ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 826/3216/18
адміністративне провадження № К/9901/1549/19 К/9901/1669/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
суддя-доповідач - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.
розглянув в порядку письмового провадження касаційні скарги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 (судді - Чаку Є.В., Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, треті особи Міністерство оборони України, Київський міський військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати дії Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо відмови у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ОСОБА_1 на підставі Довідки серія АВ№ 0643880 від 27.09.2017 протиправними;
- зобов`язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України здійснити призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ОСОБА_1 у розмірі 480000,00 грн. (чотириста вісімдесят тисяч гривень 00 коп).
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИН СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу з 1975 року по 21.07.2008 роки.
Під час проходження служби, наказом Міністра оборони України від 19.10.1999 №600 позивач був відряджений у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, з залишенням на військовій службі.
Наказом Міністра оборони України №448 від 26.06.2008 ОСОБА_1 звільнений у запас відповідно до пункту "б" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я).
Наказом Генерального директора ДП ОПР України №349/о від 21.07.2008 позивач виключений зі списків особового складу Украероцентру ДП ОПР України з посади начальника зміни відділу управління використання повітряного простору Украероцентру.
27.09.2017 Центральною обласною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0643880.
03.10.2017 позивач звернувся до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з заявою та доданими до неї документами про виплату одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Листом №1-22-4188 від 18.10.2017 відповідач відмовив у задоволенні поданої позивачем заяви, вказавши, що відповідно до статуту Украерорух є державним унітарним підприємством, яке діє як державне комерційне підприємство та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Підприємство не фінансується за рахунок бюджетних коштів, і його посадові особи не мають статусу державних службовців.
Також, зазначено, що військовослужбовці є службовцями зі спеціальним статусом, дотримання гарантій соціального захисту щодо яких, згідно зі ст. 17 Конституції України, покладено на державу. Враховуючи наведене, Украерорух не має законних підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв`язку зі встановленням інвалідності.
Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною, звернувся до суду.
В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що має право на виплату одноразової грошової допомоги, виплату якої має здійснити саме ДП ОПР України, водночас відповідачем у виплаті такої протиправно відмовлено.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Суд виходив з того, що обов`язок виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності покладається законом на державні органи, установи, організації із залишенням на військовій службі, в яких особа обіймала посаду на день звільнення з військової служби.
Разом з тим, відповідач є державним унітарним підприємством, яке діє як державне комерційне підприємство та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Підприємство є провайдером аеронавігаційного обслуговування, яке здійснюється на всіх етапах польоту повітряних суден у повітряному просторі України та повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху відповідно до договорів покладена на Україну. До складу Підприємства входять підрозділи Об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України. Таким чином, відповідач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, не є ані державним органом, ані установою, ані організацією.
Крім того, на підприємстві відсутня Комісія для призначення одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, як орган, який уповноважений вирішувати питання щодо призначення такої допомоги. Натомість, утворення такої Комісії, з метою виконання пункту 13 Порядку №975, передбачено в апараті Міністерства оборони України. Склад Комісії за посадами визначається наказом Міністерства оборони України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не є належним суб`єктом як для встановлення, так і для виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Державного підприємства обслуговування повітряного руху України у призначені та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності.
Зобов`язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, у розмірі 151560,00грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, здійснивши аналіз законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства з обслуговування повітряного руху України, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, то виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів Державного підприємства з обслуговування повітряного руху України.
Суд дійшов висновку, що Міноборони не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства з обслуговування повітряного руху України, та не несе відповідних зобов`язань зі здійснення таких видатків. Таким чином, виплата позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні його з військової служби повинна була здійснюватися саме Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що відмова відповідача у призначені та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги є протиправною, оскільки виплата позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні його з військової служби повинна здійснюватися саме відповідачем, відповідно до норм чинного законодавства, а відсутність відповідних грошових надходжень від держави на проведення виплати зазначеної допомоги не може бути підставою для порушення прав позивача.
Апеляційний суд визнав необгрунтованими доводи позивача що розмір одноразової грошової допомоги, на яку він має право, повинен відповідати 300-кратному прожитковому мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, оскільки згідно змісту довідки МСЕК серії АВ №0643880 (захворюванням, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії), позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі визначеному п.п. 2 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодились позивач та відповідач, звернулись з касаційними скаргами, в яких покликаються на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що, на їх думку, призвело до ухвалення помилкового судового рішення.
В обгрунтування своєї касаційної скарги позивач покликається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції в частині розміру одноразової грошової допомоги, яка, за висновками суду, має бути виплачена йому відповідачем.
Покликається на те, що суд апеляційної інстанції в мотивувальній та резолютивній частинах постанови дійшов різних висновків щодо причин настання у нього інвалідності, що, в свою чергу, вплинуло на визначення судом розміру одноразової грошової допомоги, яка має бути йому виплачена.
Просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови в позові та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач, в обгрунтування своєї касаційної скарги, покликається на те, що він, як державне підприємство, не є суб`єктом, який повинен здійснити позивачу виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності. Таким суб`єктом є Міністерство оборони України, в якому утворюється відповідна Комісія. В свою чергу, позивачем не дотримано процедури отримання одноразової грошової допомоги, в частині звернення з необхідним пакетом документів до Міністерства оборони України, як органу, уповноваженого на здійснення таких виплат, що, на переконання відповідача, здійснено з метою заволодіння грошовими коштами Підприємства.
Просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відзивах на касаційні скарги позивач та відповідач просять залишити касаційні скарги один одного без задоволення.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 10 ст. 6 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних закладах освіти, затверджується Президентом України.
Відповідно до ст. 41 Закону №2232-ХII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.