повернуто стягувачу у зв`язку із відсутністю у боржника зареєстрованого нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 .
6.16. Як встановлено судами у справі, що розглядається, 15 грудня 2015 року ФОП ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу відчужив ФОП ОСОБА_4 нежитлове приміщення загальною площею 195,2 м. кв, що становить 18/100 часток будівлі.
6.17. 25 грудня 2015 року між ФОП ОСОБА_4 та ТзОВ "Роял Контракт" був укладений договір оренди зазначеного нежитлового приміщення на строк до 25 листопада 2018 року.
6.18. 31 серпня 2016 року ФОП ОСОБА_4 продав вказане нежитлове приміщення площею 192,0 кв. м ОСОБА_1 за ціною 652 406 грн.
6.19. При цьому 05 вересня 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на 18/100 часток нежитлового приміщення.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій - змінити у мотивувальній частині, виклавши їх у редакції цієї постанови.
8. Щодо повноважень прокурора
8.1. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8.2. Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
8.3. Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
8.4. Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
8.5. На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України "Про прокуратуру"; далі Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).
8.6. Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
8.7. ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти росії" (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).
8.8. Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
8.9. Відповідно до частини четвертої статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
8.10. З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2). якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).
8.11. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).
8.12. При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.
8.13. У рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі України міститься застереження "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом". Про такі випадки йдеться, зокрема, у частині третій статті 23 Закону № 1697-VII. На думку Конституційного Суду України, це обумовлюється недопущенням свавільного втручання прокуратури у здійснення господарської та статутної діяльності юридичних осіб, досягнення цілей функціонування учасника відповідних правовідносин, виконання ним договірних зобов`язань тощо. При цьому на прокуратуру покладається обов`язок щодо обґрунтування необхідності такого втручання.
8.14. У рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
8.15. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).
8.16. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).
8.17. Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
8.18. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18).
8.19. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21) зауважила, що у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого - коло відповідачів.
8.20. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави, зокрема і від імені територіальної громади як власника земельної ділянки промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та інших призначень. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (стаття 41 Конституції України).
8.21. У позовній заяві прокурор вказав, що інтереси територіальної громади порушено внаслідок вибуття майна із володіння громади не з її волі шляхом відчуження цього майна особою, що не мала на нього права власності.
8.22. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у поверненні спірного нежитлового приміщення до комунальної власності, зокрема підвищеного суспільного інтересу до збереження майна територіальних громад, прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів.