ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 161/1826/19
провадження № 51-3754км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030010001995, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 цього Кодексу суд звільнив ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 : на користь КП "Луцька міська клінічна лікарня" - 7062 грн на відшкодування витрат на лікування потерпілого; та на користь ОСОБА_8 - 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 04 червня 2018 року приблизно о 01:30, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на дорозі дачного масиву "Маяк" навпроти будинку АДРЕСА_2 під час конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно завдав одного удару не встановленим у ході досудового розслідування гострим предметом із ріжучими властивостями в обличчя ОСОБА_8, чим заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто таке, що потребує подальшої хірургічної корекції для відновлення функції верхньої губи, усунення косметичного дефекту та, що призвело до непоправного знівечення обличчя.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 21 березня 2023 року змінив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 та постановив уважати останнього звільненим від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Захисник ОСОБА_7, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть доводів захисника зводиться до посилань на недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час апеляційного перегляду.
Не погоджується ОСОБА_7 з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою розбіжностям у показаннях потерпілого, які він давав під час слідчого експерименту та судового розгляду, описуючи механізм спричинення ушкодження. Вважає, що неточності не пов`язані з перебігом часу, а свідчать про наявність у ОСОБА_8 особистої образи на ОСОБА_6 через те, що колишня дружина потерпілого пішла від нього до засудженого.
Зокрема, за твердженням захисника, показання потерпілого, викладені у вироку, не збігаються з тими, які він давав у судовому засіданні, у частині заподіяння йому порізу обличчя.
На переконання захисту, футболка, в яку був одягнений потерпілий під час бійки із засудженим, має суттєве значення, оскільки відсутність на ній пошкоджень, що відповідають шрамам на тілі потерпілого, вказує на те, що під час конфлікту ОСОБА_8 не було заподіяно тілесних ушкоджень.
Як зазначає ОСОБА_7, показання потерпілого і свідка ОСОБА_9 не узгоджуються з показаннями свідків та матеріалами справи в частині місцезнаходження футболки.
Наголошує на тому, що суд у рішенні не повністю виклав висновок експерта від 28 травня 2021 року № 18-МК, а саме не вказав його п. 4, згідно з яким тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_8 могли утворитися як за обставин, на які вказує потерпілий, так і за обставин, на які вказує свідок ОСОБА_10 в ході слідчого експерименту.
За твердженням захисника, у справі відсутні докази того, що саме від дій ОСОБА_6 утворилися тілесні ушкодження в потерпілого, а також суд у вироку не мотивував, з урахуванням яких саме обставин він дійшов висновку про винуватість засудженого у вчиненні умисних дій, які виразилися в заподіянні тілесного ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя.
Вважає недопустимим доказом висновок експерта від 10 вересня 2018 року № 625, оскільки консультативний висновок від 07 вересня 2018 року, використаний у ході проведення експертизи надав лікар, який не є фахівцем в галузі пластичної хірургії та косметології.
Як зазначає захисник, суд не мотивував, на підставі чого він дійшов того, що наявні в потерпілого тілесні ушкодження необхідно віднести до категорії тяжких.
ОСОБА_7 вказує, що суд залишив поза увагою те, що в потерпілого відбулося зменшення вираженості рубців та, на його думку, відсутнє знівечення обличчя.
На переконання захисника, помилковим є висновок суду щодо перебування його підзахисного у стані алкогольного сп`яніння.
За твердженням захисту, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК, оскільки не містить належних мотивів постановленого рішення та спростування тверджень сторони захисту стосовно невинуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Вважає, що апеляційний суд формально переглянув вирок місцевого суду та обмежився лише констатацією висновків місцевого суду, а його власні висновки містять недостовірні відомості, які суперечать досліджуваним доказам.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5, надавши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника та просила постановлену у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
При цьому касаційний суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
За змістом ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
З огляду на викладене Суд відхиляє доводи касаційної скарги, у яких захист оспорює встановлені за результатами судового розгляду обставини, викладаючи власну версію подій, оскільки вони стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому діяння
У касаційній скарзі захисник вказує, що відсутні достатні, належні, допустимі докази того, що саме внаслідок дій ОСОБА_6 утворилися тілесні ушкодження у потерпілого. Крім того, захист зазначає, що суд у рішенні не мотивував, за яких саме обставин дійшов висновку про винуватість засудженого у вчиненні умисних дій, у результаті яких було заподіяно тілесні ушкодження, що спричинили непоправне знівечення обличчя, і того, що наявні в потерпілого тілесні ушкодження необхідно віднести до категорії тяжких.
Загалом доводи захисту зводяться до тверджень про недоведеність в суді того, що (І) тілесні ушкодження на обличчі та тілі потерпілого утворилися від дій ОСОБА_6 ; (ІІ) виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження є тяжкими.
(І) Стосовно висновків судів про те, що тілесні ушкодження в потерпілого утворилися від дій ОСОБА_6
Верховний Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів касаційної скарги і з урахуванням особливостей касаційного перегляду, про які зазначено вище, не погоджується з такими твердженнями захисту з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КПК, ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, постановляючи вирок, місцевий суд урахував факт невизнання засудженим своєї винуватості. Разом з тим суд дійшов висновку, що його винуватість підтверджується сукупністю досліджених доказів, серед яких, зокрема, показання: ОСОБА_8 (потерпілого), який підтвердив, що від удару ОСОБА_6 в нього було порізане лице і тіло, та свідків: ОСОБА_9 (сина подружжя ОСОБА_11 ), який указав, що в ході сутички ОСОБА_6 заподіяв його батьку тілесне ушкодження; ОСОБА_9 (дочки подружжя ОСОБА_11 ), яка пояснила, що коли брат і батько повернулися до машини, де вона перебувала разом із сестрою, то ОСОБА_8 був увесь у крові; ОСОБА_12 (сусіда, що проживає на дачному масиві "Маяк"), який зазначив, що наступного дня після події виявив плями крові на дорозі; ОСОБА_13 (експерта, яка склала висновки від 06 липня 2018 року № 445 та від 10 вересня 2018 року № 625), яка вказала, що тілесне ушкодження ОСОБА_8 було заподіяно від монолітного ушкодження, оскільки наявна єдина лінія; ОСОБА_14 (експерта, яка склала висновок від 11 грудня 2018 року № 89-МК). Згідно з її показаннями під час заподіяння ОСОБА_8 тілесного ушкодження була одна взаємодія з гострим ріжучим предметом.
Зміст показань потерпілого і свідків детально відображений у вироку, і вони визнані судом такими, що узгоджуються із дослідженими письмовими доказами, зокрема:
протоколами проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_8, відповідно до якого потерпілий на місці події показав обставини та механізм заподіяння ОСОБА_6 йому тілесних ушкоджень; від 20 листопада 2020 року за участю ОСОБА_10 та ОСОБА_6, відповідно до яких, свідок та засуджений відтворили події, що мали місце 04 червня 2018 року;
протоколами огляду місця події від 04 жовтня 2018 року, згідно з яким за участю експерта оглянуто місце, де 04 червня 2018 року відбулася бійка між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ; від 14 травня 2021 року, згідно з яким експерт оглянув металеві ворота і виготовив зліпок їх загостреної поверхні;
копіями довідок Луцької міської клінічної лікарні від 26 червня 2018 року № 620, 623, згідно з якими ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні в період часу із 04 до 26 червня 2018 року з діагнозом "численні різані рани обличчя, носа, верхньої губи, лоба та грудної клітки";