ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 569/1916/16-к
провадження № 51-1846 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 31 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015180000000311, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Хорів Острозького району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 20 червня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Також указаним вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 31 січня 2023 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з його смертю.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням свого службового становища.
Так, 10 вересня 2015 року близько 19 год. 10 хв. ОСОБА_8 , який був засновником ТзОВ «Бей-Айдин», звернувся до виконувача обов`язків начальника відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» ОСОБА_7 , перебуваючи в його службовому кабінеті, що розташований за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 17, з проханням укладення договору на перевезення вантажу у вигляді дубової паркетної дошки, подачі відправлень чотирьох піввагонів зі станції «Клевань» до Республіки Узбекистан. Водночас ОСОБА_7 , достовірно знаючи про порядок та можливість укладення такого договору, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями щодо безпосереднього управління відділом перевезень, комерційним відділом та пасажирським сектором, використовуючи своє службове становище, повідомив ОСОБА_8 про можливість укладення такого договору та висловив прохання надати йому за це неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 1000 доларів США, із розрахунку 250 доларів США за один вагон.
У подальшому, 15 вересня 2015 року близько 18 год. 17 хв. ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_7 в його службовому кабінеті, що розташований за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 17, в ході чого було обговорено питання наявності документів, необхідних для укладення договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за надані залізницею послуги. В ході цієї розмови ОСОБА_7 підтвердив ОСОБА_8 про свій намір одержати від останнього неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 1000 доларів США за вирішення питання про укладення вищевказаного договору. При цьому ОСОБА_7 вказав ОСОБА_8 на узгодження питань щодо укладення договору із експедитором ОСОБА_9 , з яким в нього існує усна домовленість щодо сприяння у перевезенні вантажу.
17 вересня 2015 року близько 09 год. 20 хв. ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_7 в його службовому кабінеті для укладення договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Під час розмови з ОСОБА_8 ОСОБА_7 викликав по стаціонарному телефону співробітницю дирекції - інженера ОСОБА_10 та надав останній усну вказівку перевірити достатність необхідних документів для укладення договору та підготувати договір для його подальшого підписання.
30 вересня 2015 року близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_8 після підготовки усіх необхідних документів для укладення договору, діючи за порадою ОСОБА_7 взяти із собою спиртний напій та заздалегідь обумовлену неправомірну вигоду, з`явився до службового кабінету останнього, що розташований за адресою:
АДРЕСА_2 , з питанням укладення договору. Близько 16 год. 10 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у вказаному місці, згідно з попередньою домовленістю з ОСОБА_8 , діючи умисно та з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, одержав від останнього неправомірну вигоду у вигляді спиртного напою - коньяку «Ай-Петри» ємністю 0,5 л вартістю 165 грн та коштів у сумі 1000 (одна тисяча) доларів США (відповідно до курсу Національного Банку України становить 21 257 грн) за сприяння у підготовці документів, видачі коду та укладення договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, передбаченого пунктом 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, а саме на перевезення вантажу у вигляді дубової паркетної дошки, а також організації подачі відправлень чотирьох піввагонів зі станції «Клевань» до Республіки Узбекистан.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах:
- захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 2, 94, 370 КПК. При цьому зазначає, що під час судового розгляду ОСОБА_7 помер і його дружина звернулась до суду із заявою, в якій просила продовжити судовий розгляд у цьому провадженні з метою реабілітації померлого, що вказувало на відсутність підстав для закриття кримінального провадження. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 у зв`язку з його смертю згідно з п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, тобто з нереабілітуючих підстав, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, оскільки фактично погіршив становище обвинуваченого, відносно якого було ухвалено виправдувальний вирок. Також вказує, що апеляційним судом під час ухвалення судового рішення не було враховано висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 521/6766/15-к та від 30 серпня 2022 року у справі № 710/466/16-к. Крім того зазначає, що всупереч вимогам ст. 419 КПК в резолютивній частині ухвали апеляційний суд не зазначив, яке рішення прийнято щодо виправдувального вироку, а також неправильно зазначив по батькові ОСОБА_11 замість ОСОБА_12 .
- прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону,неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. При цьому вказує, що апеляційним судом не надано висновку щодо законності вироку суду згідно з доводами апеляційної скарги прокурора, зокрема, про неврахування судом першої інстанції окремих письмових доказів та показань свідків, а також порушення вимог ст. 374 КПК. Також зазначає, що судом апеляційної інстанції були порушені вимоги ч. 3 ст. 404 КПК, оскільки безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про допит свідків, зокрема, ОСОБА_8 , та оголошення письмових доказів, які, на його думку, були дослідженні судом першої інстанції не повністю. Крім того вказує, що встановлений факт смерті ОСОБА_7 до ухвалення стосовно нього виправдувального вироку не звільняв суд апеляційної інстанції від обов`язку перевірити вирок на відповідність вимогам законності, обґрунтованості і вмотивованості.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційні скарги прокурора та захисника, просила скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги захисника та прокурора підлягають задоволенню на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У п.1 ч. 1, ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Згідно з частинами 1-3, 6 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК.