ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 670/124/21
провадження № 61-2323св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейков І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 01 вересня 2021 року у складі судді Волкової О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" (далі - ТОВ "Енселко Агро") про визнання правочину недійсним.
Позов обґрунтований тим, що на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку від 28 листопада 2007 року, серія ЯД № 017531, вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,67 га, кадастровий номер 6820681500:03:006:0005, яка розташована на території Говорівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області (далі - земельна ділянка).
12 липня 2018 року між нею і ТОВ "Енселко Агро" укладено та підписано договір про надання прав користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), який 18 липня 2018 року зареєстрував державний реєстратор Солобковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Ткачук О. І. (далі - спірний договір).
Спірний договір є незаконним, оскільки укладений на строк 99 років, що не передбачено Законом України "Про оренду землі".
Договір є удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу земельної ділянки.
До укладення спірного договору між сторонами було досягнено згоди про те, що вона одноразово отримає від відповідача кошти у розмірі 100 000,00 грн. Ця ціна вплинула на її рішення укласти спірний договір, оскільки вона потребувала матеріальної допомоги, щоб розрахуватись з боргами. Проте, підписуючи договір, вона не звернула уваги на ціну, та в результаті отримала кошти в розмірі 46 271,51 грн.
Під час підписання спірного договору її було введено в оману щодо реальної ціни договору.
Просила суд визнати спірний договір недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 01 вересня 2021 рокуу позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд виходив з того, що ТОВ "Енселко Агро" є підприємством, яке займається сільськогосподарським виробництвом. Під час укладення спірного договору сторони діяли вільно і позивач розуміла значення укладеного договору.
Право за спірним договором зареєстроване в установленому законом порядку, строк користування земельною ділянкою сторони узгодили.
Доказів того, що під час укладення спірного договору сторони мали на увазі інший договір або мали на меті приховати договір купівлі-продажу, чи того, що він вчинявся під впливом обману, тяжких обставин, позивачка суду не надала.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 01 вересня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Скасувавши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, розглянув справу за відсутності позивачки, не повідомленої належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Мотиви відмови по суті позовних вимог аналогічні мотивам відмови в позові в рішенні суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 01 вересня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 грудня 2021 року, просила їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року, провадження № 6-1026цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18, провадження № 14-430цс19, у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 311/4089/15-ц, провадження № 61-4623св18, від 01 квітня 2020 року у справі № 229/1724/18, провадження № 61-15877св21, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, провадження № 61-22315сво18.
Суди не взяли до уваги та не дослідили обставин, що викладені в позовній заяві, щодо переддоговірних домовленостей сторін про ціну договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) в розмірі 100 000,00 грн, щодо якої позивачку було введено в оману.
Спірний договір є удаваним правочином, для приховання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Cтрок дії договору (99 років) суперечить вимогам законодавства, яке встановлює максимальний строк - 50 років.
Аргументи інших учасників справи
Відзив відповідача на касаційну скаргу мотивований тим, що на час укладення спірного договору максимальний строк дії договорів про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) не був встановлений.
Договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потребне потребує нотаріального посвідчення, не застосовується аналогія закону із договором ренти.
Позивачка усвідомлювала свої дії на час укладення спірного договору, узгодила всі умови договору та не довела, що договір укладено під впливом обману або тяжкої обставини.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку від 28 листопада 2007 року, серія ЯД № 017531, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки.
12 липня 2018 року ОСОБА_1 і ТОВ "Енселко Агро" уклали договір № б/н про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Згідно з пунктом 1.3 спірного договору земельна ділянка (право користування земельною ділянкою) передається землевласником землекористувачу (ТОВ "Енселко Агро") з метою здійснення сільськогосподарської діяльності - діяльності, що пов`язана з виробництвом та наданням послуг сільськогосподарського характеру.
Відповідно до пункту 2.1 договору сторони домовились про те, що термін (строк) дії цього договору встановлено до 31 грудня 2117 року.
Згідно з пунктами 3.1, 3.3 плата за право користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін та становить 57 480,13 грн без урахування податків (пункт 3. 4) за весь строк дії договору. Плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок землевласника.
Відповідно до пункту 9.3 договору сторони підтверджують, що цей договір не має характеру фіктивного та удаваного правочину. Сторони свідчать, що цей договір укладено ними не під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин та при повному розумінні сторонами своїх дій та змісту даного правочину та правових наслідків, які несе для сторін факт його укладення.
18 липня 2018 року державний реєстратор Соколівської сільської ради Ярмолинецького району Ткачук О. І. зареєстрував право користування земельною ділянкою на підставі спірного договору, номер запису про інше речове право 27151226.
Згідно з платіжним дорученням від 31 липня 2018 року № 24679 ОСОБА_1 отримала від ТОВ "Енселко Агро" кошти за договором емфітевзису у розмірі 46 271,51 грн, з вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб - 10 346,42 грн та військового збору - 862,20 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.