Постанова
Іменем України
14 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 334/1481/20
провадження № 61-10907св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Черкашиним Іваном Івановичем, на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2021 року у складі судді Ісакова Д. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Позов обґрунтований тим, що з 13 листопада 1999 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
За життя ОСОБА_4 заповіту не склав.
На день смерті ОСОБА_4 вона була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 07 вересня 2002 року. Спадкодавець ОСОБА_4 був зареєстрований разом з дочкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, проте фактично проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Китаєвої О. О., яка 10 лютого 2010 року завела спадкову справу.
Позивачка просила встановити факт її постійного спільного проживання за адресою: АДРЕСА_3 разом із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, станом на день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2021 року, яке залишене без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року, у позові відмовлено.
Рішення судів мотивовані тим, що, звернувшись до суду в порядку загального позовного провадження, позивачка не надала належних доказів порушення її немайнового або майнового права на час відкриття спадщини та постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Черкашина І. І. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2021 рокута постанову Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 752/11785/19-ц, провадження № 61-6894св21, від 20 травня 2021 року у справі № 339/369/18, провадження № 61-18714св19, від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006, провадження № 61-5088св18, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) щодо спільного проживання подружжя.
Відсутність оформленої належним чином відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, за висновками Верховного Суду, свідчить про передчасність її позову. Таким чином, неможливість розгляду справи по суті її позову про встановлення юридичного факту без попереднього звернення до нотаріуса фактично позбавила її права на подальший судовий захист.
Суд апеляційної інстанції, незважаючи на факт її перебування в зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем, помилково застосував при розгляді цієї справи норми права щодо спадкоємців четвертої черги (статтю 1264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
На час відкриття спадщини після смерті свого чоловіка, вона постійно проживала разом із ним, про свою відмову від спадщини не заявляла, тому вважала, що на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка.
Для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Отже, враховуючи, що із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину можуть звернутися виключно спадкоємці, які прийняли спадщину, то до отримання рішення суду про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час смерті вона позбавлена права звернутися із заявою до нотаріуса й отримати відповідну відмову. Таким чином, існують перешкоди для оформлення її спадкових прав після смерті чоловіка.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що на день смерті ОСОБА_4 вона не проживала разом зі своїм чоловіком.
Крім того, на час розгляду спору відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 3 СК України щодо спільного проживання подружжя.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбаченихпунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 13 листопада 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
За життя ОСОБА_4 заповіту не залишив.
Після смерті ОСОБА_4 право на спадкування за законом як спадкоємці першої черги отримали відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 як діти померлого.
10 лютого 2010 року приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Китаєва О. О. на підставі заяв відповідачів завела спадкову справу № 7/2010.
Відповідно до довідки Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" від 14 червня 2010 року № 2045, яка міститься в матеріалах спадкової справи, ОСОБА_4 постійно мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Спільно з ним проживали та були зареєстровані: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 10 вересня 1991 року і до сьогодні, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 04 червня 1992 року до 06 червня 1993 року (т. 1, а. с. 42).
ОСОБА_1, дружина померлого ОСОБА_4, із заявою про прийняття спадщини у встановленому законом порядку не зверталась.
Станом на день смерті чоловіка ОСОБА_4 позивачка була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 07 вересня 2002 року.
Згідно з виписним епікризом з історії хвороби № 913 ОСОБА_4 фактично проживав за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 73).
За інформацією Головного управління національної поліції в Запорізькій області від 03 серпня 2020 року № 22аз/13/01-2020 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 71).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.