Постанова суду № 908/129/22 від 01.11.2023 про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

Перейти до правової позиції

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2023 року

м. Київ

Справа № 908/129/22 (908/1333/22)

Провадження № 12-46гс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Пількова К. М.,

суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Шевцової Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач не з`явився,

відповідач Карпюк І. С. (самопредставництво), Бубновець В. В. (самопредставництво)

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - Скаржник, Управління)

на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 (суддя Ніколаєнко Р. А.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 (головуючий суддя Мороз В. Ф., судді Кузнецов В. О., Чередко А. Є.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" (далі - Товариство)

до Державної податкової служби України (м. Київ) в особі Управління

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

в межах справи № 908/129/22

про банкрутство Товариства

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. 08.08.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства до Управління про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.07.2021 № 0100930703, № 0100940703, № 0100950703, № 0100960703, № 0101050717, № 0101060717, № 0101030717, прийнятих на підставі акта перевірки від 24.06.2021 № 5470/08-01-07-03/00382094 (далі - податкові повідомлення-рішення).

2. Позов мотивовано тим, що документальна планова виїзна перевірка дотримання Товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 31.03.2021, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2017 по 31.03.2021 була проведена з порушенням приписів статті 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України), якою встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID- 19). При цьому позивач уважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" (далі - Постанова № 89) не підлягає застосуванню як така, що суперечить нормам пункту 2.1 статті 2, пункту 522 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України. З огляду на викладене позивач наполягає, що результати проведеної Управлінням перевірки не могли бути покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Окрім того, позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, оскільки надані на перевірку первинні документи, на його переконання, підтверджують здійснення Товариством відповідних господарських операцій.

3. У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з позовними вимогами й зазначає, що документальна планова виїзна перевірка Товариства проведена відповідно до затвердженого плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2021 рік, наказу Управління від 23.04.2021 № 1091-п та з урахуванням Постанови № 89, якою визначено скоротити строк дії обмежень, установлених пунктом 522 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК Українив частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення ряду видів перевірок юридичних осіб, у т.ч. документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 ПК України (право на проведення документальних планових перевірок платників податків).

4. Відповідач наполягає, що проведеною перевіркою встановлено існування фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків Товариства через те, що він мав можливість дотримуватись правил та норм, установлених ПК України, проте не вжив заходів до їх дотримання; позивачем не наведено обставин, що виключають вину Товариства у вчиненні правопорушень, пом`якшують обставини (стаття 112.1 ПК України), або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податку (пункт 112.8 статті 112 ПК України). Також відповідач зауважив, що позивач у передбаченому порядку (пункт 86.7 статті 86 ПК України) надав заперечення по акту перевірки і Комісія з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок платників податків Головного управління ДПС у Запорізькій області висновки акту перевірки від 24.06.2021 №5470/08-01-07-03/00382094 залишила без змін, рішення прийнято одноголосно. Крім того, за результатами порушеного позивачем адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 05.11.2021 №25083/6/99-00-06-01-01-06 винесені податкові повідомлення-рішення від 23.07.2021 № 0100930703, № 0100940703, № 0100950703, № 0100960703, № 0101050717, № 0101060717, № 0101030717, № 0100980703 залишені без змін, а скаргу Товариства залишено без задоволення.

5. Відзив на позовну заяву надав також розпорядник майна Товариства, у якому зазначає, що погоджується із твердженням позивача про те, що податкові повідомлення-рішення, прийняті Управлінням, є незаконними через невідповідність їх нормам чинного законодавства. Розпорядник майна Товариства погоджується з нормативним обґрунтуванням підстав заявлених позовних вимог, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

6. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023, позов задоволено.

7. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2021 року:

- форми "Р" № 0100930703, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток підприємств" на загальну суму 812 082,25 грн, в тому числі 719 579,00 грн за податковими зобов`язаннями та 92 503,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- форми "Р" № 0100940703, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 319 601,25 грн, у тому числі 255 681,00 грн за податковими зобов`язаннями та 63 920,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- форми "В4" № 0100950703, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 4 315 грн за декларацією № 909084210 від 19.04.2021, звітний (податковий) період, за який подано декларацію - березень 2021 року;

- форми "В1" № 0100960703, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 121 845 грн за декларацією № 9307741136 від 18.01.2019, звітний (податковий) період, за який подано декларацію - грудень 2018 року та за декларацією № 9185843154 від 19.08.2019, звітний (податковий) період, за який подано декларацію - липень 2019 року, та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30 461,25 грн;

- форми "Д" № 0101050717, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 67 646,25 грн, в тому числі 43 272,75 грн за податковими зобов`язаннями, 10 818,19 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 13 555,31 грн пені;

- форми "Д" № 0101060717, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір" на загальну суму 6 956,46 грн, у тому числі 3 606,06 грн за податковими зобов`язаннями, 2 220,78 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 1 129,61 грн пені;

- форми "ПС" № 0101030717, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 1 020,00 грн, які прийняті на підставі акта документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, від 24.06.2021 № 5470/08-01-07-03/00382094 (далі - Акт перевірки).

8. Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме пункт 522 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, який є нормою вищої юридичної сили порівняно з Постановою № 89. При цьому суд першої інстанцій урахував і те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 у справі № 640/18314/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022, визнано протиправною та нечинною Постанову № 89. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що протиправність проведення перевірки остаточно підкріплена в судовому порядку з визнанням протиправною та нечинною Постанови № 89, отже, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками вказаної перевірки, також є протиправними, що є достатньою і самостійною підставою для задоволення позову.

9. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками місцевого господарського суду, врахувавши, зокрема: чинність пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок; встановлення мораторію нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу, та зміни до якого вносяться виключно шляхом внесення змін саме до цього Кодексу (стаття 2 ПК України); частину сьому статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яка передбачає, що в разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили; а також протиправність та нечинність Постанови № 89.

10. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що позов у цій справі має розглядатися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа № 908/129/22 про банкрутство Товариства, оскільки за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20), вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

11. 25.05.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) надійшла касаційна скарга Управління, у якій, покликаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

12. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм глави 8 розділу ІІ ПК України та неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування цих норм, викладених у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17.

13. Скаржник також зазначає про неправильне, на його переконання, застосування судом апеляційної інстанції пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та помилковість висновку цього суду про те, що прийняття податкового повідомлення-рішення в період дії мораторію зумовлює його протиправність. На переконання скаржника, існує необхідність відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) від 23.02.2023 у справах № 160/20112/21, № 600/1402/22-а, від 28.12.2022 у справах № 160/14248/21, № 420/22374/21, від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21, на які покликався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

14. Скаржник уважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував у спірних правовідносинах пункт 77.1 статті 77 глави 8 розділу ІІ ПК України, який підлягав застосуванню та згідно з яким, на переконання скаржника, проведення перевірки не перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з податковими повідомленнями-рішеннями.

15. Насамкінець скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанцій не було досліджено зібраних у справі доказів, які підтверджують (спростовують) наявність причинно-наслідкового зв`язку між процедурними порушеннями (допущеними, на переконання Товариства) з прийняттям податкових повідомлень-рішень, а також доказів, які підтверджують їх правомірність.

Позиція інших учасників справи

16. У відзиві на касаційну скаргу представник Товариства посилаючись на її безпідставність, просить відмовити в її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Рух касаційної скарги

17. Ухвалою від 14.06.2023 колегія суддів КГС ВС відкрила касаційне провадження за скаргою Управління, а ухвалою від 06.07.2023 на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України передала цю справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від її висновків про застосування статей 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) у взаємозв`язку з пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України та статтями 2, 4, 5, 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), викладених у пунктах 94-98 постанови від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20.

18. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28.09.2023 прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, визнавши явку учасників справи необов`язковою.

Короткий зміст ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

19. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України, КГС ВС виходив з необхідності відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних відносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20.

20. Зокрема, в ухвалі від 06.07.2023 КГС ВС зазначив про необхідність відступити від висновків про застосування статей 1, 2, 7 КУзПБ у взаємозв`язку з пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України та статтями 2, 4, 5, 19 КАС України, викладених у пунктах 94 - 98 постанови від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, які полягають у тому, що:

- регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні;

- правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ;

- у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з "майновими вимогами до боржника", а у статті 7 КУзПБ - про "всі майнові спори, стороною в яких є боржник";

- спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України;

- ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.

21. Мотивуючи ухвалу про передачу, колегія суддів КГС ВС зазначила, що законодавець установив співвідношення законодавства про банкрутство як спеціального відносно господарського процесуального законодавства як загального і саме КУзПБ передбачає особливості розгляду справ про банкрутство.

22. Колегія суддів КГС ВС наполягає, що нормами КУзПБ та ГПК України визначено підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника як сторони у такому спорі в межах справи про банкрутство. У такий спосіб законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи у спорах, однією із сторін яких є боржник, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство. Таке урегулювання процедури розгляду спорів у справах, однією із сторін у яких є боржник, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

23. Колегія суддів КГС ВС наголошує на тому, що виходячи саме з такого правового регулювання Велика Палата Верховного Суду послідовно застосовувала приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та КУзПБ як спеціальний процесуальний закон, що передбачає виняток із загального правила (позовного провадження) щодо особливостей провадження з розгляду господарськими судами справ про банкрутство. При цьому положення ГПК України як загальні норми права застосовувалися тоді, коли відсутнє правове регулювання в законодавстві про банкрутство (спеціальні норми процесуального права).

24. Так, у пунктах 55-57 постанови від 20.01.2020 у справі № 50/311-б Велика Палата Верховного Суду виснувала про вказівку законодавця на наявність в Законі про банкрутство процесуальних норм, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії, а з набранням чинності КУзПБ передбачено також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 та від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19.

25. На переконання колегії суддів КГС ВС, спір за позовом боржника про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є майновим, оскільки за наслідком його розгляду у податкового органу може виникнути право на стягнення з боржника певної грошової суми (майнове право), яка в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України є майном боржника. Така правова позиція колегії суддів КГС ВС ґрунтується на висновку Великої Палата Верховного Суду, викладеному у постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) з посиланням на власні висновки Великої Палата Верховного Суду, викладені у постанові від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18 (пункти 77, 81), та висновки КАС ВС, викладені в постанові від 05.07.2019 у справі № 826/17147/18 (пункти 17, 18).

26. Колегія суддів КГС ВС уважає, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно в господарському суді, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи, та у зв`язку із цим зазначає, що аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 та постановах КГС ВС від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10 та від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18.

27. Також колегія суддів посилається на ряд висновків КГС ВС, зокрема висновки судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС, зроблені у постанові від 27.06.2023 у справі № 911/4706/15 (911/1626/21), про те, що мета та завдання розгляду справ позовного провадження, які охоплюються статтею 7 КУзПБ, окрім визначених загальними нормами ГПК України, полягають у тому, що вони повинні перебувати у взаємозв`язку із метою та завданнями, які закладені в основу реалізації судових процедур банкрутства, і провадження у справі про банкрутство в цілому. Якщо триває ліквідаційна процедура, то питання наповнення ліквідаційної маси та з`ясування суми кредиторських вимог не може вирішуватися поза межами справи про банкрутство, оскільки є ризики порушення інтересів кредиторів через закриття провадження у справі про банкрутство до завершення вирішення відповідних спорів. Відтак організаційною формою досягнення відповідного взаємозв`язку є запроваджений у статті 7 КУзПБ принцип концентрації, який покликаний спрямувати всі судові провадження щодо боржника у справі про банкрутство відповідно до цілей і завдань, визначених законодавцем у КУзПБ. Таким чином, частина друга статті 7 КУзПБ містить спеціальне правило, яке прямо вирішує питання територіальної (виключної) підсудності спорів у справах про банкрутство. На відміну від ГПК України, в якому за критерій розгляду справи взято місцезнаходження суду або особи, КУзПБ встановлює самостійний універсальний критерій підсудності справ, стороною в яких є боржник: в межах справи про банкрутство.

28. Колегія суддів КГС ВС зауважує, що стаття 7 КУзПБ допускає участь суб`єкта владних повноважень як відповідача у спорі, який розглядається у межах справи про банкрутство. При цьому вказана норма передбачає, що суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

29. Системний аналіз положень ГПК України та КУзПБ, на переконання колегії суддів КГС ВС, дає підстави вважати, що законодавець мав на меті сконцентрувати розгляд всіх майнових та грошових вимог за участі боржника саме в межах процедури банкрутства, що має забезпечити повноту та комплексність вирішення питання платоспроможності боржника в процесі застосування відповідних процедур. У свою чергу, вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду з огляду на пріоритетність спеціальних норм КУзПБ перед загальними нормами ГПК України. Оскільки щодо Товариства здійснюється провадження у справі про банкрутство, то підвідомчість цього спору слід визначати із застосуванням положень статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше ніж відповідна норма ГПК України та яким розгляд такого спору віднесено до предметної юрисдикції господарського суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство, адже положення стаття 7 КУзПБ, який є спеціальним процесуальним законом, у цьому випадку мають перевагу в порівнянні з пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України.

30. На думку колегії суддів КГС ВС, наведений підхід до тлумачення приписів пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та статті 7 КУзПБ відповідає правилам подолання темпоральної колізії Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній" та змістовної колізії Lex specialis derogat lege generali - "спеціальний закон скасовує дію загального". Отже, до господарської юрисдикції з набуттям чинності КУзПБ віднесено як позовні вимоги до боржника, так і вимоги боржника до інших осіб щодо його майна (майнових прав).

31. Колегія суддів КГС ВС також зазначає, що КУзПБ визначає "процедури банкрутства", тобто є консолідованим актом процесуальних норм щодо такої процедури, що узгоджується з приписами частини шостої статті 12 ГПК України, яка визначає процедуру судового процесу за Законом про банкрутство, а після втрати ним чинності - за КУзПБ як особливу форму господарського судочинства у справах про неплатоспроможність юридичних та фізичних осіб. Також відповідно до частини другої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Тому такі норми є процесуальними за своєю правовою природою та спеціальними за змістом у порівнянні з загальними правилами позовного провадження згідно із ГПК України. Як спеціальні норми вони підлягають переважному застосуванню у правовідносинах між учасниками справи про неплатоспроможність.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

32. У період з 05.05.2021 по 02.06.2021 включно та з продовженням терміну на 10 днів починаючи з 03.06.2021 Управління на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1, ПК України, пункту 2 частини першої статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та відповідно до затвердженого плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2021 рік згідно з наказом Управління від 23.04.2021 № 1091-п проведена документальна планова виїзна перевірка позивача за період діяльності з 01.01.2017 по 31.03.2021 з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з 01.01.2017 по 31.03.2021 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

33. За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки.

34. Позивач подав відповідачу заперечення на Акт перевірки (вих. № 653 від 12.07.2021), на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1, пункту 78.2 статті 78, підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 87 ПК України наполягав на проведенні документальної позапланової перевірки з метою повного перегляду результатів документальної планової виїзної перевірки дотримання Товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства і з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.03.2021.

35. Комісією з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок платників податків Головного управління ДПС у Запорізькій області заперечення позивача на Акт перевірки залишені без задоволення, а висновки Акту перевірки - без змін, про що відповідач направив посадовим особам Товариства листа з обґрунтуванням позиції комісії вих. № 44270/6/08-01-07-03-08 від 21.07.2021.

36. 23.07.2021 Управлінням на підставі Акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема:

- форми "ПС" № 0101030717, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 1 020,00 грн.

37. Позивач подав скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі Акта перевірки, до Державної податкової служби України.

38. Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги 05.11.2021 № 25083/6/99-00-06-01-01-06 зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга в цій частині - без задоволення.

39. 31.01.2022 ухвалою Господарського суду Запорізької області відкрито провадження у справі № 908/129/22 про банкрутство Товариства, введено процедуру розпорядження та призначено розпорядника майном боржника.

40. 08.08.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства до Управління про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.07.2021 № 0100930703, 0100940703, 0100950703, 0100960703, 0101050717, 0101060717, 0101030717, прийнятих на підставі Акта перевірки.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

41. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що необхідність відступу від висновку щодо застосування норми (норм) права виникає з певних визначених об`єктивних причин, які повинні бути чітко окреслені та аргументовані. До того ж відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.

................

Перейти до повного тексту