ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 308/8321/15-ц
провадження № 61-6193св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., ЛитвиненкоІ. В.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2022 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Собослоя Г. Г., Джуги С. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, надалі уточненим, до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про встановлення факту нечесної та агресивної підприємницької практики, визнання недійсними та припиненими договорів.
На обґрунтування позову посилалася на те, що 23 червня 2005 року між нею та закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк») укладений кредитний договір від 23 червня 2005 року № MKZ7GH00000070.
Відповідно до умов зазначеного договору банк взяв на себе зобов`язання видати позичальникові кредитні кошти у вигляді невідновлювальної лінії у розмірі 36 505,00 дол. США, з яких 28 500,00 дол. США на купівлю квартири та 8 005,00 дол. США на сплату страхових платежів. Кредитні кошти мали бути видані банком через касу на строк до 20 червня 2025 року. За користування кредитом, згідно з пунктом 1.1 кредитного договору, позичальник мав сплачувати відсотки у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та комісію у розмірі 0,19 % від суми виданого кредиту щомісяця у визначений договором період (з 01 до 20 числа кожного місяця).
Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору позичальник щомісяця у період сплати повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у розмірі 349,23 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією.
Пункт 2.4.2 кредитного договору надає право позичальнику погашати кредит будь-яким способом, не забороненим діючим законодавством.
23 червня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки всс 265790, 265889, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Капітулою Г. Д. за № 253. Предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 .
07 липня 2005 року між Закарпатським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному будівництву (далі - Фонд сприяння молодіжному будівництву) та ОСОБА_1 укладено договір про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, згідно з умовами якого Фонд сприяння молодіжному будівництву зобов`язався відшкодувати частину відсотків за кредитним договором.
19 лютого 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» продав (відступив) право вимоги за кредитним договором від 23 червня 2005 року № MKZ7GH00000070, а також за договором іпотеки від 23 червня 2005 року іноземній компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ», яка зареєстрована у Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії.
Позивач зазначала, що ЗАТ КБ «ПриватБанк» та новий кредитор не повідомили її про вчинення вказаного правочину.
На офіційному веб-сайті Національного банку України (далі - НБУ) відсутня будь-яка інформація щодо компанії під назвою «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine mortgage loan finance No.1 PLC), а тому така компанія не має права на отримання будь-яких відсотків чи комісії за користування коштами, оскільки такий вид діяльності, як фінансовий кредит фізичним особам в Україні підлягає обов`язковому ліцензуванню НБУ.
Тому відповідач не мав права стягувати з неї будь-які відсотки чи комісію за кредитним договором на користь нового кредитора, починаючи з 01 березня 2007 року. Всі платежі, які ЗАТ КБ «ПриватБанк» та його правонаступник стягував у вигляді відсотків та комісії на користь нового кредитора протягом періоду з 01 березня 2007 року до цього часу мають бути зараховані у погашення основного зобов`язання, оскільки тільки за залишком за тілом кредиту новий кредитор отримав право вимоги, згідно з чинним законодавством.
Позивач зробила перерахунок платежів з урахуванням правової нікчемності стягнення відповідачем платежів за відсотками та комісією на користь нового кредитора та визначила суму неправомірно стягнутих коштів відповідачем на користь нового кредитора. Із розрахунку вбачається, що зобов`язання перед новим кредитором позивач виконала ще 25 червня 2013 року, а решта коштів є неправомірно стягнутими. На дату подання позову ця сума становила 4 307,24 дол. США.
За час розгляду справи у суді першої інстанції позивач неодноразово змінювала та уточнювала позовні вимоги, остаточно просила:
встановити факт нечесної та агресивної підприємницької практики, що здійснювалася відповідачем у відношенні до неї при виконанні кредитного договору від 23 червня 2005 року № MKZ7GH00000070;
визнати недійсним, починаючи з 19 лютого 2007 року, пункт 1.1 кредитного договору в частині «сплачувати відсотки у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, комісію у розмірі 0,19 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати»;
визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 19 лютого 2007 року б/н, укладений між « Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-Ел-Сі» та ЗАТ КБ «ПриватБанк», у частині купівлі (уступки) прав вимоги з отримання відсотків та комісії від ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 червня 2005 року № MKZ7GH00000070;
визнати припиненим з 25 червня 2013 року кредитний договір від 23 червня 2005 року № MKZ7GH00000070, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк»;
визнати припиненим з 25 червня 2013 року договір іпотеки всс 265790, 265889, посвідчений приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. за № 253.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним пункт 1.1 кредитного договору в частині «сплачувати відсотки у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, комісію у розмірі 0,19% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати», починаючи з 19 лютого 2007 року.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 19 лютого 2007 року б/н, укладений між « Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-Ел-Сі» та ЗАТ КБ «ПриватБанк», у частині купівлі (уступки) прав вимоги з отримання відсотків та комісії від ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 червня 2005 року № MKZ7GH00000070.
Визнано припиненими з 25 червня 2013 року кредитний договір від 23 червня 2005 року № MKZ7GH00000070, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та договір іпотеки всс 265790, 265889, посвідчений приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. за № 253.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалено заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 травня 2021 року у вигляді накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,8 кв. м, житловою площею 35,7 кв. м, скасувати після набрання рішенням законної сили відповідно до частини сьомої статті 158 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» не є резидентом України, не має банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, тому не мала права за законодавством України здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України, а саме нараховувати та стягувати відсотки та комісію.
Тому позовні вимоги про визнання недійсними, починаючи з 19 лютого 2007 року, пункту 1.1 кредитного договору в частині «сплачувати відсотки у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, комісію у розмірі 0,19% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати», а також договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 19 лютого 2007 року б/н, укладеного між « Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс
№1 Пі-Ел-Сі» та ЗАТ КБ «ПриватБанк», у частині купівлі (уступки) прав вимоги з отримання відсотків та комісії від ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 червня 2005 року № MKZ7GH00000070 підлягають задоволенню.
Задовольняючи вимоги в частині визнання припиненим з 25 червня 2013 року кредитного договору від 23 червня 2005 року № MKZ7GH00000070, суд першої інстанції зазначив, що позивач надала розрахунок, який належним чином не був спростований відповідачем, відповідно до якого вона 25 червня 2013 року виконала зобов`язання перед новим кредитором, тобто погасила заборгованість за кредитним договором повністю.
У зв`язку із визнанням припиненим з 25 червня 2013 року кредитного договору від 23 червня 2005 року № MKZ7GH00000070, припиняється і зобов`язання, забезпечене заставою, тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання припиненим з 25 червня 2013 року договору іпотеки всс 265790, 265889, посвідченого приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. за № 253.
Щодо вирішення вимог про встановлення факту нечесної та агресивної підприємницької практики, що здійснювалася відповідачем у відношенні до позивача при виконанні кредитного договору від 23 червня 2005 року № MKZ7GH00000070, суд першої інстанції зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неефективним, тому відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2022 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2021 року в частині задоволених позовних вимог скасовано.
Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними пункту 1.1 кредитного договору та частини договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 19 лютого 2007 року б/н, укладеного між « Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1
Пі-Ел-Сі» та ЗАТ КБ «ПриватБанк», визнання припиненими з 25 червня 2012 року кредитного договору від 23 червня 2005 року № MKZ7GH00000070 та договору іпотеки ВСС 265790, 265889 відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконувала його умови, а банк надав позичальнику інформацію про умови кредитування, відсоткову ставку, валютні ризики та форми забезпечення кредиту, оплату його обслуговування. Жодна зі встановлених законом підстав для оспорення правочину, визнання недійсним його положень у цьому випадку не має місце.
Тому відсутні підстави для визнання недійсним пункту 1.1 кредитного договору щодо сплати відсотків у розмірі 0,92 % та комісії у розмірі 0,19%.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 вересня 2020 року у справі № 308/8850/15, яке набрало законної сили, вирішувалося питання щодо недійсності укладеного між сторонами кредитного договору. У задоволенні зазначеного позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Також у справі № 308/8850/15 встановлено, що ОСОБА_1 виконувала умови договору, здійснювала часткову виплату кредиту за період з 01 серпня 2015 року до 04 липня 2014 року. Станом на 22 вересня 2015 року у позивача перед АТ КБ «ПриватБанк» утворилася заборгованість у розмірі 27 784, 78 дол. США. ОСОБА_1 погодилася з такими умовами та підписала кредитний договір, використала кредитні кошти за договором, придбала квартиру.
Також відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 19 лютого 2007 року б/н, укладеного між « Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-Ел-Сі» та ЗАТ КБ «ПриватБанк», у частині купівлі (уступки) прав вимоги з отримання відсотків та комісії від ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 червня 2005 року № MKZ7GH00000070, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» вправі був передати свої права, а компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1
Пі-Ел-Сі» прийняти ці права, за відповідну оплату чи без такої оплати.
Суд апеляційної інстанції також врахував, що на цей час компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» припинила своє існування шляхом ліквідації без правонаступництва.
Щодо доводів про наявність чи відсутність у компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-Ел-Сі» права здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України, а саме нараховувати і стягувати відсотки та комісію, суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги про стягнення відсотків чи комісії не є предметом розгляду у межах цієї справи.
У частині вирішення вимог про визнання припиненими кредитного договору та договору іпотеки, суд апеляційної інстанції зазначив, що своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами ОСОБА_1 належним чином не виконувала, про що свідчить рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 вересня 2020 року у справі № 308/8850/15, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року та постановою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання зобов`язання.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про встановлення факту нечесної та агресивної підприємницької практики, що здійснювалася відповідачем у відношенні до позивача в апеляційному порядку не оскаржувалося та відповідно судом апеляційної інстанції в зазначеній частині не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу оскарження судових рішень позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вважає, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених: Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 220/421/17; Верховним Судом у постановах від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 13 січня 2020 року у справі № 363/1264/15.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з інших ніж зазначено позивачем підстав, зокрема вказав про відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору на час його укладення у 2005 році, проте позивач просила визнати недійсним пункт 1.1 кредитного договору в частині сплати відсотків та комісії, починаючи з 19 лютого 2007 року - часу укладення договору відступлення прав вимоги між банком та « Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі», оскільки новий правонаступник не мав банківської ліцензії на здійснення кредитної діяльності та не мав права нараховувати і стягувати відсотки та комісію.
Суд апеляційної інстанції помилково послався на рішення у справі № 308/8850/15 як на підтвердження наявності заборгованості у ОСОБА_1 , оскільки у зазначеній справі розмір заборгованості ОСОБА_1 не досліджувався, а вирішувались вимоги про визнання недійсним кредитного договору з підстав введення в оману ОСОБА_1 на час його укладення у 2015 році.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому АТ КБ «ПриватБанк» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
На обґрунтування відзиву банк посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги надані банком належні та допустимі докази на підтвердження факту наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, а лише врахував подані позивачем докази, тому дійшов помилкового висновку про те, що позивач погасила у повному обсязі заборгованість за кредитним договором. Не врахував, що позивач не вказала встановлених законом підстав для оспорення правочину в частині визнання недійсним пункту 1.1 кредитного договору, а також, що у справі № 308/8850/15 вже вирішувалось питання щодо недійсності укладеного між сторонами кредитного договору. Водночас суд апеляційної інстанції належним чином встановив всі обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Провадження у суді касаційної інстанції
У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 29 липня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2022 року, витребував справу із суду першої інстанції.
20 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 23 червня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір від 23 червня 2005 року № MKZ7GH00000070.
Відповідно до умов кредитного договору банк взяв на себе зобов`язання видати позичальникові кредитні кошти у вигляді невідновлювальної лінії у розмірі 36 505,00 дол. США, з яких 28 500,00 дол. США на купівлю квартири та 8 005,00 дол. США на сплату страхових платежів. Кредитні кошти мали бути видані банком через касу на строк до 20 червня 2025 року.
За користування кредитом, згідно з пунктом 1.1 кредитного договору, позичальник мав сплачувати відсотки у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та комісію у розмірі 0,19 % від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати (з 01 до 20 числа кожного місяця).
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору позичальник щомісяця у період сплати повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 349,23 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками та комісією.
Пункт 2.4.2 кредитного договору надає право позичальнику погашати кредит будь-яким способом, не забороненим діючим законодавством.