ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада2023 року
м. Київ
справа № 488/2693/18
провадження № 61-9885 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3, який є правонаступником ОСОБА_2, - ОСОБА_4 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Царюк Л. М., Яворської Ж. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору позики
від 11 листопада 2017 року ОСОБА_2 отримала від нього грошові кошти у розмірі 11 500 доларів США, що еквівалентно 305 325 грн. Вони погодили, що повернення грошових коштів буде відбуватись у гривневому еквіваленті на день повернення позики у строк до 15 грудня 2017 року.
Свої зобов`язання відповідачка за вказаним договором позики не виконала,
у зв`язку з чим станом на 01 червня 2018 року сума боргу становить
368 999,77 грн, з яких: 318 759,03 грн - основного боргу з урахуванням індексів інфляції; 4 215,99 грн - 3 % річних та 46 024,48 грн - пеня за прострочення сплати заборгованості за період з 15 грудня 2017 року по 01 червня 2018 року, виходячи з положень статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та подвійної облікової ставки Національного банку України.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 368 999,77 грн заборгованості за договором позики.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєвавід 11 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2
368 999,77 грн заборгованості за договором позики від 11 листопада 2017 року
та 3 690 грн судового збору на користь ОСОБА_1 .
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка, як позичальник, належним чином взяті на себе зобов`язання за спірним договором позики не виконала, унаслідок чого утворилась заборгованість за цим договором, яка підлягає стягненню з неї. Розмір зазначеної заборгованості відповідає умовам договору та вимогам закону і складається з інфляційних втрат у розмірі
13 434,03 грн, 3 % річних за період з 15 грудня 2017 року по 01 червня 2018 року
у розмірі 4 215,99 грн, пені у розмірі 46 024,48 грн.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 488/2693/18, виданого 17 травня 2019 року Корабельним районним судом м. Миколаєва, на стягнення з ОСОБА_2 - 368 999,77 грн заборгованості за договором позики від 11 листопада 2017 року та 3 690,00 грн судового збору на користь ОСОБА_1, з ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на її правонаступника - ОСОБА_3 .
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30 березня 2023 року
у задоволенні заяви ОСОБА_3, який є правонаступником
ОСОБА_2, про перегляд заочного рішення за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 28 квітня 2023 року
замінено відповідача у справі - ОСОБА_2 на її правонаступника - ОСОБА_3 . Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2019 року.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2023 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_3, який є правонаступником
ОСОБА_2, - ОСОБА_4 задоволено частково. Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2019 року змінено. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, як спадкоємця майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 309 540,99 грн заборгованості за договором позики, з яких 305 325 грн - основного боргу та 4 215,99 грн - 3 % річних, але у межах вартості майна, одержаного у спадщину, а також 2 203,85 грн судового збору.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що правонаступником відповідача не зазначено, що саме перешкоджало надати відповідні докази до суду першої інстанції, у тому числі висновок почеркознавчої експертизи у разі оспорювання ним факту підписання договору позики або клопотання про її призначення судом та витребування від позивача оригіналів боргових документів, тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що не підлягає задоволенню клопотання правонаступника відповідача про витребування у позивача оригіналів договору позики та розписки про отримання позики від 11 листопада 2017 року.
Щодо заперечення ОСОБА_3 факту отримання ОСОБА_2 у борг від ОСОБА_1 грошових коштів з посиланням на те, що у ОСОБА_2 була відсутня необхідність у грошових коштах і вона не могла їх отримати, не порадившись з ним, є припущеннями, які доказами не підтверджені.
Вказівка у розписці, що грошові кошти отримані ОСОБА_2 для оформлення спадщини та у рахунок майбутнього продажу належної останній квартири АДРЕСА_1 не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про те, що сторонами укладено саме договір позики, оскільки про це зазначено у розписці, а мета та мотиви отримання грошових коштів у борг не змінюють змісту правовідносин сторін.
Факт укладення договору позики між сторонами підтверджується розпискою
від 11 листопада 2017 року. Отже, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 305 325 грн.
Оскільки судом встановлено, що у передбачений договором позики строк
до 15 грудня 2017 року ОСОБА_2 позику не повернула, суд першої інстанції правильно стягнув з неї на користь позивача на підставі положень частини другої статті 625 ЦПК України 3 % річних за період прострочки, тобто
169 днів, у розмірі 4 215,99 грн.
Суд першої інстанції, стягуючи інфляційні втрати, не врахував, що предметом укладеного між сторонами договору позики від 11 листопада 2017 року є грошові кошти, виражені в іноземній валюті - доларах США, з визначенням еквіваленту в гривнях, тому передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають.
Оскільки сторони договору позики не визначили розмір пені за прострочення виконання позичальником зобов`язання, то відсутні правові підстави для її стягнення.
Апеляційним судом враховано положення частини першої статті 1282 ЦК України про те, що ОСОБА_3 має відповідати за боргами спадкодавця
ОСОБА_2 лише у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3, який є правонаступником ОСОБА_2, - ОСОБА_4 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позивачем судові рішення у касаційному порядку оскаржено не було.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 488/2693/18 з Корабельного районного суду м. Миколаєва.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що надані позивачем копії договору позики та розписки від 11 листопада 2017 року не є належними доказами, тому суди безпідставно прийняли їх до уваги, оскільки на підтвердження існування боргових зобов`язань може бути надано оригінал розписки позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передачі коштів позичальнику. Проте позивачем не надано до суду оригіналу спірної розписки.
Апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про відмову у задоволенні його клопотання про витребування оригіналів зазначених документів.
ОСОБА_2 позовну заяву з додатками до неї не отримувала, в судових засіданнях участі не приймала, тому судом першої інстанції було ухвалено заочне рішення.
У копії договору позики відсутній підпис позичальника, який би підтверджував її волевиявлення, спрямоване на отримання коштів у борг. Отже, правовідносини не виникають за правочином, в якому сторона не виявила свою волю на його вчинення, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.