ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 136/907/20
провадження № 61-3158св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 07 листопада
2022 року у складі судді Кривенка Д. Т. та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Голоти Л. О., Копаничук С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн "Сімекс-Агро" (далі - ТОВ Концерн
"Сімекс-Агро"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" (далі - ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД"), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та її повернення.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після прийняття спадщини, їй стало відомо, що земельні ділянка, площею 2,9986 га, кадастровий номер 0522282600:05:000:0159, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Козинецької сільської ради Липовецького району Вінницької області, яку вона успадкувала, перебуває у оренді ТОВ Концерн "Сімекс-Агро" на підставі договору оренди землі від 05 січня 2009 року № д-159, укладеного між відповідачем та її матір`ю.
Посилаючись на те, що за життя ОСОБА_2 договору оренди землі
від 05 січня 2009 року № д-159 не підписувала, а тому цей договір є неукладеним, з урахуванням заяви про зміну предмета та підстав позову, позивачка просила зобов`язати ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 2,9986 га, кадастровий номер 0522282600:05:000:0159, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Козинецької сільської ради Липовецького району Вінницької області, шляхом повернення земельної ділянки позивачці.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 07 листопада
2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду
від 02 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, площею 2,9986 га, кадастровий номер 0522282600:05:000:0159, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Козинецької сільської ради Липовецького району Вінницької області, шляхом повернення земельної ділянки ОСОБА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що за життя ОСОБА_2 договору оренди землі від 05 січня 2009 року №д-159 не підписувала. Відповідач не довів, що договір фактично виконувався обома сторонами з 2009 року, що дає підстави для висновку про його неукладеність.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
02 березня 2023 року ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду 02 лютого 2023 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц
(пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)); суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, помилково взяв до уваги висновок експерта від 31 травня
2022 року № СЕ -19/102-22/4067-ПЧ, складений за наслідками проведення судової почеркознавчої експертизи, оскільки його складено з порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року
№ 53/5 (далі - Інструкція від 08 жовтня 1998 року).
Суд першої інстанції, з яким помилково погодився апеляційний суд, не дослідив зібрані у справі докази, надані відповідачем на підтвердження факту виконання обома сторонами договору оренди землі від 05 січня 2009 року №д-159.
Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзиву на касаційну скаргу ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 06 березня 2023 року касаційну скаргу ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року касаційну скаргу
ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" залишено без руху, надано заявнику строк для подання касаційної скарги у новій редакції відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано із Липовецького районного суду Вінницької області матеріали справи № 136/907/20; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У травні 2023 року матеріали справи № 136/907/20 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 28 травня 2002 року серії 1-ВН № 002055 ОСОБА_2 була власником земельної ділянки, площею 2,9986 га, кадастровий номер 0522282600:05:000:0159, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Козинецької сільської ради Липовецького району Вінницької області.
Згідно з договором оренди землі від 05 січня 2009 року №д-159, укладеним від імені ОСОБА_2, вона передала належну їй земельну ділянку в оренду
ТОВ Концерн "Сімекс-Агро" на 20 років.
22 липня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про зміну найменування ТОВ Концерн "Сімекс-Агро" на ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД".
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом та, відповідно, набула право власності на земельну ділянку площею 2,9986 га, кадастровий номер 0522282600:05:000:0159, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Козинецької сільської ради Липовецького району Вінницької області.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 12 лютого 2021 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи виконано підпис у графі "Орендодавець" у договорі оренди землі від 05 січня 2009 року №д-159 ОСОБА_2 чи іншою особою.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 02 листопада
2021 року клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи задоволено.
Визначено, що як об`єкт експертного дослідження необхідно брати до уваги підпис у графі "Орендодавець", що розміщений в договорі оренди землі від 05 січня
2009 року №д-159; як вільний зразок підпису ОСОБА_2 необхідно брати до уваги підпис, що міститься на звороті оригіналу договору дарування над графою "підпис дарувальника".
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 17 березня
2022 року клопотання експерта про зміну питання, яке поставлене на вирішення експертизи, задоволено.
Визначено експерту для вирішення питання: однією чи різними особами виконані підпис в графі "орендодавець" у договорі оренди землі від 05 січня 2009 року
№д-159 та підпис у графі "підпис дарувальника" у договорі дарування
від 10 листопада 2008 року.
Згідно з висновком експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх спав України від 31 травня 2022 року № СЕ-19/102-22/4067-ПЧ, відповідаючи на питання "однією, чи різними особами виконані підпис в графі "Орендодавець" в договорі оренди землі
від 05 січня 2009 року № д-159 та підпис у графі "підпис дарувальника" в договорі дарування від 10 листопада 2008 року", експертом визначено, що підпис в графі "Орендодавець" в договорі оренди землі від 05 січня 2009 року № д-159 та підпис у графі "підпис дарувальника" в договорі дарування від 10 листопада 2008 року виконані різними особами.
Правове обґрунтування
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України (далі -
ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, та згідно зі статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.