ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 904/8804/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
третьої особи - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023 (колегія суддів: Орєшкіна Е. В. - головуючий, Чус О. В., Кощеєв І. М.) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Коцупея Антона Володимировича
до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У листопаді 2021 року Фізична особа - підприємець Коцупей Антон Володимирович (далі - ФОП Коцупей А. В.) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі - Іларіонівська селищна рада), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради від 12.01.2018 № 60-04/VII "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 громадянину ОСОБА_1 ";
- поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації речового права - договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 № 041013102294.
1.2. Позовні вимоги ФОП Коцупея А. В. обґрунтовані тим, що Коцупей Антон Володимирович згідно з договором купівлі-продажу від 19.08.2017 набув право власності на нерухоме майно (будівлю торговельно-розважального центру загальною площею 242,5 м2), що розташоване на земельній ділянці площею 0,1376 га з кадастровим номером 1224855300:001:0163, та до нього перейшли всі права та обов`язки попереднього орендаря земельної ділянки ОСОБА_1 за договором оренди землі від 20.10.2010. На думку позивача, оспорюване рішення Іларіонівської селищної ради про припинення дії договору оренди протиправно прийнято органом місцевого самоврядування за заявою особи, яка вже не була власником будівлі та стороною договору оренди від 20.10.2010.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2022 у справі № 904/8804/21 (суддя Ніколенко М. О.) відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ФОП Коцупея А. В. до Іларіонівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
2.2. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що з 19.08.2017 до Коцупея А. В. перейшли всі права та обов`язки орендаря за договором оренди землі від 20.10.2010, а тому з цього часу ОСОБА_1 як попередній власник втратив право користування орендованою земельною ділянкою та не мав правових підстав для звернення до орендодавця із заявою про розірвання договору оренди землі. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що рішення четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради від 12.01.2018 № 60-04/VII "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 громадянину ОСОБА_1 " прийнято протиправно.
2.3. Водночас суд першої інстанції зазначив, що оспорюване рішення Іларіонівської селищної ради було опубліковано на офіційному веб-сайті селищної ради 18.01.2018, а тому, за висновком суду, строк позовної давності сплив 18.01.2021. Господарський суд першої інстанції встановив, що позивач звернувся з позовом до суду 05.11.2021, тобто з пропуском строку позовної давності. При цьому судом не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Таким чином, місцевий господарський суд застосував частину 4 статті 267 Цивільного кодексу України та відмовив у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
2.4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023 скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2022 у справі № 904/8804/21 та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ФОП Коцупея А. В. до Іларіонівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
2.5. Визнано протиправним та скасовано рішення четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради від 12.01.2018 № 60-04/VII "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 громадянину ОСОБА_1 ". В іншій частині позовних вимог відмовлено.
2.6. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив із правильності висновку місцевого господарського суду про те, що з 19.08.2017 ОСОБА_1 вже не був стороною договору та не мав правових підстав для звернення до орендодавця із заявою від 13.12.2017 про припинення договору оренди землі від 20.10.2010. Таким чином, за висновком апеляційного господарського суду, рішення четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради від 12.01.2018 № 60-04/VII "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 громадянину ОСОБА_1 " прийнято протиправно. Апеляційний господарський суд зазначив, що наведеним рішенням Іларіонівської селищної ради порушені права Коцупея А. В., який з 19.08.2017 є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 1224855300:02:001:0163 згідно з договором оренди землі від 20.10.2010.
2.7. Водночас апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що в цьому випадку сплив строк позовної давності. Апеляційний господарський суд зазначив, що Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Цей Закон України набрав чинності 02.04.2020.
2.8. Апеляційний господарський суд констатував, що наведеним Законом України строк позовної давності, встановлений статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину. Враховуючи, що закінчення строку позовної давності припало на строк дії карантину, який продовжено до 30.06.2023, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що строк позовної давності в цьому випадку не сплинув.
2.9. Крім того, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про поновлення запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації речового права - договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 № 041013102294, оскільки угода від 12.01.2018 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 не оскаржена позивачем у справі № 904/8804/21.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 904/8804/21, до Верховного Суду звернулася Іларіонівська селищна рада з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2022 у справі № 904/8804/21 - залишити в силі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Іларіонівська селищна рада зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Іларіонівська селищна рада, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Іларіонівська селищна рада вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував положення статті 267 Цивільного кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі № 6-178гс15, постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 у справі № 911/2534/17.
3.4. Іларіонівська селищна рада звертає увагу на те, що нею було заявлено клопотання про закриття провадження у справі, оскільки, на її думку, спірні правовідносини виникли між Іларіонівською селищною радою та фізичною особою, однак позивач звернувся до суду як фізична особа - підприємець.
3.5. Крім того, на думку Іларіонівської селищної ради, апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував висновки щодо належності позивача, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 27.06.2018 у справі № 749/230/15-ц, від 03.10.2018 у справі № 904/1182/17, від 17.10.2018 у справі № 922/2972/17.
3.6. Іларіонівська селищна рада наголошує на тому, що нею було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, яке суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив.
3.7. 17.10.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання Іларіонівської селищної ради, в якому заявник просить здійснювати розгляд справи без участі його уповноваженого представника.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 20.10.2010 між ОСОБА_1 (орендар) та Іларіонівською селищною радою (орендодавець) укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1376 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, для комерційного впровадження (цільове призначення земельної ділянки - комерційне). Договір зареєстрований 20.10.2010 № 041013102294.
4.2. Пунктом 8 договору оренди визначено, що він укладений на 49 років.
4.3. 19.08.2017 між Коцупеєм А. В. (покупець) та ОСОБА_1 (продавець) укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 3590.
4.4. За цим договором Коцупей А. В. набув право приватної власності на будівлю (торговельно-розважальний центр) загальною площею 242,5 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право приватної власності зареєстровано приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В. 19.08.2017 згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.08.2017 з індексним номером: 36707726.
4.5. Відповідно до пункту 1.2 договору купівлі-продажу нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці площею 0,1376 га з кадастровим номером 1224855300:02:001:0163, яка перебуває в оренді у продавця на підставі договору оренди землі, укладеного 20.10.2010 між ОСОБА_1 та Іларіонівською селищною радою.
4.6. Господарські суди установили, що, за доводами учасників справи, 13.12.2017 від громадянина ОСОБА_1 до Іларіонівської селищної ради надійшла заява про припинення дії договору оренди землі від 20.10.2010, оскільки ОСОБА_1 продав Коцупею А. В. будівлю (торговельно-розважальний центр) згідно з договором купівлі-продажу від 19.08.2017.
4.7. За результатами розгляду цієї заяви рішенням четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради від 12.01.2018 № 60-04/VІІ "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 громадянину ОСОБА_1 " вирішено:
- припинити дію договору оренди від 20.10.2010 на земельну ділянку загальною площею 0,1376 га в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1224855300:02:001:0163, яка була надана на умовах оренди для комерційної діяльності (утримання і обслуговування нежитлових приміщень) громадянину ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_1 продав Коцупею А. В. будівлю (торговельно-розважальний центр) згідно з договором купівлі-продажу від 19.08.2017
- зобов`язати громадянина ОСОБА_1 укласти договір-угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 та зареєструвати його згідно з чинним законодавством.
4.8. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій установили, що 13.12.2017 до Іларіонівської селищної ради надійшла заява Коцупея А. В. про надання дозволу на укладення договору оренди (з правом викупу) земельної ділянки загальною площею 0,1376 га з кадастровим номером 1224855300:02:001:0163 за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з купівлею нерухомого майна.
4.9. За результатами розгляду цієї заяви рішенням четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради від 12.01.2018 № 62-04/VП "Про укладення договору оренди земельної ділянки (з правом викупу) для комерційного провадження (утримання торговельно-розважального центру) в АДРЕСА_1, зокрема, вирішено: укласти договір оренди земельної ділянки (з правом викупу) загальною площею 0,1376 га в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1224855300:02:001:0163 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка використовується під нежитловою будівлею (торговельно-розважальний центр) на території Іларіоновської селищної ради терміном на 25 років; затверджено орендну плату в розмірі 12 % від грошової оцінки на земельну ділянку.
4.10. Господарські суди зазначили, що 25.03.2019 від Коцупея А. В. до Іларіонівської селищної ради надійшла заява про: припинення договору оренди землі від 20.10.2010, укладеного між Іларіонівською селищною радою та ОСОБА_1 ; передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 0,1376 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1224855300:02:001:0163; переведення права орендаря за договором на Коцупея А. В .
4.11. Позивач вважав, що як новий власник об`єкта нерухомого майна він набув право оренди за договором оренди землі від 20.10.2010, а право попереднього користувача земельної ділянки з кадастровим номером 1224855300:02:001:0163 згідно з цим договором припинилося автоматично в силу закону без припинення договору оренди. Тому, за доводами позивача, відповідач неправомірно за заявою ОСОБА_1 від 13.12.2017 прийняв рішення від 12.01.2018 № 60-04/VІІ "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 громадянину ОСОБА_1 ". Наведені обставини стали підставою для звернення ФОП Коцупея А. В. до Господарського суду Дніпропетровської області з цим позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Зміст касаційної скарги свідчить про те, що в ній відсутні доводи щодо незаконності та наявності правових підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про поновлення запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації речового права - договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 № 041013102294.
5.3. Отже, з урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку оскаржувану постанову апеляційного господарського суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
5.4. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.5. Предметом позову в цій справі є вимоги ФОП Коцупея А. В. до Іларіонівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
5.6. Підставою позовних вимог, на думку ФОП Коцупея А. В., є те, що оспорюване рішення Іларіонівської селищної ради про припинення дії договору оренди від 20.10.2010 протиправно прийнято органом місцевого самоврядування за заявою особи, яка вже не була власником будівлі та стороною договору оренди.
5.7. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
5.8. Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
5.9. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
5.10. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 31.05.2023 у справі № 916/2064/20, від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.
5.11. Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
5.12. Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 910/16433/21, від 06.09.2022 у справі № 920/591/21, від 09.02.2022 у справі № 914/3250/20, від 13.10.2020 у справі № 908/3146/19.
5.13. У розумінні наведеної норми законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови) право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 913/165/21, від 06.09.2022 у справі № 920/591/21, від 12.10.2021 у справі № 905/1695/19, від 26.05.2020 у справі № 921/613/17-г/17.
5.14. Ураховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 925/1082/20, від 07.06.2022 у справі № 922/605/15, від 07.09.2022 у справі № 925/1081/20, від 15.08.2023 у справі № 903/852/21.
5.15. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.16. Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.17. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що з 19.08.2017 до Коцупея А. В. перейшли всі права та обов`язки орендаря за договором оренди землі від 20.10.2010, а тому з цього часу ОСОБА_1 як попередній власник втратив право користування орендованою земельною ділянкою та не мав правових підстав для звернення до орендодавця із заявою про розірвання договору оренди землі. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що рішення четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради від 12.01.2018 № 60-04/VII "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 громадянину ОСОБА_1 " прийнято протиправно.
5.18. Водночас суд першої інстанції зазначив, що оспорюване рішення Іларіонівської селищної ради було опубліковано на офіційному веб-сайті селищної ради 18.01.2018, а тому, за висновком суду, строк позовної давності сплив 18.01.2021. Господарський суд першої інстанції встановив, що позивач звернувся з позовом до суду 05.11.2021, тобто з пропуском строку позовної давності. При цьому судом не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Таким чином, місцевий господарський суд застосував частину 4 статті 267 Цивільного кодексу України та відмовив у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
5.19. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив із правильності висновку місцевого господарського суду про те, що з 19.08.2017 ОСОБА_1 вже не був стороною договору та не мав правових підстав для звернення до орендодавця із заявою від 13.12.2017 про припинення договору оренди землі від 20.10.2010. Таким чином, за висновком апеляційного господарського суду, рішення четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради від 12.01.2018 № 60-04/VII "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 громадянину ОСОБА_1 " прийнято протиправно. Апеляційний господарський суд зазначив, що наведеним рішенням Іларіонівської селищної ради порушені права Коцупея А. В., який з 19.08.2017 є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 1224855300:02:001:0163 згідно з договором оренди землі від 20.10.2010.
5.20. Разом з тим апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що в цьому випадку сплив строк позовної давності. Апеляційний господарський суд зазначив, що Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Цей Закон України набрав чинності 02.04.2020.
5.21. Апеляційний господарський суд констатував, що наведеним Законом України строк позовної давності, встановлений статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину. Враховуючи, що закінчення строку позовної давності припало на строк дії карантину, який продовжено до 30.06.2023, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що строк позовної давності в цьому випадку не сплинув.
5.22. Іларіонівська селищна рада не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернулася з касаційною скаргою на постанову в цій справі. Іларіонівська селищна рада, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.23. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.