Постанова
Іменем України
08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 295/12293/20
провадження № 61-788св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи позовом:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомленняучасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 , подану представником Попазовою Галиною Анатоліївною , на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року у складі суддів Коломієць О. С., Талько О. Б, Шевчук А. М., та ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , на додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2023 року у складі судді Лєдньова Д. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2023 року у складі суддів Коломієць О. С., Талько О. Б, Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, повернення безпідставно стягнутих грошових сум.
Позовна заява мотивована тим, що від шлюбу з відповідачем має малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2019 року шлюб між ним та відповідачем розірваний, стягнуто з нього аліменти на користь відповідача на утримання їх малолітньої доньки у розмірі 2 500,00 грн з 20 вересня 2018 року. У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вимогами до нього про визначення місця проживання їх дитини. На момент звернення з цим позовом, місце проживання дитини у встановленому законом порядку не було визначено. З березня 2020 року донька ОСОБА_5 проживає з батьком за його місцем реєстрації. 11 червня 2020 року Богунський районний суд м. Житомира видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на його користь на утримання доньки аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 червня 2020 року до досягнення дитиною повноліття. Тому відповідач отримуючи аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва, не несе будь-яких матеріальних витрат.
Позивач просив суд:
припинити стягувати з нього аліменти на користь ОСОБА_2 на мит утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , які стягуються з нього за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2019 року;
стягнути з ОСОБА_2 розмір аліментів, сплачених ним в сумі по 2 500,00 грн. щомісяця на виконання вказаного рішення суду, починаючи з 04 березня 2020 року або з дня подачі позову про припинення стягнення аліментів від 05 жовтня 2020 року.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 травня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, хоча дитина на момент розгляду справи і проживає з батьком, проте таке визначення місця проживання малолітньої дитини відбулось не у спосіб встановлений законом та не може свідчити, що така зміна місця проживання дитини матиме постійний характер, а наявність судового наказу про стягнення аліментів з відповідача - матері дитини на користь позивача, не може бути безумовним підтвердженням факту постійного проживання дитини з батьком у спосіб, визначений законом, тобто за згодою батьків, рішенням органу опіки і піклування чи суду. Тому вимоги про повернення суми сплачених аліментів за період, протягом якого дитина проживала з позивачем, є безпідставними згідно зі статтею 1215 ЦК України.
Додатковим рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2022 року стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 19 200,00 грн.
Суд першої інстанції зробив висновок, що на виконання завдань цивільного судочинства, виходячи з принципів справедливості судового рішення, суд вважає необхідним відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу, та, зменшивши витрати з оплати вартості послуг участі адвоката у судових засіданнях, що оцінені учасниками з розрахунку 2500,00 грн. за одне засідання, та визначивши їх на рівні 2100,00 грн. за одне засідання, а також зменшивши відшкодування за підготовку заперечень на стягнення правової допомоги до рівня 1150,00 грн., стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 19 200,00 грн. ((1) 1500 + (2) 1000 + (3) 1000 + (4) 700 + (5) 250 + (6) 1000 + (7-12) 12 600 + (13) 1150 = 19 200,00 грн., що у сукупності узгоджується з обсягом наданих адвокатом правничих послуг, в тому числі за тривалістю судового провадження, кількістю судових засідань, в яких прийняв участь адвокат, складністю виконаних дій, а також із значенням наслідків розгляду справи для сторони.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року провадження у справі зупинено до припинення перебування ОСОБА_1 у складі військового формування Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки з 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан, а із наданих позивачем доказів вбачається, що він проходить службу у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України, апеляційний суд відповідно пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України зобов`язаний зупинити провадження в справі.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 23 березня 2023 року поновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду.
Апеляційний суд врахував, що в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі №753/3880/20 (провадження № 61-5465св22), у якій підстави зупинення є аналогічними підставам зупинення у справі №295/12293/20, зроблено висновки щодо застосування норм права, викладених в пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне поновити провадження у цій справі.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 травня 2022 року та додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2022 року без змін.
Постанова суду обґрунтована тим, що позивач, забравши у березні 2020 року дитину, самоправно, без узгодження з відповідачем, за відсутності відповідних рішень органу опіки та піклування чи суду, змінив місце проживання малолітньої дитини, тобто одноособово в спосіб, не встановлений законом, визначив права дитини, чим позбавив її можливості на постійне, безконфліктне місце проживання. Відповідні дії, вчинені в умовах правового конфлікту щодо визначення місця проживання дитини та всупереч думки іншого з батьків, не можуть давати переваг, в тому числі, в контексті сплати (звільнення від сплати) аліментів.
Доводи апелянта про відсутність попереднього розрахунку у відповідача як підстави для відмови у стягненні витрат на правову допомогу та відповідно скасування додаткового рішення, колегія суддів відхилила. У разі неподання учасниками справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних витрат. Попередній розрахунок потрібен для того, щоб зменшити витрати в разі суттєвої різниці суми судових витрат, зазначених в розрахунку порівняно з сумою, яку сторона просить стягнути (постанова Верховного Суду № 922/676/21). Право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.
В судовому засіданні 17 травня 2022 року до закінчення судових дебатів представником відповідача було заявлено усну заяву про понесені витрати на правничу допомогу та 23 травня 2022 року подано письмове клопотання з необхідними доказами.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що вартість послуг адвоката є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодним чином, окрім декларативної заяви з цього приводу зі сторони позивача, такі посилання не були підтверджені та належно обґрунтовані, незважаючи на те, що законом вказаний обов`язок прямо покладений на особу, яка ставить під сумнів заявлений розмір таких витрат.
Аргументи учасників справи
12 січня 2023 року представник ОСОБА_2 - Попазова Г. А. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року, в якій просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі; стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 10 800,00 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що з наданих позивачем доказів, зокрема: контракту, довідки та перепустки вбачається, що позивач проходить службу у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони; не вбачається, що добровільне формування № 1 Глевахівської територіальної громади утворено відповідно до ЗаконуУкраїни «Про оборону України» та перебуває у складі Збройних Сил України, переведено на воєнний стан або залучено до проведення антитерористичної операції.
12 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2023 року в частині перегляду додаткового рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2022 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні адвокату Папазовій Г. А. витрат на професійну правничу допомогу.
Касаційна скарга мотивована тим, що розмір та порядок обчислення гонорару, визначається договором про надання правової допомоги. Згідно з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У постанові у справі № 922/3812/19 від 09 грудня 2021 року Верховний Суд підтвердив висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Згідно з пунктом 3.1 договору, укладеного між адвокатом Папазовою Г. А. та ОСОБА_2 , розмір гонорару залежить від кількості витрачених годин, з розрахунку 1 000,00 грн за годину. Проте, в акті № 1 про прийняття - передачу наданих послуг від 18 травня 2022 року, участь у судових засіданнях обраховується в розмірі - 2 500,00 грн за кожне засідання. Під час розгляду заяви про стягнення додаткових витрат, адвокат Папазова Г. А. пояснила, що участь в судових засіданнях погоджена за «судодень», як 2 500,00 грн/судодень. В той же час договір про правову допомогу, укладений між адвокатом та ОСОБА_2 , не містить поняття «судодень» та не містить такого погодженого розміру оплати послуг.
Тому всупереч позиції Верховного Суду, що вартість послуг визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, суди зробили висновок про необхідність стягнення витрат на правову допомогу, обрахованих на власний розсуд адвоката.
Клопотання про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 23 700,00 грн представник ОСОБА_2 подала лише 23 травня 2022 року. Всупереч нормам статті 134 ЦПК України ОСОБА_2 не подала до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи разом з першою заявою по суті спору. Висновки судів щодо необов`язковості подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат прямо суперечить постановам Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14 грудня 2021 року, № 905/716/20 від 08 квітня 2021 року, № 916/2087/18 від 31 березня 2021 року, № 922/3812/19 від 10 грудня 2020 року, де зазначається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Крім того, у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 922/676/21 Верховний Суд окремо звертає увагу, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. З огляду на те, що стороною ОСОБА_2 взагалі не було подано попереднього розрахунку суми судових витрат, суд був позбавлений процесуальної можливості у застосуванні визначеного процесуальним законом розсуду, а тому оскаржене додаткове рішення в цій частині з таким саме мотивуванням ухвалене з неправильним застосуванням частин першої-третьої статті 134 ЦПК України, а тому підлягає скасуванню в касаційному порядку.
Зважаючи на положення частини восьмої статті 141 ЦПК України, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі. Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу. Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 та від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18.
Суд зробив висновок, який не відповідає обставинам справи, а саме що: «зауваження про понесення витрат на професійну правничу допомогу та потребу у додатковому часі для надання доказів з підтвердженням цього сторона відповідача висловила у судовому засіданні від 17 травня 2022 року до виходу суду у нарадчу кімнату», однак таке зауваження не є заявою (клопотанням) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розумінні положення частини восьмої статті 141 та статті 182 ЦПК України. Фраза адвоката ОСОБА_2 у судовому засіданні 17 травня 2022 року (згідно з журналом технічної фіксації) «заявляємо заяву про витрати правничої допомоги» не є заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу та не містить жодних причин, тим більш поважних причин, неподання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
При винесенні додаткового рішення суд першої інстанції та при його перегляді суд апеляційної інстанції не звернули увагу на такі факти: оплата за участь в судовому засіданні обрахована на власний розсуд адвоката та відсутня в договорі. Звідки взялась сума 2 500,00 за судове засідання незрозуміло; участь в судовому засіданні 25 жовтня 2021 року включена до складу судових витрат двічі; відповідно до ухвали суду від 08 квітня 2022 року участь представника відповідача в судовому засіданні, яке відбудеться 17 травня 2022 року о 12-00 год, було забезпечене в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що також свідчить про завищену вартість; ознайомлення з додатковими документами у справі недоцільне, оскільки за правилами цивільного судочинства сторонам надсилаються копії процесуальних документів одночасно з їх поданням до суду; підготовка заперечень на стягнення правової допомоги у справі не стосується розгляду справи по суті і було здійснене вже після ухвалення рішення у справі.
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - Попазової Г. А. на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить суд залишити подану касаційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення Богунського районного суду міста Житомир від 16 червня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2023 року у справі № 295/12293/20 про стягнення витрат на правову допомогу без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн за розгляд справи у касаційній інстанції.
Відзив мотивований тим, що пунктом 3.1 встановлено, що «розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами по факту наданих послуг, що підтверджується відповідним актом, який є невід 'ємною частиною цього Договору». Сторони договору дійшли домовленості з приводу вартості участі в судових засіданнях в Богунському районному суді м, Житомир на рівні 2 500,00 грн/судодень, в чому не можуть бути обмежені. Така вартість судових засідань є середньою та узгоджується з аналогічними послугами. Якби продовжували діяти домовленість в розмірі 1 000,00 грн за годину, то участь в судових засіданнях в м. Житомир складала не менше 4 000,00 грн (враховуючи витрачання 3 годин на дорогу Київ-Житомир-Київ). Досягнення згоди сторонами в цій частині підтверджується послідовними рахунками № 6 від 20 квітня 2021 року, № 18 від 17 червня 2021 року, № 33 від 18 жовтня 2021 року, № 34 від 10 листопада 2021 року, № 38 від 06 грудня 2021 року, № 2 від 03 лютого 2022 року, № 4 від 23 лютого 2022 року та відповідними своєчасними квитанціями про їх сплату ОСОБА_2 , зокрема від 26 квітня 2021 року, 17 червня 2021 року, 18 жовтня 2021 року, 10 листопада 2021 року, 06 грудня 2021 року, 07 лютого 2021 року, які не були виставлені одним платежем в момент підписання акту, що ще раз доводить їх реальність, що й повинно бути перевірено судом та було зроблено. Таким чином, вартість судового засідання є узгодженою, документально підтвердженою та проведеною у відповідності до умов, визначеному в пункті 3.1 Договору, зокрема відображена в акті по факту наданих послуг.
Щодо неподання попереднього розрахунку витрат разом з відзивом, то судами встановлено, що договірні відносини між Адвокатським бюро «Галини Папазової» та ОСОБА_2 виникли у лютому 2021 року, тобто майже через рік з моменту подання позовної заяви. Таким чином, відзив було подано особисто ОСОБА_2 . Не виконання стороною попереднього визначення суми судових витрат не є безумовною перешкодою для такого відшкодування, оскільки відповідно до частин другої-третьої статті 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, але не зобов`язаний. Тобто, вирішення питання щодо стягнення правової допомоги є дискрецією суду, який розглядає справу та зобов`язаний встановити розмір, реальність та співмірність таких послуг. Аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині другій статті 134 ЦПК України, містяться у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19.
Під час судових дебатів 17 травня 2022 року представником позивача зроблено заяву щодо подання документів на стягнення правової допомоги за наслідками розгляду справи та прийняття відповідного судового рішення в передбачений законом строк. Таке процесуальне волевиявлення узгоджується з частиною восьмою статті 141 ЦПК України та є підставою для прийняття і розгляду заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, тому суд першої інстанції розглянув подану заяву з дотриманням норм процесуального права. Процесуальний закон не встановлює вимог щодо усної чи письмової форми заяви, яка подається (заявляється) відповідності до частини восьмої статті 141 ЦПК України. Заяви, вимоги до форми яких процесуальний закон не встановлює, можуть подаватись суду як в усній, так і в письмовій чи електронній формі, що також зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2021 року у справі № 755/4466/20-ц.
ОСОБА_1 посилається на те, що сплачені послуги є завищеними, відтак погоджується з реальністю їх надання. Разом з тим, ці доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів, що не входить до повноважень Верховного Суду.
У зв`язку із підготовкою відповідача до касаційного оскарження понесені витрати на оплату правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн за відзив, а також очікуються витрати в розмірі 3 500,00 грн/судодень за участь у судовому засіданні, які підтверджуються доданими до відзиву документами, зокрема додатковою угодою, рахунком, квитанцією та актом.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , подану представником Попазовою Г. А. , на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання додаткового рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2023 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2023 року відмовлено; відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2023 року (в частині перегляду додаткового рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 червня 2023 року).
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містятьпідстави передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 09 грудня 2021 року № 922/3812/19, від 14 грудня 2021 року № 922/676/21, від 08 квітня 2021 року № 905/716/20, від 31 березня 2021 року у справі № 916/2087/18, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19, від 22 березня 2018 року у справі № 90/9111/17, від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18 ).