ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 523/7098/22
провадження № 61-6536св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи:головний державний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тріфонов Олександр Юрійович, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2022 року у складі судді Сувертак І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 лютого 2023 рокуу складі колегії суддів:
Кутурланової О. В., Бездрабко В. О., Приходько Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тріфонова О. Ю.
Скарга мотивована тим, що 08 жовтня 2008 року Суворовським районним судом м. Одеси на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, виданий виконавчий лист № 2-4949/08.
На виконання вказаного виконавчого листа, Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.
Заявниця посилалася на те, що за весь період з 2008 року по дату звернення до суду вона аліменти не отримувала, щодо руху виконавчого провадження та причини відсутності стягнень їй невідомо, хоча вона неодноразово зверталася до державної виконавчої служби із заявою про надання письмового пояснення щодо невиконання рішення суду та суми заборгованості, однак жодної відповіді не отримала. Лише 11 квітня 2022 року на останнє своє звернення від 07 квітня 2022 року їй надійшла відповідь разом з постановою ВП НОМЕР_1
від 24 червня 2019 року про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з закінченням строку стягнення та відсутністю заборгованості.
16 квітня 2022 року вона звернулася зі скаргою до керівника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на бездіяльність та рішення державного виконавця Тріфонова О. Ю., однак, оскільки відповіді протягом передбаченого законом строку не отримала, це змусило її звернутися до суду з вказаною скаргою.
Посилаючись на те, що державним виконавцем Тріфоновим О. Ю. не вживалися всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи щодо належного виконання рішення суду, не викликалися сторони, не з`ясовувалося питання про сплату аліментів в добровільному порядку, в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази сплати аліментів та розрахунок заборгованості по аліментах, крім того, закриваючи виконавче провадження, державний виконавець не пересвідчився у наявності заборгованості та виніс неправомірне рішення, ОСОБА_1 просила суд визнати дії головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тріфонова О. Ю. неправомірними та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2022 року, залишеної без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28 лютого
2023 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано відсутністю підстав для задоволення скарги, оскільки відсутні належні та достовірні докази неправомірної поведінки державного виконавця Тріфонова О. Ю. при винесенні оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження.
Посилання заявниці на те, що вона не писала та не подавала жодних заяв про відсутність претензій до боржника не вбачається можливим перевірити з огляду на те, що матеріали завершених виконавчих проваджень відповідно до положень пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах ДВС зберігаються 3 роки, а отже станом на час звернення зі скаргою до суду ці строки спливли, а тому можливість підтвердити чи спростувати твердження скаржниці у суду відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди не надали належної оцінки тому, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів виконання судового рішення боржником.
Касаційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем не вживалися всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи щодо належного виконання рішення суду, не викликалися сторони, не з`ясовувалося питання про сплату аліментів в добровільному порядку. Державний виконавець в порушення частини четвертої статті 71 вказаного Закону та пункту 12 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, не проводив щомісяця розрахунок заборгованості з виплати аліментів, тому не можливо було закінчити виконавче провадження, не знаючи розмір заборгованості та графік (періоди) її погашення.
В матеріалах виконавчого провадження взагалі відсутні документи, які б підтверджували сплату боржником аліментів як в добровільному, так і в примусовому порядку, що передбачено пунктом 21 Інструкції.
Заяву про відсутність претензій до боржника ОСОБА_2 по сплаті аліментів вона не писала та не подавала, тому вважає, що були проведені незаконні дії з боку виконавця Тріфонова О. Ю.
Вважає, що суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином всі наявні у справі докази, не з`ясували у повному обсязі обставини справи, не перевірили обґрунтованість її скарги та ухвалили необґрунтовані та незаконні рішення.
Також зазначає, що вона не порушила строки на оскарження дій державного виконавця, оскільки 11 квітня 2022 року отримала відповідь на її заяву
від 07 квітня 2022 року разом з постановою ВП НОМЕР_1 від 24 червня
2019 року про закінчення виконавчого провадження, а 16 квітня 2022 року звернулась зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця до Першого Суворовського ВДВС у м. Одесі ПМУЮ.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому головний державний виконавець Тріфонов О. Ю. просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Судами попередніх інстанцій належним чином досліджені наявні в матеріалах справи докази та надано їм відповідну правову оцінку.
Зазначає, що заявниця пропустила строк на оскарження рішення та дій державного виконавця відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а також не додала будь-яких заяв, клопотань, поданих до державної виконавчої служби за період з 2008 року до моменту закінчення виконавчого провадження - 24 червня 2019 рік, на які посилається нібито про несплату аліментів.
Також вказував про неможливість надати завірені копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, отже виконавче провадження № НОМЕР_2, яке завершене 24 червня 2019 року - знищено у порядку Закону.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у Першому Суворовському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4949 від 08 жовтня 2008 року, виданого Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 08 жовтня 2003 року.
24 червня 2019 року головним державним виконавцем відділу Тріфоновим О. Ю. у порядку пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, оскільки в ході проведення виконавчих дій, стало відомо, що боржник сплачував аліменти та претензій до боржника станом на повноліття у стягувача немає, що підтверджується відповідною заявою.
07 квітня 2022 року на адресу Відділу ДВС надійшла заява ОСОБА_1 з проханням повідомити про стан виконавчого провадження.
11 квітня 2022 року Головним державним виконавцем відділу Тріфоновим О. Ю. надана відповідь на вказану заяву ОСОБА_1 з копію постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№ НОМЕР_2 від 24 червня 2019 року.
28 квітня 2022 року на адресу Відділу ДВС надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця Тріфонова О. Ю. відповідно до вимог статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".
10 травня 2022 року начальником Першого Суворовського ВДВС у м. Одесі ПМУЮ (м. Одеса) Собяніною О. В. у порядку статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" з метою здійснення відповідного контролю за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішення майнового характеру та вірного застосування положень діючого законодавства та згідно відомостей із Автоматизованої системи виконавчого провадження, винесена постанова про результати перевірки виконавчого провадження № НОМЕР_2, якою постановлено дії головного державного виконавця відділу Тріфонова О. Ю. визнано такими, що проведені у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Вказана постанова направлялась заявниці, проте повернулася до Відділу ДВС з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Звертаючись до суду з цією скаргою у липні 2022 року, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповіді на свою скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця Тріфонова О. Ю. від начальника Першого Суворовського ВДВС у м. Одесі не отримувала.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Відповідно до частин першої та другої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частинами першою та другою статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист та відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012).
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.