ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 185/5734/20
провадження № 61-9337св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: акціонерне товариство "Сенс Банк", ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" Волос Олена Володимирівна, державний нотаріус Першої павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шкицька Юлія Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Хоміч Оксана Михайлівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника акціонерного товариства "Сенс Банк" - адвоката Тернової Інни Валентинівни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Красвітної Т. П., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, який згодом уточнили, та остаточно просили суд:
- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 45705089) від 26 лютого 2019 року щодо реєстрації за АТ "Укрсоцбанк" права власності (номер запису: 30459548) на квартиру, загальною площею 64,3 кв. м і житловою площею 37,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати запис державного реєстратора №30459548 від 21 лютого 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за АТ "Укрсоцбанк" права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- припинити право власності ОСОБА_3 на квартиру, загальною площею 64,3 кв. м і житловою площею 37,6 кв. м, за адресою:
АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що державний реєстратор порушив вимоги законодавства, зареєструвавши право власності на належну позивачам квартиру, яка була їх єдиним житлом.
Крім того, державний реєстратор не мав права проводити реєстрацію права власності за іншою особою, оскільки відповідно до умов Договору іпотеки від 06 червня 2007 року для задоволення вимог кредитора у позасудовому порядку необхідно було укласти окремий договір та мати докази отримання позивачами письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання.
Нотаріус мав право зареєструвати право власності на предмет іпотеки, якщо іпотекодержатель надав йому копію письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, яка була надіслана іпотекодавцю і не була виконана у строк, що не міг бути меншим 30 днів з моменту її одержання. Проте, іпотекодержатель таку вимогу не надсилав.
При цьому нарахована заборгованість не була безспірною на момент вчинення нотаріусом оскаржуваних дій.
Між позивачами та відповідачем не існує договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а тому прийняття нотаріусом та державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, що була в іпотеці, як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним.
Крім того, позивачі вказували, що приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Хоміч О. М. не мала права посвідчувати договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться поза межами Дніпровського міського нотаріального округу, що є порушенням положення статті 13-1 Закону України "Про нотаріат".
З огляду на викладені обставини, просили позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2022 року у складі судді Болдирєвої У. М. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності не може бути ухвалено без одночасного припинення цим рішенням права власності.
Разом з тим, позивачі просять скасувати рішення державного реєстратора щодо реєстрації за АТ "Укрсоцбанк" права власності на квартиру, але не просять одночасно припинити право власності "Укрсоцбанк" на це майно. Натомість позивачі просять припинити право власності ОСОБА_3 на квартиру, але не просять визнати недійсним правочин, на підставі якого виникло це право власності.
З огляду на вказане суд дійшов висновку, що позивачами обраний неналежний спосіб захисту своїх прав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 45705089) від 26 лютого 2019 року щодо реєстрації за АТ "Укрсоцбанк" права власності (номер запису: 30459548) на квартиру, загальною площею 64,3 кв. м і житловою площею 37,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ "Укрсоцбанк", оскільки відсутні докази отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 письмової вимоги іпотекодержателя, відповідно нічим не підтверджується наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, а тому вищезазначені дії державного реєстратора є протиправними.
З огляду на вказане апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно з огляду на те, що саме таке рішення суду є ефективним способом захисту порушених прав позивачів.
При цьому суд відмовив у задоволенні позову в частині припинення права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру, оскільки задоволення вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування положень статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АТ "Сенс Банк" - адвоката
Тернової І. В. на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня
2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 13 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник АТ "Сенс Банк" - адвокат Тернова І. В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 03 листопада 2021 року у справі
№ 761/16488/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19,
від 03 вересня 2019 року у справі № 914/1201/19, від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв законне рішення у справі та відмовив у задоволені позовних вимог з підстав неналежного обрання позивачами способу захисту своїх прав, оскільки застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Однак апеляційний суд не прийняв доводи банка до уваги та скасував рішення суду першої інстанції, посилаючись на неналежне повідомлення банком боржника та іпотекодавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
Проте апеляційний суд не врахував, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати таке повідомлення, що було надіслано належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.
Також зазначав, що положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду не звертались.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2018 року у справі
№ 185/6103/15-ц було частково задоволено позов публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Павлоградська міська рада Дніпропетровської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернуто стягнення за іпотечним договором № 92/07, який посвідчений державним нотаріусом Павлоградської нотаріального контори
Щкицькою Ю. А., зареєстрований в реєстрі за № 1-2801, на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 92/07 від 06 червня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та АКБ "Укрсоцбанк", в сумі 40 887,68 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом
на 30 квітня 2015 року складає 902 472,53 грн, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження", за ціною продажу, визначеною на момент такого набуття, на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 19 лютого 2018 року змінено, доповнено резолютивну частину рішення абзацем наступного змісту: "Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити до закінчення дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 року".
В іншій оскаржуваній частині заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2018 року залишено без змін.
Апеляційним судом при розгляді справи № 185/6103/15-ц встановлено що згідно договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 92/07
від 06 червня 2007 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2, останньому було надано кредит у розмірі 21 900,00 швейцарських франків, зі сплатою 09,50% річних з кінцевим терміном повернення до 05 червня 2017 року. Вказані кошти ОСОБА_2 отримав від банку, що підтверджується заявою на видачу готівки № 103-02 від 06 липня 2007 року.
В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 92/07 від 06 червня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 06 червня 2007 року був укладений іпотечний договір
№ 92/07, відповідно якого ОСОБА_1 надала в іпотеку належне їй на праві власності майно, яким є квартира АДРЕСА_2, предмет іпотеки сторони оцінили в 113 625,00 грн, що за офіційним курсом НБУ на день укладення договору складає
27 406,70 швейцарських франків.
Іпотечний договір № 92/07 від 06 червня 2007 року містить умови звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізації (стаття 4), а саме: дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається у разі невиконання позичальником основного зобов`язання (пункт 4.4). Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" (пункт 4.5).
Згідно з пунктом 4.9. іпотечного договору № 92/07 від 06 червня 2007 року, у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до статті 37 Закону України "Про іпотеку", цей договір є правовстановлюючим документом на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за цим договором, та є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, за іпотекодержателем.
Пунктом 7.2. іпотечного договору № 92/07 від 06 червня 2007 року визначається, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.
Свої зобов`язання за договором боржник ОСОБА_2 належним чином не виконав, у зв`язку з чим за кредитним договором станом на 30 квітня
2015 року утворилась заборгованість в розмірі 40 887,68 (сорок тисяч вісімсот вісімдесят сім) швейцарських франків 68 сантимів, що за офіційним курсом НБУ станом на 30 квітня 2015 року складає 902 472 (дев`ятсот дві тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 53 коп.
Позивачами не надано доказів того, що кредитна заборгованість
ОСОБА_2 на теперішній час погашена.
21 лютого 2019 року державним реєстратором Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської області Волос О. В. було проведено державну реєстрацію права власності АТ "Укрсоцбанк" на квартиру за адресою АДРЕСА_1, номер запису про право власності: 30459548.
Підставою виникнення права власності АТ "Укрсоцбанк" на вказану квартиру зазначено: вимога/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості № НОМЕР_1, видане 13 червня 2018 року АТ "Укрсоцбанк", іпотечний договір № 92/07, посвідчений державним нотаріусом Першої павлоградської державної нотаріальної контори Шкицькою Ю. А. 06 червня 2007 року № 2801, договір про надання відновлювальної кредитної лінії
№ 92/07 від 06 червня 2007 року, укладений між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 .
Підстава внесення запису про право власності: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45705089 від 26 лютого 2019 року.
Юридична особа АТ "Укрсоцбанк" з 03 грудня 2019 року є припиненою, її правонаступник - АТ "Альфа-Банк".
У свою чергу, правонаступником АТ "Альфа-Банк" є АТ "Сенс Банк".
03 вересня 2020 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 748 від 03 вересня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О. М.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в повній мірі не відповідає.
Щодо неналежного повідомлення банком боржника та іпотекодавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV).
За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 Закону № 898-IV (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня
2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.