ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 601/928/22
провадження № 61-7122св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Кременецької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2023 року у складі судді Катерняк О. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Шевчук Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Кременецького районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Кременецької міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтований тим, що 21 січня 2009 року між сторонами було зареєстровано шлюб. За час шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2014 року шлюб між сторонами розірвано.
З моменту розірвання шлюбу батько дітьми взагалі не цікавиться, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Аліменти відповідач сплачує невчасно і не в повному обсязі, у результаті чого виникла заборгованість у сумі 138 545,16 грн.
Іншої матеріальної допомоги на утримання дітей ОСОБА_2 не надає, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не спілкується з ними.
Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Вихованням, доглядом та утриманням синів займається вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_5 .
Просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 червня 2022 року цивільну справу № 601/928/22 передано на розгляд Шумського районного суду Тернопільської області.
Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Покладено на Службу у справах дітей Кременецької міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків стосовно синів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що наведені позивачкою обставини щодо неналежної участі відповідача в утриманні і вихованні дітей, невчасної сплати аліментів на утримання дітей не можуть бути достатніми підставами відповідно до статті 164 СК України для ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав. Позивачка не надала суду беззаперечних та достатніх доказів на підтвердження винної поведінки відповідача, його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно двох неповнолітніх дітей, що могли б бути підставою для позбавлення його батьківських прав. Участь відповідача у судових засіданнях, категоричне заперечення позовних вимог, звернення за професійною допомогою адвоката для представництва його інтересів у суді, подання відзиву на позов, а також звернення із позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, свідчить про його інтерес до дітей, про бажання брати участь у їх вихованні та зміну ставлення до виконання батьківських обов`язків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У травні 2023 року ОСОБА_1 направила поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована таким.
За змістом пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Суди проігнорували факт притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за дії, які порушують громадський порядок, вчинені в присутності дітей та спрямовані на порушення їх психо-емоційного стану.
Суди формально поставились до питання позбавлення відповідача батьківських прав, також не врахувавши, що, крім існування у нього заборгованості за аліментами та відсутності інтересу до виховання дітей, відповідач у травні 2022 року звернувся до суду з позовом про виключення з актового запису про народження дитини його даних як батька (справа № 601/906/22).
Доводи відповідача про відсутність роботи та стабільного заробітку з 2022 року не спростовують обставин виникнення заборгованості за аліментами з 2014 року.
Незважаючи на зазначені судами мотиви відмови у позові, протягом розгляду справи відповідач не відвідував їх, не брав участі у вихованні дітей та їх матеріальному забезпеченні, не цікавився освітнім процесом та розвитком дітей.
Саме лише заперечення батьків проти позбавлення їх батьківських прав не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав.
Крім того, відповідно до статті 171 СК України для об`єктивного висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав у контексті забезпечення найкращих інтересів дитини суди попередніх інстанцій не врахували думку дітей.
Підставою касаційного оскарження відповідно до статті 389 ЦПК України заявниця зазначає те, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17, провадження № 61-46449св18, від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, провадження № 61-2861св20, від 10 листопада 2021 року у справі № 390/1418/17, провадження № 61-18755св20, суди не дослідили докази у справі.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2023 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року до закінчення касаційного перегляду справи.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Обставини справи, встановлені судами
Із січня 2009 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2014 року розірвано (т. 1, а. с. 8).
Під час перебування сторін у шлюбі у них народилося двоє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження, виданими Жолобівською сільською радою Кременецького району Тернопільської області (т. 1, а. с. 6, 7).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів згідно з виконавчим листом від 14 травня 2013 року № 601/448/13-ц, виданим Кременецьким районним судом Тернопільської області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_1 , наданого 20 травня 2022 року Шумським районним відділом державної виконавчої служби, заборгованість відповідача станом на 01 грудня 2022 року становить 160 812,47 грн (т. 1, а. с. 197, 198).
Згідно з довідкою від 23 травня 2022 року № 01, виданою Великомлинівецькою початковою школою Кременецької міської ради Тернопільської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчалися з 2017 до 2021 року, їх батько контакту із школою не підтримував, успішністю дітей не цікавився, з вчителями ніколи не спілкувався, батьківських зборів не відвідував та жодного разу не з`являвся у закладі. Дітей до школи приводили та забирали мати ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_5 , цікавилися шкільним життям дітей, на виклики до школи приходили також вони (т. 1, а. с. 11).
Відповідно до довідки від 23 травня 2022 року, виданої Підлісецькою гімназією Кременецької міської ради Тернопільської області, батько учнів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 не брав участі у вихованні синів: на батьківські збори не з`являвся, з класними керівниками не спілкувався, на території школи із синами не зустрічався (т. 1, а. с. 12).
Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 23 травня 2022 року № 53/08-28/2-1, виданою Виконавчим комітетом Кременецької міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї/зареєстрованих входять: ОСОБА_1 - заявник, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_6 - дочка, ОСОБА_7 - дочка, ОСОБА_5 - чоловік, ОСОБА_8 - батько (т. 1, а. с. 17).
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та визначення способу участі у вихованні дітей.
Рішенням Виконавчого комітету Кременецької міської ради від 22 червня 2022 року № 663 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав»: затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , який не виконує покладених на нього батьківських обов`язків щодо своїх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до Кременецького районного суду Тернопільської області з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав (т. 1, а. с. 36).
Відповідно до листа Служби у справах дітей Кременецької міської ради від 13 червня 2022 року № 121/01-23, наданому ОСОБА_2 , та рішення комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Кременецької міської ради від 02 червня 2022 року № 09/04 «Про визначення способів участі у вихованні дитини» комісією винесено рішення від 02 червня 2022 року № 09/04, згідно з яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні висновку щодо визначення способів участі у вихованні дітей: ОСОБА_3 , 2009 року народження, ОСОБА_4 , 2011 року народження (т. 1, а. с. 50-51).
У судовому засіданні досліджено вказаний висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 92-93).
Також у судовому засіданні оглянуто наданий Службою у справах дітей Кременецької міської ради витяг з протоколу комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Кременецької міської ради від 02 червня 2022 року № 09 про надання висновку про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , про визначення способів участі ОСОБА_2 у вихованні дітей. За вказаними питаннями комісія вирішила: надати висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав; відмовити ОСОБА_2 у визначенні способів участі у вихованні дітей, які проживають окремо від нього (т. 1, а. с. 195-196, 210-211).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.