ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 335/3165/21
провадження № 61-6793св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2022 року, ухваленого у складі судді Соболєвої І. П., та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Т. М., ОСОБА_2 , в якому просила суд: встановити факт того, що вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 з червня 2014 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати її спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_3 .
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після його смерті відкрилася спадщина на його майно, зокрема, двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2 НОМЕР_1 , Лукащівської сільської ради Запорізького району Запорізької області та грошові кошти в Публічному акціонерному товаристві акціонерному комерційному банку «Індустріалбанк» (далі - ПАТ АКБ «Індустріалбанк»), Акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), і Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк»).
12 лютого 2021 року вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 . Однак, постановою приватного нотаріуса від 09 березня 2021 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на двокімнатну квартиру, земельну ділянку та банківські рахунки, оскільки вона, як спадкоємець четвертої черги, згідно з статтею 1264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), повинна підтвердити факт постійного проживання разом із спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини.
ОСОБА_1 зазначає, що її чоловік ОСОБА_4 був знайомий з ОСОБА_3 з 1987 року, вони разом займалися дайвінгом. 30 червня 2014 року її чоловік став власником земельної ділянки № НОМЕР_2 в садівничому товаристві «Висотник» і їх відносини із ОСОБА_3 стали сімейними. Вона та її чоловік ОСОБА_4 проживали разом з померлим ОСОБА_3 за місцем їх проживання в АДРЕСА_3 , з літа 2014 року і до дня смерті останнього. Отже, вони проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство, в них був спільний сімейний бюджет. ОСОБА_3 вважав своєю сім`єю тільки їх, оскільки своїх дітей не мав, тому її та ОСОБА_4 сприймав як своїх дітей, а їх дітей як своїх онуків.
З 2017 року ОСОБА_3 став хворіти, у зв`язку з цим вони зверталися до лікарів. Тільки вони забезпечували його ліками, матеріальною та моральною підтримкою. Після того, як помер ОСОБА_3 у віці 86 років, вона та члени її сім`ї займалися похованням, несли витрати на поховання, поминальні обіди та інші витрати. Їй не відомо про існування у ОСОБА_3 інших спадкоємців.
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якій просила суд встановити факт постійного проживання однією сім`єю її з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у період з січня 2015 року до дати його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що вона з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з січня 2015 року в належній останньому квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, разом ходили до магазину купували продукти, в аптеці купували ліки, разом святкували свята, та дні народження. Оскільки останні роки перед смертю ОСОБА_3 дуже хворів, основна частина коштів уходила на його лікування. Вона піклувалася про нього, возила до лікарів, виводила на вулицю.
Факт спільного проживання підтверджується декларацією № 0001- ХХ69-К500 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, укладену ОСОБА_3 22 квітня 2019 року, де в графі 1.12. зазначена довірена особа для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом - ОСОБА_2
ОСОБА_2 зазначає, що у зв`язку з тим, що вона з ОСОБА_3 більше п`яти років, а саме: з січня 2015 року мешкали однією сім`єю, вона, відповідно до вимог статті 1264 ЦК України, відноситься до спадкоємців четвертої черги за законом. Інших спадкоємців він не має.
У встановлений законом шестимісячний строк після смерті ОСОБА_3 вона звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Бахматської Т. М., де була відкрита спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Але у зв`язку з тим, що вони були зареєстровані за різними адресами, вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальному порядку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2022 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2022 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачами не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження факту їх проживання із спадкодавцем однією сім`єю та не доведено їх спільного проживання, пов`язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків протягом не менше 5 років до відкриття спадщини, тому в суду відсутні підстави для визнання такого факту доведеним.
Також, відсутність підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю унеможливлює визнання позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадкоємцями четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , оскільки ці вимоги є похідними від вимог про встановлення факту проживання позивачів однією сім`єю зі спадкодавцем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 квітня 2023 року в частині відмови у її позовних вимогах, і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано не прийняли до уваги довідку голови правління садівничого товариства «Висотник» та довідку лікаря від 17 березня 2021 року про стан здоров`я ОСОБА_3 , які підтверджують її спільне проживання із спадкоємцем ОСОБА_3 , а також судами не прийняті до уваги пояснення свідків, які також підтверджували факт їхнього спільного проживання та ведення спільного сімейного бюджету.
Підставами касаційного оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2022 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 05 квітня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) та у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц (провадження № 61-22277св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19), від 17 червня 2020 року у справі № 755/18012/16-ц (провадження № 61-40658св18).
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У травні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунула недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджує свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане 08 вересня 2020 року Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала йому на підставі свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 ; земельну ділянку № НОМЕР_1 , розташовану в садівничому товаристві «Висотник» в с. Радянське Лукащівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, яка належала йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 060045.
Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 22 лютого 2021 року на ім`я померлого ОСОБА_3 відкриті п`ять рахунків, на яких знаходяться грошові кошти на загальну суму 275 372,83 грн.
Згідно з листом АКБ «Індустріалбанк» від 15 березня 2021 року № 18.05.03-07 239 БГ на ім`я ОСОБА_3 у банку відкрито поточний рахунок із залишком коштів у розмірі 7 729,31 грн та депозитний рахунок, на якому залишок 200 000,00 грн.
Зі спадкової справи № 32/2021 заведеної після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , вбачається, що 12 лютого 2021 ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бахматської Т. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3
22 лютого 2021 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бахматської Т. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бахматської Т. М. від 09 березня 2021 року № 253/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 через те, що відсутній документ, який би підтверджував факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем.
Відповідно до листа Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 17 лютого 2021 року № 04-07/3/2620 за адресою АДРЕСА_1 був зареєстрований ОСОБА_3 , в період з 25 лютого 1966 року до 02 листопада 2020 року (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Разом з ним зареєстровані особи на день смерті були відсутні.
На підтвердження того, що ОСОБА_1 проживала разом із померлим ОСОБА_3 однією родиною з червня 2016 року, нею надано такі документи: довідку голови правління садівничого товариства «Висотник» від 17 березня 2021 року про те, що ОСОБА_3 був членом садівничого товариства «Висотник» та власником земельної ділянки № НОМЕР_1 з 1988 року до дня смерті, жив однією сім`єю із ОСОБА_1 ; свідоцтво від 09 вересня 2020 року № НОМЕР_4 про поховання ОСОБА_3 ; рахунки-фактури від 08 вересня 2020 року № Ц-00004398 та № Ц-00004376 про те, що ОСОБА_1 оплачувала СКП «Запорізька ритуальна служба» витрати за поховання ОСОБА_3 ; довідку Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» від 22 березня 2021 року № 0668/01-08, з якої вбачається, що ОСОБА_3 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , 28 серпня 2020 року звертався за медичною допомогою та був оглянутий вдома сімейним лікарем ОСОБА_6 .
Також, ОСОБА_2 на підтвердження того, що вона проживала разом із померлим ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік з дружиною з червня 2016 року, надала наступні документи: виписку з рахунку ОСОБА_2 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк» про те, що 19 квітня 2019 року ОСОБА_3 перерахував їй 10 000,00 грн; виписку із медичної карти хворої № 8566 про те, що ОСОБА_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , була прооперована 15 травня 2019 року в Комунальній установі «Запорізька обласна клінічна лікарня» та знаходилася на стаціонарі з 13 травня 2019 року до 23 травня 2019 року; висновку МСЕК про настання інвалідності від 09 листопада 2017 року, відповідно до якої ОСОБА_8 могла бути визнана інвалідом до 18 років; довідку ЛКК від 15 листопада 2021 року № 3083, згідно з якою ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує довгострокового медичного лікування; пенсійне посвідчення серії НОМЕР_5 про призначення ОСОБА_7 пенсії у 2019 році у зв`язку з втратою годувальника; декларацію № 0001-ХХ69-К500 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, укладену ОСОБА_3 22 квітня 2019 року, відповідно до якої в графі 1.12. зазначена ОСОБА_2 , як довірена особа для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.