ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 204/224/21
провадження № 61-4202сво22
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська в складі судді Самсонова В. В. від 25 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В. від 14 квітня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ КБ «Банк Кредит Дніпро») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 вересня 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22034000169163. Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору, за цим договором банк надає клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за даним договором в повному обсязі. Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору, сума кредиту складає 114 535,22 грн, строк кредитування складає 60 місяців з кінцевою датою повернення кредиту до 18 вересня 2024 року. Умовами кредитного договору визначено щомісячну комісію за обслуговування кредиту та процентну ставку за користування кредитом, яка є фіксованою та складає: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001% річних, на прострочену заборгованість - 56,0% річних.
Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачці кошти в розмірі 114 535,22 грн. Відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, унаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 01 грудня 2020 року становить 170 127,34 грн, яка складається за наступного: суми залишку простроченого кредиту - 139 753,63 грн; суми прострочених відсотків - 38,19 грн; суми прострочених комісій - 30 335,52 грн. На підставі викладеного АТ «Банк Кредит Дніпро» просило суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 22034000169163 від 18 вересня 2019 року у розмірі 170 127,34 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 22034000169163 від 18 вересня 2019 року в розмірі 139 791,82 грн, яка складається з наступного: 139 753,63 грн - залишок простроченого кредиту; 38,19 грн - залишок прострочених відсотків. Вирішено питання про судовий збір. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором у повній мірі не виконала, на користь банку підлягає стягненню невиплачена сума тіла кредиту та заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами. Оскільки комісія банком нараховується відповідачу за дії, які банк здійснює на власну користь, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутні підстави для задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими комісіями в розмірі 30 335,52 грн.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро» залишено без задоволення. Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив про те, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У травні АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого суду змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» загальну заборгованість за кредитним договором в розмірі 170 124,34 грн, яка складається з 139 753,63 грн - залишку простроченого кредиту; 38,19 грн залишку прострочених відсотків; 30 335,52 грн залишку прострочених комісій, та 2 551,91 грн судового збору.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 05 вересня 2019 року в справі № 6378/2304/17, від26 грудня 2019 року в справі № 467/555/19, від 15 вересня 2020 року в справі № 333/3246/15, від 20 травня 2020 року в справі № 361/4562/16-ц, від 16 вересня 2020 року в справі № 617/1552/15-ц, від 18 червня 2021 року в справі № 761/25669/15-ц, від 30 червня 2021 року в справі № 201/10403/19, від 22 липня 2021 року в справі № 405/4719/16, від 10 вересня 2021 року в справі № 283/767/16-ц, від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 та постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року в справі № 6-1746цс16, від 02 грудня 2015 року в справі № 6-1341цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судові рішення в частині задоволення позову до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року зазначену справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року справу № 204/224/21 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду у складіОб`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року справу № 204/224/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складіВеликої Палати від 12 вересня 2023 року справу № 204/224/21 повернув на розгляд Верховному Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
У справі, яка переглядається, суд установив, що 18 вересня 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2203400016963.
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору, за цим договором банк надає клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за даним договором у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору, сума кредиту складає 114 535,22 грн, строк кредитування 60 місяців з кінцевою датою повернення до 18 вересня 2024 року.
Умовами кредитного договору визначено щомісячну комісію за обслуговування кредиту та процентну ставку за користування кредитом, яка є фіксованою та складає: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001% річних, на прострочену заборгованість - 56%.
Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кошти в розмірі 114 535,22 грн, надавши відповідачці картку, відповідачка у свою чергу належним чином свої зобов`язання не виконала, унаслідок чого утворилась заборгованість.
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 01 грудня 2020 року становить 170 127,34 грн, яка складається з наступного: суми залишку простроченого кредиту - 139 753,63 грн; суми прострочених відсотків - 38,19 грн; суми простроченої комісій - 30 335,52 грн.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Ухвала суду касаційної інстанції про передачу справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду мотивована наявністю застосування судом касаційної інстанції в різних палатах принципово різного підходу щодо правомірності нарахування банком щомісячної комісії за обслуговування кредиту.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у цій справі вважала правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
У той же час Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21) дійшов висновку про те, що оскільки Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за розрахунково-касове обслуговування, то умови, передбачені пунктом 1.2 та розділом 4 кредитного договору, в частині нарахування такої комісії не є нікчемними, а отже, розглядаються з точи зору права як такі, що юридично мали місце і створили правові наслідки для сторін правочину. Тому за відсутності рішення суду про визнання правочину чи його окремих частин недійсними діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), тобто всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені зобов`язання, в тому числі і обов`язок позичальника сплачувати комісію - підлягали виконанню.