ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 539/2673/21
провадження № 61-9750св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Полтавська обласна прокуратура, ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 травня 2022 року
у складі судді Алтухової О. С. та постанову Полтавського апеляційного суду
від 15 травня 2023 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І.,
Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 .
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Полтавської обласної прокуратури, ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - УМВС в Полтавській області)
про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури й суду (справа № 539/2673/21).
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він працював на посаді оперуповноваженого Лубенського відділу по боротьбі з організованою злочинністю (м. Лубни) Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС в Полтавській області.
09 березня 2011 року виконуючий обов`язки прокурора Полтавської області старший радник юстиції Петров В. Г. виніс постанову про порушення кримінальної справи № 11114009017 відносно нього та ОСОБА_2 за фактом перевищення ними службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень).
Дана кримінальна справа розглядалося судами неодноразово. Останнім вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 січня 2016 року
у справі № 539/2955/13-к, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року, зокрема, його визнано невинуватим
у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 365 КК України та виправдано за вказаними статтями. Скасовано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. Вирішено питання щодо речових доказів.
Зазначав, що з 09 березня 2011 року по 25 жовтня 2016 року він перебував
у статусі обвинуваченого, підозрюваного, підсудного й навіть засудженого. Загалом, він перебував під слідством і судом 67 місяців, тобто п`ять років і сім місяців. Указане відповідно до статті 1176 ЦК України та Закону України
«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування шкоди, розмір якої не може бути меншим 402 000,00 грн (67 місяців х 6 000,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати в 2021 році).
Позивач уважав, що внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, тяжкість обвинувачення, тривалість досудового розслідування
та судового розгляду й вчинення процесуальних обмежень (обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, проведення обшуків і виїмок, накладення арешту на його майно), йому завдано моральної шкоди, яка виразилася
у порушенні нормальних життєвих зв`язків, зокрема, він був обмежений у праві виїзду за межі міста Лубни, не міг знайти собі роботу, виїхати з сім`єю
на відпочинок, супроводжувати членів сім`ї у медичні заклади інших міст. Крім цього, за наслідками неодноразового розгляду кримінальної справи/провадження у судах України його та ОСОБА_2 двічі було засуджено, тобто визнано винуватими у вчиненні відповідного кримінального правопорушення
та призначено міру покарання.
У зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності його було відсторонено, а потім звільнено зі служби в органах внутрішніх справ, де він мав
11 років вислуги та спеціальне звання «капітал поліції», за порушення трудової дисципліни, тобто за дискредитуючими підставами.
Загальний розмір моральної шкоди ним оцінений у 4 950 000,00 грн.
Позивач також зазначав, що за час незаконного звільнення зі служби ним втрачена заробітна плата. На його звернення до керівництва Головного управління Національної поліції України в Полтавській області йому було відмовлено
у поновленні на раніше займаній посаді, а тому вважав, що має право на стягнення втраченого заробітку за весь період до дати звернення до суду з цим позовом
26 червня 2021 року, загальний розмір якого становить 1 586 000,00 грн.
Крім того, позивач був вимушений звернутися до адвоката Коряка А. В.
за наданням юридичної (правничої) допомоги щодо захисту від незаконного кримінального переслідування, у зв`язку з чим ним понесені витрати у рамках кримінального провадження у розмірі 60 000,00 грн, а також 25 000,00 грн -
при підготовці даної позовної заяви.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання ДКС України з Єдиного казначейського рахунку в установленому законом порядку на його користь на відшкодування моральної шкоди 4 950 000,00 грн, втрачений заробіток у розмірі 1 586 000,00 грн та понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 85 000,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 .
У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДКС України, Полтавської обласної прокуратури, ліквідаційної комісії УМВС в Полтавській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури й суду (справа № 539/2960/21).
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він працював на посаді оперуповноваженого Лубенського відділу по боротьбі з організованою злочинністю (м. Лубни) Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС в Полтавській області.
09 березня 2011 року постановою виконуючого обов`язки прокурора Полтавської області старшого радника юстиції Петрова В. Г. порушено кримінальну справу
№ 11114009017 відносно нього та ОСОБА_1 за фактом перевищення ними службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 365 КК України (перевищення влади
або службових повноважень).
Дана кримінальна справа розглядалося судами України неодноразово. Останнім вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 січня
2016 року у справі № 539/2955/13-к, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року, зокрема, його визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 365 КК України та виправдано за вказаними статтями. Скасовано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. Вирішено питання щодо речових доказів.
Зазначав, що з 09 березня 2011 року по 25 жовтня 2016 року він перебував
у статусі обвинуваченого, підозрюваного, підсудного, а також засудженого, оскільки його та ОСОБА_1 було двічі засуджено та призначено відповідну міру покарання. Загалом, він перебував під слідством і судом 67 місяців, що відповідно до положень статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів,
що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування шкоди, розмір якої не може бути меншим 402 000,00 грн (67 місяців х 6 000,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати в 2021 році).
Крім цього, зазначав, що протягом тривалого досудового розслідування відносно нього були проведенні незаконні обшуки та виїмки, застосовувався запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, був накладений арешт на його майно. Вказані обставини спричинили йому моральну шкоду, зокрема це негативно вплинуло
на нього та на його сім`ю. На підтвердження цих обставин надав висновок експерта № 9097 за результатами психологічного дослідження, складений
09 липня 2018 року товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» на його замовлення, відповідно до якого безпідставне (незаконне) притягнення до кримінальної відповідальності та безпідставне (незаконне) засудження є для нього психотравмуючою ситуацією, йому завдані страждання (моральну шкоду), орієнтовний розмір грошової компенсації може становити 720 мінімальних заробітних плат.
Загальний розмір моральної шкоди ним оцінений у 8 050 000,00 грн.
У зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності його було відсторонено, а потім звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у запас
за порушення дисципліни. За цей час ним втрачена заробітна плата. На його звернення до керівництва Головного управління Національної поліції України
в Полтавській області йому було відмовлено у поновленні на раніше займаній посаді, а тому він має право на стягнення втраченого заробітку за весь період
до дати звернення до суду, загальний розмір якого становить 1 417 000,00 грн.
Крім того, позивач указував, що він звертався до адвокатів Полуніна В. М.
і Коряка А. В. за наданням юридичної (правничої) допомоги, у зв`язку з чим
у рамках кримінального провадження поніс такі витрати у розмірі 700 000,00 грн,
а при написані даної позовної заяви - 25 000,00 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання ДКС України з Єдиного казначейського рахунку в установленому законом порядку на його користь на відшкодування моральної шкоди 8 050 000,00 грн, втрачений заробіток у розмірі 1 417 000,00 грн та понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 725 000,00 грн.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 вересня 2021 року об`єднано в одне провадження справи № 539/2960/21 та № 539/2673/21, присвоєно об`єднаній справі № 539/2673/21.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 травня 2022 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному поряду
з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України у 2022 році через ДКС України зі спеціального рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 435 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному поряду
з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України у 2022 році через ДКС України зі спеціального рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_2 435 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі перебували
під слідством і судом 67 місяців, що відповідно до статті 1176 ЦК України,
Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою
для відшкодування шкоди, мінімальний розмір якої не може бути меншим
435 500,00 грн (67 місяців х 6 500,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати
у 2022 році).
Районний суд уважав, що право на відшкодування шкоди у позивачів у даному випадку виникає на підставі пункту 1 частини першої статті 2 Закону України
«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (постановлення виправдувального вироку суду), оскільки позивачами не надано доказів визнання незаконним їх притягнення до відповідальності, проведення обшуків та виїмки, обрання міри запобіжного заходу, накладення арешту.
При визначенні розміру моральної шкоди районний суд урахував надані сторонами докази та їх доводи, у тому числі відповідні висновки експертів за результатами психологічного дослідження, та, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, з урахуванням фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди у розмірі 435 500,00 грн кожному.
Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення втраченого ними заробітку, суд першої інстанції виходив із того, що останніми
не надано належних доказів щодо обчислення ними сум втраченого заробітку, незаконності їх звільнення, а також того, що вказані дії знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку саме із притягненням їх до кримінальної відповідальності.
При цьому у порушення пункту 8 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури Україні Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, позивачі безпідставно проводять розрахунок заробітку, виходячи з мінімальної заробітної плати на час подання позову.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, урахувавши судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо розгляду подібних питань, прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», вважав відсутніми підстави для стягнення на користь позивачів судових витрат на правничу допомогу
у заявлених розмірах, оскільки достатніх доказів на підтвердження понесення цих витрат позивачами не надано.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ДКС України залишено без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 травня
2022 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення Конституції України, ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури
і суду», прецедентну практику ЄСПЛ, а також урахувавши відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних правовідносинах, погодився з висновком районного суду про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 1176 ЦК України та норм указаного вище Закону.
Розмір моральної шкоди (435 500,00 грн кожному з позивачів) визначений районним судом із урахуванням установлених у цій справі обставин, а також вимог закону, розмір моральної шкоди є справедливим і співмірним із завданою позивачам моральною шкодою. Із цих підстав апеляційний суд відхилив доводи апеляційних скарг щодо неправильного визначення районним судом розміру моральної шкоди. При цьому, зазначив, що відповідних клопотань
про призначення судом експертизи ні в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції позивачі не заявляли.
Апеляційний суд, урахувавши обставини справи, надавши оцінку доказам
і доводам сторін, пославшись на положення ЦПК України та Закону України
«Про адвокатуру та адвокатську діяльність», вважав, що позивачами
не підтверджено належними доказами як витрати на правничу допомогу,
так і безпосередньо надання такої допомоги, а тому районний суд правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині. Клопотань про витребування матеріалів кримінального провадження, в якому, зі слів позивачів, знаходилися відповідні докази, заявлено не було.
Рішення районного суду в частині відмови у стягненні втраченого заробітку позивачі в апеляційному порядку не оскаржили і в цій частині рішення суду першої інстанції не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх надходження до суду касаційної інстанції
У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 травня
2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2023 року,
й ухвалити нове судове рішення по суті заявлених вимог.
У липні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявники посилаються на те, що судами застосовано норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2023 року задоволено клопотання
ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строк на касаційне оскарження рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 травня 2022 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2023 року. Відкрито касаційне провадження
у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив
на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі від 13 липня 2023 року, задоволено клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строк
на касаційне оскарження судових рішень. Відкрито касаційне провадження
у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 . Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є аналогічними за своїм змістом, мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки наданим позивачами доказам і їх доводам, у тому числі відповідним висновкам експертів за результатами психологічного дослідження,
не врахували доведення ними наявності шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»
та обґрунтованих підстав для її відшкодування. Суди не врахували складність
та тривалість розгляду кримінальної справи, визнання їх винуватими в скоєнні злочину двічі та засудження вироками суду, які були в подальшому скасовані.
Матеріали справи містять достатні докази на підтвердження понесення позивачами витрат на правничу допомогу, зокрема угоди про надання правничих послуг, ордери, квитанції про сплату таких послуг. При цьому матеріали кримінального провадження досліджувалися в суді першої інстанції,
що спростовує посилання апеляційного суду щодо витребування матеріалів кримінального провадження.
Крім цього, апеляційна скарга позивачів розглядалася в суді апеляційної інстанції майже рік і станом на момент прийняття оскаржуваної постанови розмір мінімальної заробітної плати збільшився із 6 500,00 грн до 6 700,00 грн. Тобто визначений районним судом розмір не відповідає навіть мінімальному розміру моральної шкоди, визначеному законом.
Зі змісту касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 убачається, що судові рішення в частині позовних вимог про стягнення втраченого заробітку
не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційні скарги від Полтавської обласної прокуратури, в яких вказується, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційні скарги позивачів - без задоволення. Суди обґрунтовано визначили розмір моральної шкоди (435 500,00 грн кожному), який підлягає відшкодуванню на користь позивачів.
У серпні 2023 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на відповідні касаційні скарги від ліквідаційної комісії УМВС в Полтавській області, проте він
не надісланий всім учасникам справи, а відтак указаний відзив до розгляду
не приймається та не розглядається (частина четверта статті 395 ЦПК України) (див. подібний висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 757/43793/18-ц, провадження № 14-311цс19, пункти 44-46).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою про порушення кримінальної справи від 09 березня 2011 року виконуючим обов`язки прокурора Полтавської області Петровим В. Г. порушено кримінальну справу № 11114009047 відносно оперуповноважених Лубенського відділу по боротьбі з організованою злочинністю (м. Лубни) Управління
по боротьбі з організованою злочинністю УМВС в Полтавській області
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого
частиною третьою статті 364 КК України (а. с. 17, т. 1).
Кримінальна справа розглядалася судами неодноразово.
Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 березня 2012 року у справі № 1-158/11 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено
за частиною третьою статті 364 КК України до п`яти років позбавлення волі,
з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на три роки. Відповідно до статті 54 КК України їх позбавлено спеціального звання «капітан міліції». Згідно зі статтею 75 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки та один рік шість місяців, відповідно. До вступу вироку в законну силу залишено їм попередню міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд
(а. с. 18-22, т. 1), який ухвалою Апеляційного суду Харківської області
від 20 листопада 2012 року було скасовано, справу повернуто прокурору
на додаткове розслідування (а. с. 23-26, т. 1).
18 червня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлено про підозру
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України (а. с. 27-30, т. 1; а. с. 29-36, т. 2).
Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 травня
2014 року у справі № 539/2955/13-к ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
частиною другою статті 28, частиною першою статті 365 КК України та засуджено до трьох років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади
в правоохоронних органах строком на два роки. На підставі статті 75 КК України
їх звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком
на два роки із покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України
(а. с. 36-40, т. 1).
Указаний вирок скасовано ухвалою Апеляційного суду Харківської області
від 23 вересня 2014 року та призначено новий розгляд у суді першої інстанції
(а. с. 41-45, т. 1).
Останнім вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області
від 19 січня 2016 року у справі № 539/2955/13-к, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року ОСОБА_1
та ОСОБА_2 визнано невинуватими у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 365 КК України та виправдано за вказаними статтями. Скасовано міру запобіжного заходу у вигляді підписки
про невиїзд. Вирішено питання щодо речових доказів (а. с. 46-57, 59-61, т. 1).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 02 березня 2017 року (скарга № 5-519ск17) касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області