ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 638/12898/19
провадження № 61-1804св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - керівник громадської організації "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 січня 2023 року в складі колегії суддів Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до керівника громадської організації "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_2. про захист честі та гідності.
Позовна заява мотивована тим, що у провадженні суду перебуває кримінальна справа № 643/5836/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 286, частиною першою статті 135 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Провадження у зазначеній справі (№ 643/5836/18) триває.
Позивач дізнався про існування в інформаційному просторі недоведеної інформації, яка порушує його честь та гідність, що розповсюджує відповідач від імені громадської організації "ІНФОРМАЦІЯ_2" на своїй сторінці у Facebook " ІНФОРМАЦІЯ_1". Усі зазначені у публікації висловлювання відповідача (кожне окремо одне від одного та усі в цілому) є правопорушеннями, тому мають бути доведені в законному порядку і встановлені обвинувальним вироком суду.
Вважає, що існування в інформаційному просторі недоведеної інформації порушує його честь та гідність. Широке розповсюдження домислів відповідача в соціальних мережах Інтернету іншими користувачами, з посиланням на першоджерело, створює викривлену уяву щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) за участі позивача. Публікації відповідача впливають на суспільну думку щодо вини ОСОБА_1 у злочині, що йому інкримінований.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати розповсюджену керівником громадської організації "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_2 від імені вказаної організації на своїй сторінці у мережі Facebook "ІНФОРМАЦІЯ_1" інформацію недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, та порушує його честь та гідність.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року позов задоволено.
Визнано розповсюджену керівником громадської організації "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_2 від імені громадської організації "ІНФОРМАЦІЯ_2" на своїй сторінці у Facebook "ІНФОРМАЦІЯ_1" інформацію недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, та порушує честь і гідність ОСОБА_1, а саме:
- у публікації від 22 жовтня 2017 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_3";
- у публікації від 31 грудня 2017 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_4";
- у публікації від 05 травня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_5";
- у публікації від 07 травня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_6";
- у публікації від 01 червня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_7";
- у публікації від 06 червня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_8";
- у публікації від 26 червня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_9";
- у публікації від 26 червня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_10";
- у публікації від 26 червня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_11";
- у публікації від 01 липня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_12";
- у публікації від 06 липня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_13";
- у публікації від 11 липня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_14";
- у публікації від 21 липня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_15";
- у публікації від 23 липня 2018 року, ІНФОРМАЦІЯ_16".
Зобов`язано керівника громадської організації "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_2. спростувати у такий саме спосіб поширену інформацію та вилучити її з публічного доступу щодо обставин ДТП, яка мала місце 22 жовтня 2017 року на вулиці Салтівське шосе у місті Харкова, що порочить честь і гідність ОСОБА_1 .
Стягнуто з керівника громадської організації "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн..
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з інформацією із соціальній мережі Facebook ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці, на якій він зазначений як " ОСОБА_4", поширив спірну інформацію, тому він є належним відповідачем у цій справі.
Водночас заявлена позивачем до спростування інформація містить фактичні дані, тому спірні висловлювання за своїми стилістичними ознаками не можуть вважатись оціночними судженнями (вони мають стверджувальний характер, є повідомленням про факти, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності). В оспорюваних висловлюваннях відсутні мовно-стилистичні засоби, які би свідчили про вірогідність повідомлюваного, тому вказана інформація підлягає спростуванню.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 152,60 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, зважаючи на стилістику та виклад інформації у публікаціях в цілому, відповідач висловив свої оціночні судження щодо поведінки позивача, розгляду кримінальної справи у суді першої інстанції, а викладена у публікаціях інформація, зокрема, щодо особи позивача та його поведінки, не може слугувати підставою для притягнення автора публікацій до цивільно-правової відповідальності. Незадоволення позивача змістом та формою висловлювання оціночних суджень не свідчить про порушення його прав.
Враховуючи встановлені обставини, а також баланс прав на свободу слова, на повагу до гідності та честі, на недоторканність ділової репутації, а також презумпцію невинуватості, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, інформації стосовно позивача, поширеної відповідачем у публікаціях в соціальній мережі. Враховуючи публічний статус позивача та те, що поширена інформація мала суспільний інтерес, позивач повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб.
Разом з тим, відмова у задоволенні цього позову не позбавляє права позивача захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь, зокрема, передбачене статтею 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. За встановлених судом першої інстанції обставин та з матеріалів справи не вбачається, що позивач намагався скористатись таким правом, чи саме таке його право порушене відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 25 січня 2023 року та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
07 лютого 2023 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 січня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 16 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 січня 2023 року.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляційного суду ОСОБА_5 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 522/14156/14, від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 760/20787/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19-ц. Вказував, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином докази у справі, що унеможливило встановлення дійсних фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга мотивована тим, що інформація, яка міститься в негативних публікаціях, за своїми стилістичними ознаками не може вважатись оціночними судженнями, оскільки має стверджувальний характер, є повідомленням про факти, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності. Отже, оспорювана інформація носить саме фактичний характер та вона вочевидь викладена у формі тверджень, оскільки стосується конкретних фактів, тому вона підлягає доведенню або спростуванню.
Поширення негативної та недостовірної інформації про позивача зі сторони відповідача виконано у стверджувальному характері та безумовно порушує особисті немайнові права позивача, зокрема, право на недоторканість і на повагу до честі та гідності. Вказані вислови не можуть вважатися оціночними судженнями щодо поведінки позивача та розгляду кримінальної справи в суді першої інстанції, а також звичайним незадоволенням позивача змістом та формою висловлювання, про що помилково та безпідставно зазначив суд апеляційної інстанції. Позивач не має статусу публічної (посадової) особи і не був такою особою на час ДТП та у період поширення відповідачем негативних публікацій.
Позиція інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 22 жовтня 2017 року на вулиці Салтівське шосе у місті Харкові відбулася ДТП за участю водія ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень в проваджені суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження (справа № 643/5836/18) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 135, частиною третьою статті 286 КК України
ОСОБА_2 від імені громадської організації "ІНФОРМАЦІЯ_17" на своїй сторінці у Facebook ІНФОРМАЦІЯ_1 опубліковано публікації наступного змісту:
- у публікації від 22 жовтня 2017 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_18";
- у публікації від 31 грудня 2017 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_19";
- у публікації від 05 травня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_5";
- у публікації від 07 травня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_6";
- у публікації від 01 червня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_7";
- у публікації від 06 червня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_20";
- у публікації від 26 червня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_9";
- у публікації від 26 червня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_10";
- у публікації від 26 червня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_21";
- у публікації від 01 липня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_22";
- у публікації від 06 липня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_23";
- у публікації від 11 липня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_24";
- у публікації від 21 липня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_25";
- у публікації від 23 липня 2018 року, що " ІНФОРМАЦІЯ_26".
ОСОБА_2 вказував, що він систематично відвідує судові засідання у кримінальній справі № 643/5836/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених частиною третьою статті 286, частиною першою статті 135 КК України, спостерігає за поведінкою суду, учасників судового процесу, слухає пояснення свідків, потерпілих, підозрюваного, обізнаний з розвитком справи та висвітлює у соціальній мережі свої погляди, судження щодо встановленого.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.
Згідно з частиною першою статті 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Негативною потрібно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення
будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 521/3841/21.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 756/4720/20.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2023 року у справі № 523/19505/21 викладено висновок про те, що "вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням".
Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.