ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 465/2671/17
провадження № 51-3839 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
виправданих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140000000100, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суховоля Городоцького району Львівської області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Львова, раніше не судимого,зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Франківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях події зазначеного злочину на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Цим же вироком ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях події зазначеного злочину на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 березня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено без змін.
Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_7 перебуваючи у відповідності до наказу № 223о/с від 08.09.2016 на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо - транспортних пригод Управління патрульної поліції у м. Львові, близько 14 год 45 хв. 14 листопада 2016 року, знаходячись в службовому приміщенні Управління патрульної поліції м. Львова за адресою: м. Львів, вул. Перфецького, 19, діючи з прямим умислом щодо внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, будучи підбуреним до вчинення вказаного злочину оперуповноваженим Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 , який достовірно знаючи, що саме він вчинив адміністративні правопорушення, які мали місце 22 жовтня 2016 року у м. Львів-Винники по вулиці Грушевського, 5-б, зокрема те, що він, ОСОБА_8 , керуючи автомобілем BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем «Форд», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , після чого залишив місце вказаної ДТП, вніс до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 258747 від 14.11.2016 за ст. 124 КУпАП завідомо неправдиві відомості про те, що вказане адміністративне правопорушення вчинила ОСОБА_10 , а саме, що 22.10.2016, близько 00 год 20 хв., ОСОБА_10 , керуючи автомобілем BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , в
м. Львів-Винники по вул. Грушевського, 5-б, проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін перед початком руху та зміною його напрямку, не переконалась, що це буде безпечно внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Форд», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 та до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 258748 від 14 листопада 2016 року за ст. 122-4 КУпАП завідомо неправдиві відомості про те, що вказане адміністративне правопорушення вчинила ОСОБА_10 , а саме, що 22.10.2016, близько 00 год 20 хв. ОСОБА_10 , керуючи автомобілем BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Грушевського, 5-б в м. Львів-Винники, будучи причетною до ДТП не залишилася на місці пригоди та не повідомила орган чи підрозділ поліції.
Також згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_8 діючи з прямим умислом на підбурення старшого інспектора з особливих доручень відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод Управління патрульної поліції у м. Львові ОСОБА_7 щодо внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, достовірно знаючи, що саме він вчинив адміністративні правопорушення, що мали місце 22.10.2016 в
АДРЕСА_2 , з метою уникнення проведення службового розслідування стосовно себе, у невстановлений досудовим розслідуванням час, висловив настійливе прохання ОСОБА_7 скласти протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП на свою дружину - ОСОБА_10 .
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України, як внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, як підбурювання до вчинення службового підроблення, тобто внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої доводи зазначає, що зібрані у кримінальному провадженні докази обвинувачення є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК України,а ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.
Так, прокурор зазначає, що кримінальне провадження № 42017140000000100 від 24.03.2017 щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстровано та досудове розслідування у ньому проведено з дотриманням усіх вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 постановою прокурора від 30.03.2017 було виділено в окреме провадження матеріали з кримінального провадження № 42016140000000195 від 03.10.2016, які слугували підставою для обвинувачення вказаних осіб в інкримінованих злочинах. Крім цього, з матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається, що таке було зареєстровано 24.03.2017.
Не погоджується із мотивами суду щодо визнання недопустимим доказом протокол за результатами НСРД від 04.01.2017 та додатку до нього - магнітного носія інформації, оскільки у матеріалах кримінального провадження наявне клопотання та відповідна ухвала суду апеляційної інстанції про надання дозволу на використання результатів НСРД в іншому кримінальному провадженні, що відповідає вимогам статей 86, 257 КПК України.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимим доказом висновок експертизи № 1680 від 19.04.2017 з тих підстав, що надані на експертне дослідження взірці рукописного тексту підписів ОСОБА_7 відібрано у межах кримінального провадження № 42016140000000195 від 03.10.2016.
Стверджує, що місцевий суд всупереч вимогам кримінального процесуального закону не надав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , а також свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Водночас взяв до уваги лише показання ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_10 .
Натомість, вказані докази у своїй сукупності не отримали належної оцінки апеляційного суду, який, не навівши переконливих мотивів прийнятого рішення, погодився з необґрунтованим висновком суду першої інстанції про необхідність виправдання обвинувачених. Вважає, що суд апеляційної інстанції ретельно не перевірив доводів, наведених у його апеляційній скарзі, не спростував їх та не навів переконливих мотивів і підстав для залишення без змін вироку суду.
В запереченнях захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала доводи касаційної скарги.
Захисник ОСОБА_6 та виправдані ОСОБА_7 і ОСОБА_8 просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення- без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПКУкраїни передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, яке повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 вказаного Кодексу, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді оспорюваного вироку, справедливому, із додержанням усіх приписів чинного законодавства, вирішенні поданих апеляційних скарг.
З огляду на зазначене та вимоги статей 404, 419 КПКУкраїни при перегляді вироку апеляційний суд зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати: чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження; чи було у передбаченому цим Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення; чи було їх оцінено місцевим судом із додержанням правил
ст. 94 КПКУкраїни; чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути наведено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними обставинами та доказами, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПКУкраїни), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПКУкраїни. Водночас, у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, не погоджуючись із виправданням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК Українита ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, просив вирок скасувати і постановити новий обвинувальний вирок.
Наводячи конкретні доводи на обґрунтування заявлених вимог, прокурор, поміж іншого, по суті заперечував відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та стверджував про наявність доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 таОСОБА_8 в інкримінованих їм злочинах. Свої вимоги прокурор обґрунтував тим, що суд першої інстанції не навів жодних мотивів, з яких відкидає докази обвинувачення, натомість, однобічно та упереджено взяв до уваги лише докази, які визнані судом - як докази невинуватості осіб, що потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За наслідками апеляційного розгляду суд визнав апеляційну скаргу прокурора безпідставною.
Проте, суд апеляційної інстанції в ухвалі, спростовуючи доводи прокурора, залишив без аргументованої вичерпної відповіді конкретні твердження прокурора про порушення ст. 94 КПК України при оцінці судом доказів сторони обвинувачення.
Так, апеляційний суд, погоджуючись із висновком місцевого суду, поставив під сумнів допустимість усіх доказів сторони обвинувачення щодо винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскільки вони здобуті в рамках іншого кримінального провадження № 42016140000000195 від 03.10.2016, тобто до внесення відомостей в ЄРДР за