ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 363/3208/22
провадження № 51-3070 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 і захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на вирок Київського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111150000824, за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Димер Вишгородського району, зареєстрованого там само ( АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Гаврилівка, жителя АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вишгородського районного суду Київської області від 09 листопада 2022 року ОСОБА_9 і ОСОБА_8, кожного, засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Також суд прийняв рішення щодо розподілу процесуальних витрат і долі речових доказів.
Київський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_9 і ОСОБА_8 покарання й ухвалив у цій частині новий вирок від 20 квітня 2023 року, яким кожному з них призначив покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, а в решті цей вирок залишив без змін.
Крім того, за вироком місцевого суду, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, засуджено ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржені.
Згідно з вироком суду ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_8 визнано винуватими в тому, що вони 26 липня 2022 року близько 01:30, в умовах воєнного стану, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою таємного викрадення чужого майна, проникнувши на територію птахоферми № 29 та надалі у приміщення пташника № 5 ТОВ "Комплекс Агромарс" у смт Димер Вишгородського району Київської області, почали скручувати в бухти відрізки силового кабелю марки ВВГ НГ різної довжини, загальна вартість якого становить 57 613 грн, та помітили дев`ять реле загальною вартістю 2301,97 грн. Однак із причин, що не залежали від їх волі, не вчинили всіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, оскільки були викриті працівниками охорони.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить змінити вирок апеляційного суду і на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд під час призначення йому покарання, яке належить відбувати реально, не зважив на конкретні обставини кримінального правопорушення, а саме на те, що в результаті замаху на таємне викрадення майна потерпілому не було завдано жодних збитків, що, на думку засудженого, свідчить про відсутність підвищеної суспільної небезпеки в його діях. Крім того, наголошує, що він визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, публічно вибачився перед представником потерпілого. Також просить врахувати позитивні дані про його особу, наявність міцних соціальних зв`язків, зайняття суспільно корисною працею у сфері спорту. Ці обставини в сукупності, як стверджує ОСОБА_8, свідчать про те, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_9 покарання і на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що його підзахисний не був ініціатором вчинення кримінального правопорушення, не брав участі в готуванні до нього, виконував другорядну роль у групі й лише допомагав реалізувати злочинний намір. Крім того, як наголошує захисник, під час замаху на таємне викрадення чужого майна потерпілому не було спричинено жодних збитків. Ці обставини, на думку захисника, свідчать про відсутність підвищеної небезпеки дій ОСОБА_9, котрий до того ж визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв установленню всіх обставин вчинення кримінального правопорушення та вибачився перед представником потерпілого. Також захисник просить врахувати, що ОСОБА_9 характеризується виключно позитивно, проходить соціальну реабілітацію, працює неофіційно та є єдиним утримувачем своєї матері - особи пенсійного віку, яка має ряд хронічних захворювань. Наведені обставини, як стверджує захисник, свідчать про наявність підстав для призначення ОСОБА_9 покарання зі звільненням від його відбування з іспитовим строком.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_8 і захисник ОСОБА_7, котрий діє в інтересах засудженого ОСОБА_9, просили задовольнити подані ними касаційні скарги на викладених у них підставах.
Прокурор ОСОБА_5 і представник потерпілого ОСОБА_6 вважали вирок апеляційного суду законним, а касаційні скарги сторони захисту - необґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 і ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке їх засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України в касаційних скаргах не оспорюються.