ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року
місто Київ
справа № 464/2647/22
провадження № 61-7877св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення процентів за договором позики у розмірі 5 249 434,77 грн.
Одночасно із позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову.
На обґрунтування заяви посилався на те, що у зв`язку із невиконанням протягом тривалого часу рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 березня 2012 року у справі № 2-2801/11 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь заборгованості у розмірі 251 127,96 грн, він був змушений звернутися до суду з позовом про стягнення процентів за договором позики з урахуванням інфляції. Оскільки відповідач уникає з ним зустрічей, не погашає борг, вважає, що лише накладення арешту на все майно ОСОБА_2 може реально забезпечити виконання у подальшому рішення суду.
Короткий зміст рішень судів
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 06 лютого 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що забезпечення позову у справі про стягнення процентів за договором позики у спосіб накладення арешту на все нерухоме майно виходить за межі предмета спору та є непропорційним заявленим вимогам. Заявник не довів тієї обставини, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 06 лютого 2023 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 у межах ціни позову на загальну суму 5 249 434,77 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що враховуючи попередню поведінку відповідача щодо неповернення ОСОБА_1 боргу, а також конкретні обставини зазначеної справи наявні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач не надав доказів про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову. Навпаки, ОСОБА_2 на час ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції виконав свої зобов`язання щодо повернення коштів за договором позики, у результаті чого виконавче провадження № 62598410 з примусового виконання рішення суду у справі № 2-2801/11 завершено.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема статей 149, 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18; постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 06 березня 2023 року у справі № 916/2239/22.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.