РІШЕННЯ
Іменем України
06 листопада 2023 року
м. Київ
справа №990/194/23
адміністративне провадження № П/990/194/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Олеярника М.І.,
представників позивача - Кравця Р.Ю., Мартиненко А.В.,
представника відповідача - Нарольської Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кравець Ростислав Юрійович, до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ВРП №784/0/15-23 від 03 серпня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ВІДПОВІДАЧА
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення ВРП №784/0/15-23 від 03.08.2023 є протиправним, оскільки прийняте на підставі п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Вищу раду правосуддя" за відсутності фактичних підстав до застосування даної норми, а саме - за відсутності факту не прийняття рішення ВРУ за внесеним ВРЮ поданням, в той час, як не прийняття рішення та не настання наслідків є різними за своїм змістом та природою поняттями, а тому не настання наслідків не може вважатися тим фактом, який породжує можливість застосування вказаної норми, яка в свою чергу має трактуватися виключно з точки зору "якості закону", а не політичної доцільності.
2.1. Крім того, позивач зазначає, що рішення ВРП №784/0/15-23 від 03.08.2023 є протиправним, оскільки в порушення вимог ст. 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" та ст. 115 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" воно не містить мотивів саме щодо встановлення та наявності факту вчинення істотного дисциплінарного проступку, формальне ж посилання на чинність рішення ВРЮ №709/0/15-16 від 31.03.2016 не звільняє ВРП від обов`язку винесення саме повноцінного вмотивованого рішення
2.2. Також позивач звертає увагу на порушення процедури прийняття рішення ВРП №784/0/15-23 від 03.08.2023 в частині дотримання строків. На думку позивача, подання ВРЮ та його реалізація шляхом прийняття рішення про звільнення становлять єдиний процес, за яким притягнення судді до відповідальності реалізується саме в момент прийняття рішення про звільнення. З огляду на викладене, позивач зазначає, що мало бути вирішено питання про дотримання строків притягнення судді до відповідальності, адже з моменту вчинення дій минуло більше 9 років, відсутність же окремого строку для прийняття рішення про звільнення не виправдовує втручання в права Позивача, бо свідчить лише про порушення юридичної визначеності та проблеми з якістю закону
2.3. Крім того, позивач вважає, що рішення ВРП №784/0/15-23 від 03.08.2023 підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням конвенційного принципу non bis in idem (подвійна процедура звільнення, подвійне звільнення, фактичне подвійне настання наслідків), конвенційного права захищати себе особисто (розглянуто без участі та пояснень), що в сукупності свідчить про порушення конвенційної вимоги безсторонності.
3. Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в її задоволенні в повному обсязі.
3.1. Зазначає, що оскаржуване рішення ВРП прийнято повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами Ради, які брали участь у його ухвалені. У рішенні також містяться посилання на визначені законом підстави звільнення судді ОСОБА_1 та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. При цьому, доказів про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя Позивачем не наведено.
3.2. Також зауважує, що рішення ВРЮ від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги" на сьогоднішній день є чинним. Факт порушення позивачкою присяги судді, правомірність та обґрунтованість висновків Вищої ради юстиції підтверджена постановою ВП ВС від 4 лютого 2021 року, якою задоволено апеляційну скаргу Ради; скасовано рішення КАС ВС від 12 вересня 2019 року та ухвалено нове рішення яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ВРП про визнання незаконним і скасування рішення та в силу статті 78 КАС України не потребує доказування.
3.3. Крім того, відповідач зазначає, що процедура вирішення питання щодо звільнення судді з посади набуває ознак завершеності, а відповідне подання Вищої ради юстиції стає реалізованим унаслідок його розгляду уповноваженим органом та прийняття на його підставі остаточного рішення. Внаслідок визнання незаконною і скасування судом Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року цей акт не породжує жодних правових наслідків від часу його прийняття, а тому відповідне подання Вищої ради юстиції не може вважатися реалізованим, що обумовлює відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом. Таким чином, скасування Постанови Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 відновило процедуру звільнення її на підставі рішення ВРЮ від 31 березня 2016 року, а тому відповідно до пункту 14 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1798-УІІІ матеріали щодо звільнення Позивачки було передано до ВРП для ухвалення рішення про звільнення судді з посади, яка правомірно розглянула подання ВРЮ відносно судді.
3.4. Відповідач звертає увагу на те, що саме до повноважень ВРП належить вирішення питання щодо звільнення судді у разі, якщо воно не було вирішено Верховною Радою України на підставі подання Вищої ради юстиції. Рішення ВРП про звільнення судді з посади, не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки для цього законами України "Про судоустрій і статус суддів" і "Про Вищу раду правосуддя" передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Нормами зазначених вище законів не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини під час вирішенні питання про звільнення судді з посади. Тобто, в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
ІІІ. Процесуальні дії у справі
4. Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін на 25 вересня 2023 року об 11 год. 30 хв.
5. 19 вересня 2022 року до КАС ВС надійшло клопотання ВРП про участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. До заяви додано доказ надсилання її копії позивачу на його електронну адресу.
6. Ухвалою від 25 вересня 2023 року задоволена заява ВРП про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
7. 25 вересня 2023 року в розгляді справи було оголошено перерву до 06 листопада 2023 року.
8. У судовому засіданні 06 листопада 2023 року представники позивача та представник відповідача підтримали свої доводи, вимоги і заперечення, викладені в позовній заяві та відзиві на неї.
IV. Встановлені у справі обставини та зміст спірних правовідносин
9. Рішенням Київської міської ради народних депутатів VII сесії XXI скликання від 12 грудня 1991 року №19 ОСОБА_1 обрана народним суддею Дарницького районного народного суду міста Києва.
10. Постановою Верховної Ради України від 04 березня 1998 року №161/98-ВР ОСОБА_1 обрана суддею Київського міського суду (згодом - Апеляційний суд міста Києва) безстроково.
11. На підставі висновку Вищої ради юстиції про обґрунтованість висновку Тимчасової спеціальної комісії від 10 червня 2015 року №57/02-15 Вища рада юстиції 31 березня 2016 року прийняла рішення № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення, зокрема, ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги, яке в подальшому скасоване постановою Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2016 року.
12. Постановою Верховного Суду України від 22 листопада 2016 року скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2016 року, справу передано на новий розгляд.
13. За результатами нового розгляду постановою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року позов було задоволено.
14. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
15. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 12 вересня 2019 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 у частині внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
16. Не погодившись із таким рішенням, ВРП подала апеляційну скаргу.
17. Постановою Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) від 4 лютого 2021 року у справі № 800/22/17(800/267/16), (провадження № П/9901/904/18), апеляційну скаргу ВРП задоволено, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі також - КАС ВС) від 12 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення; відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до ВРП про визнання незаконним і скасування рішення.
18. 06 червня 2016 року Вища рада юстиції внесла до Верховної Ради України подання "Про звільнення суддів з посад" у зв`язку з порушенням присяги суддів, у тому числі позивачкою. У поданні зазначено, що таке прийнято на підставі рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16.
19. 29 вересня 2016 року Верховна Рада України прийняла постанову № 1628-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
20. Рішенням КАС ВС від 8 липня 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України; визнано протиправною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1628-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку з порушенням Верховною Радою України процедури ухвалення відповідного рішення.
21. В подальшому, до Вищої ради правосуддя 01 листопада 2021 року листом Апарату Верховної Ради України від 29 жовтня 2021 року № 04-26/17-2021/334383 за вхідним № 8757/0/8-21 надійшло подання Вищої ради юстиції від 6 червня 2016 року № 53/0/12-16 із доданими до нього матеріалами про звільнення, зокрема, судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги.
22. 03 серпня 2023 року Вища рада правосуддя прийняла рішення №784/0/15-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
23. Вважаючи рішення ВРП №784/0/15-23 від 03 серпня 2023 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
24. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
26. Частиною першою статті 131 Конституції України (тут і далі - у редакції, чинній до 30.09.2016) передбачено, що в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить, зокрема, внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
27. Частиною п`ятою статті 126 Конституції України передбачено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, зокрема, у разі порушення суддею присяги.
28. Частиною першою статті 128 Конституції України було передбачено, що перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України, а всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково.
29. Порядок звільнення судді з посади на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
30. Відповідно до частини першої статті 111 даного Закону суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
31. Частинами першою, другою та шостою статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4 - 6 частини п`ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб`єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.
Провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
Рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді відповідно до пунктів 4, 5 та 6 частини п`ятої статті 126 Конституції України приймається шляхом таємного голосування більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції.
32. Положеннями частини другої статті 116 Закону №2453-VI передбачено, що факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.
33. 08 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1188-VII "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (далі - Закон № 1188-VII), який визначає правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв`язку з порушенням присяги з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості.
34. Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу Тимчасової спеціальної комісії, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону.
35. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, залишення їх без змін, продовження строку тримання під вартою, обвинувальних вироків щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у зв`язку з їх участю у таких акціях.
36. Частиною другою статті 7 вказаного Закону визначено, що висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги разом із матеріалами перевірки направляється Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення у строк не більше трьох місяців з дня надходження висновку у порядку, визначеному законом. Порушення цього строку Вищою радою юстиції не є підставою для припинення процедури перевірки судді. Суддя має право на оскарження рішення Вищої ради юстиції в порядку, визначеному КАС України. Висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги є обов`язковим для розгляду Вищою радою юстиції.
37. Частинами третьою-п`ятою статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI передбачено, що звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції". На підставі подання Вищої ради юстиції Президент України видає указ про звільнення судді з посади. На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.
38. 30 вересня 2016 року набрали чинності закони України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII) та № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), відповідно до яких ВРП надано повноваження щодо розгляду дисциплінарних справ щодо всіх суддів.
39. Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України (тут і далі - у редакції, чинній з 30 вересня 2016 року) та пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) ВРП ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
40. Відповідно до статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
41. Пунктом 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1798-VIII встановлено, що матеріали та подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом № 1401-VIII не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом ВРП може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.
42. Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом № 1401-VIII Вища рада юстиції внесла подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
43. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
44. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
45. За змістом частини першої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
46. Абзацом другим частини третьої цієї статті передбачено, що суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
47. Відповідно до частини шостої статті 56 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
48. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII встановлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
VІ. Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду
49. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, дійшов таких висновків.