ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 461/5882/20
провадження № 61-284св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: територіальна громада міста Миколаєва Львівської області в особі Миколаївської міської ради Львівської області, ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Алєксєєва Ганна Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Якубівський Ігор Євгенович, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 червня 2022 року у складі судді Мисько Х. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року в складі колегії суддів Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіальної громади міста Миколаєва Львівської областів особі Миколаївської міської ради Львівської області, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Львівської областіАлєксєєва Г. М., про встановлення факту родинних відносин, факту постійного проживання та визнання права на спадкування.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна сестра ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Заповіту ОСОБА_3 не склала, а тому право на спадкування виникло у спадкоємців за законом, проте спадкоємці першої та другої черги відсутні.
Вказувала, що рідною тіткою ОСОБА_3 була ОСОБА_4 (мати позивача). Оскільки на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (сестра спадкодавця) померла, то право на спадкування частки за правом представлення має дочка останньої ОСОБА_5 . Таким чином, позивач має право на спадкування за правом представлення після смерті своєї двоюрідної сестри ОСОБА_3, проте для здійснення такого права спадкування закон вимагає встановлення факту її постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила встановити факт родинних відносин ОСОБА_1 зі ОСОБА_3, а саме, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою ОСОБА_3, встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті останньої, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за ОСОБА_1 право на спадкування за законом після смерті її двоюрідної сестри ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 червня 2022 року позов задоволено частково.
Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є двоюрідною сестрою ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто солідарно з територіальної громади міста Миколаєва Львівської областів особі Миколаївської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 1 681,60 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обставини, про які зазначає позивач у позові, підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою
ОСОБА_3 та вказані особи спільно проживали на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до нотаріальної контори у встановленому законом порядку із заявою про прийняття спадщини з наданням оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності спірного майна спадкоємцеві, а також відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діяв адвокат Якубівський І. Є., задоволено частково. Апеляційні скарги ОСОБА_2, в інтересах якого діяв адвокат Семенина В. М., та ОСОБА_6, в інтересах якого діяв адвокат Цімко П. О., задоволено.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що акт обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 є недопустимим доказом та не дає можливості встановити факт її постійного проживання в будинку АДРЕСА_2 із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки у зазначеному акті відсутня дата його складання, а зі слів свідків встановлено, що такий акт складено після смерті спадкодавця. Крім того, у розділі "Відомості про сім`ю та кількість членів сім`ї, що мешкають разом" вказано, що ОСОБА_1 проживає одна, водночас у розділі "Додаткова узагальнена інформація щодо нужденності сім`ї або можливості знаходження додаткових джерел існування" дописано текст протилежного змісту про те, що ОСОБА_1 проживає разом із сестрою ОСОБА_3 .
Також, позивач не подала до суду належних і допустимих доказів, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 . Суд першої інстанції не залучив до участі у справі ОСОБА_7 як ще одного спадкоємця, оскільки вона подала заяву про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 . Суд першої інстанції помилково зазначив те, що ОСОБА_1 не зверталась із заявою про прийняття спадщини, оскільки вона зверталась з такою заявою, проте у прийнятті заяви відмовлено у зв`язку з пропуском шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини та роз`яснено, що вона може звернутись до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Якубівський І. Є., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
02 січня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Якубівський І. Є., надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 21 березня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Якубівський І. Є., на рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Якубівський І. Є., посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 344/12729/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, від 12 червня 2019 року у справі № 461/7330/15-ц, Верховного Суду України від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12. Вказувала, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (щодо питання, чи може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції і відмови у задоволенні позову про встановлення факту родинних відносин, факту постійного проживання та визнання права на спадкування, незалучення до участі у справі особи, яка хоч і є спадкоємцем, але спадщину не прийняла і подала заяву про відмову від спадщини після спливу встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шестимісячного строку). Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином докази у справі, що унеможливило встановлення дійсних фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга мотивована тим, що у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 461/7330/15-ц, яка пов`язана з цією справою, зазначено, що відповідачем за позовною заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини має бути територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Суд апеляційної інстанції, зазначаючи про незалучення ОСОБА_7 до участі у справі, не вказав, в якості кого ця особа мала б бути залучена. ОСОБА_7 не може бути відповідачем у цій справі, оскільки вона визнає, не оспорює та не порушує права та інтереси позивача. ОСОБА_7 визнає факт родинних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, факт проживання зазначених осіб на час відкриття спірної спадщини, а також вказувала, що на спадщину після смерті ОСОБА_3 не претендує. Апеляційний суд взяв до уваги лише один з наявних доказів у справі - акт обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1, визнавши його недопустимим доказом, проте не дослідив інші докази у справі, які підтверджують факт родинних відносин між позивачем і спадкодавцем.
Позивач вважає, що заявлений у цій справі спосіб захисту є ефективним, оскільки задоволення позовних вимог дозволить усунути невизначеність у спадкових правовідносинах в частині суб`єкта права на спадкування. Також у разі задоволення позову будуть усунуті перешкоди для реалізації ОСОБА_1 права на спадкування та оформлення спадкових справ.
Позиція інших учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Семенина В. М., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Вказує, що заявлені вимоги не підтверджені матеріалами справи, зокрема, щодо родинних відносин та проживання позивача разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Водночас ОСОБА_1 була обізнана про відкриття спадщини, проте у шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини не подала. Крім того, квартира АДРЕСА_1 була відчужена 16 травня 2002 року, тобто до відкриття спадщини, тому ця квартира не є спадковим майном. ОСОБА_2 не був і не є спадкоємцем майна ОСОБА_3 . Позивач пропустила позовну давність.
У квітні 2023 року ОСОБА_6, в інтересах якого діє адвокат Цімко П. О., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій щодо реалізації спадкових справ після смерті ОСОБА_3 у визначний законом строк. Позивач у встановленому законом порядку та строк не реалізувала своє право на спадкування.
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 29-30 грудня 2010 року у справі № 1-3/2010, який набрав законної сили 26 листопада 2011 року, ОСОБА_8 засуджено за частиною другою статті 190, частини третьої статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), зокрема, за вчинення заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайства), вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах та за вчинення заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб з використанням завідомо підроблених документів, що завдало значної шкоди потерпілим, та призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
З показань потерпілої ОСОБА_3, наданих у ході досудового слідства та оголошеними у судовому засіданні, дослідженими у кримінальній справі № 1-3/2010, встановлено, що ОСОБА_8 поміщувала її до психіатричних лікарень без її згоди, поки 17 червня 2005 року її не забрала додому сестра.
Також у судовому засіданні, з досліджених матеріалів справ № 461/7330/15-ц та № 461/2392/14-ц встановлено, що померла ОСОБА_3 перебувала у психіатричній лікарні, що підтверджується інформацією з історії хвороби.
В акті обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1, складеному депутатом міської ради міста Миколаєва Львівської областіОдноріг Н. В. у присутності сусідів ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, у розділі "Відомості про сім`ю та кількість членів сім`ї, що мешкають разом" вказано, що ОСОБА_1 проживає одна, водночас в розділі "Додаткова узагальнена інформація щодо нужденності сім`ї або можливості знаходження додаткових джерел існування" дописано текст протилежного змісту про те, що ОСОБА_1 проживає разом із сестрою ОСОБА_3 .
Відповідно до заяви, посвідченої 03 березня 2016 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Львівської області, за реєстровим номером 252, ОСОБА_7, будучи рідною сестрою ОСОБА_1 після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на день смерті проживала на АДРЕСА_2, на спадщину не претендує, не заперечує проти визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 .
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_13 є донькою ОСОБА_14 та ОСОБА_15
ОСОБА_16 та ОСОБА_13 12 лютого 1964 року уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 .
Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 18 липня 2019 року № 00023431583, наданим Пустомитівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, підтверджується, що 22 березня 2016 року за № 00131413436 реєстратор відділу державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області вніс відомості про актовий запис від 11 березня 1940 року № 3, складений у церкві села Бродки Миколаївського району Львівської області, відповідно до якого прізвище чоловіка до державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_14, прізвище після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_14, прізвище дружини до державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 .
З листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 23 березня 2016 року № 446/02.1-04-01 вбачається, що в архіві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області наявні метричні книги по селу Бродки Миколаївського району Львівської області з 1925 року. Проведеною перевіркою встановлено, що актовий запис про шлюб, складений щодо ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в архіві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції відсутній. Проведено перевірку наявності поновлених актів цивільного стану за період з 01 січня 1945 року. Актові записи про народження вказаних осіб не знайдено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),
а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.