П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 336/5442/19
провадження № 51-4391км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2022 року та вирок Запорізького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_7 на її користь у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 6302,20 грн та 400 000 грн відповідно. Зараховано до розміру відшкодування моральної шкоди 50 000 грн, які були добровільно сплачені ОСОБА_7 потерпілій. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Вироком Запорізького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року вирок місцевого суду змінено в частині призначеного покарання та призначено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 червня 2019 року приблизно об 11:44 ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки «FIAT 230 L» (д.н.з. НОМЕР_1 ), під час руху по проїжджій частині вулиці Стартової у м. Запоріжжі зі швидкістю не менше ніж 74,9 - 76,8 км/год усупереч вимогам п. 12.4, пп. «б» п. 12.9 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити пішохода - малолітню ОСОБА_9 , яка перетинала проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу, та технічну можливість уникнути наїзду на останню шляхом зупинки керованого ним транспортного засобу, заходів щодо зменшення швидкості та зупинки автомобіля не вжив і здійснив наїзд на потерпілу. В результаті ДТП потерпілій були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали та заперечень на них
У касаційних скаргах засуджений та його захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом апеляційної інстанції засудженому покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок суворості й неправильне вирішення цивільного позову, просять скасувати вирок апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, вирок місцевого суду в цій частині залишити без зміни, а також скасувати вироки місцевого та апеляційного судів в частині вирішення цивільного позову і призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
На обґрунтування своїх вимог вказують, що під час призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 рокисуд апеляційної інстанції не врахував особу засудженого, який має незадовільний стан здоров`я, що виключає можливість займатися працею з фізичними навантаженнями, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, неодноразово просив вибачення у потерпілої сторони, частково відшкодував шкоду, має на утриманні непрацездатну матір, яка потребує стаціонарного лікування після перенесеного інфаркту, та малолітню дитину, яка має вроджені вади здоров`я, він є єдиним годувальником в родині і його робота пов`язана з керуванням транспортними засобами. Також сторона захисту наголошує на тому, що м. Запоріжжя знаходить під щоденними обстрілами, що може вимагати вжиття ОСОБА_7 заходів для збереження життя та здоров`я родини шляхом евакуації на транспортному засобі.
Вказують про неправильне вирішення судами цивільного позову та безпідставне стягнення є ОСОБА_7 матеріальної і моральної шкоди у розмірі 6302,20 грн та 400 000 грн відповідно без залучення в якості співвідповідача ПрАТ «СК Арсенал Страхування», в якому була застрахована цивільно-правова відповідальність автомобіля засудженого на момент ДТП. Також сторона захисту не заперечує того, що в наслідок ДТП потерпілій спричинено травми, які позначилися на її стані здоров`я, що потягло душевні страждання, переживання, негативні емоції та призвело до порушення ритму життя як самої потерпілої, так і її родини, однак вважає визначений судами розмір відшкодування моральної шкоди непомірним та таким, що не відповідає принципам розумності і справедливості.
У запереченняхна касаційні скарги законний представник потерпілої вказує про їх необґрунтованість та просить залишити їх без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, вважав рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи і дійшла наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, Суд під час оцінки касаційних доводів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами попередніх інстанцій.
Висновки судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, за обставин, установлених у вироку місцевого суду, в касаційних скаргах не заперечуються.
Доводи касаційних скарг сторони захисту зводяться до незгоди із призначеним апеляційним судом ОСОБА_7 додатковим покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Як убачається із вироку місцевого суду, під час призначення покарання засудженому ОСОБА_7 було враховано ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення злочину, відомості, які характеризують останнього, обставини, які пом`якшують (щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілій) та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Суд першої інстанції у вироку зазначив, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, вперше притягується до кримінальної відповідальності, висловив щирий жаль та осуд своєї поведінки, добровільно частково відшкодував потерпілій завдану його діями шкоду у розмірі 50 000 грн, є особою молодого віку, має сім`ю та роботу, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно.
Враховуючи наведене, конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, негативну оцінку останнім своїх дій та його щире розкаяння, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне часткове відшкодування завданої його злочинними діями шкоди, суд першої інстанції, дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк, наближений до мінімальної межі, визначеної у санкції ч. 2 ст. 286 КК без застосування додаткового покарання у виді позбавлення його права керувати транспортними засобами, а також про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та застосував до нього положення ст. 75 КК.
Скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність непризначення йому місцевим судом додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. При цьому апеляційний суд урахував загальні засади призначення покарання, визначені у ч. 1 ст. 65 КК, а саме: ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких, конкретні обставини його вчинення, наявність пом`якшуючих і відсутність обтяжуючих покарання обставин, відомості, що характеризують засудженого.