ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 645/4658/20
провадження № 61-10511св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Міський перинатальний центр" Харківської міської радина рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 липня 2021 року у складі судді Бабкової Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дорош А. І., Дряниці Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради (далі - КНП "Міський перинатальний центр"), треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради (далі - Первинна профспілкова організація КНП "Міський перинатальний центр"), про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з вересня 2009 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах на різних посадах.
Наказом головного лікаря КНП "Міський перинатальний центр" від 30 червня 2009 року № 250А-К її призначено на посаду головної акушерки стаціонару з 01 липня 2009 року.
Наказом головного лікаря КНП "Міський перинатальний центр" від 13 липня 2020 року № 367-К її звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв`язку із втратою довір`я через порушення правил обліку матеріальних цінностей, що завдало збитків закладу.
Позивачка вказувала на незаконність звільнення, оскільки посада акушерки стаціонару не передбачає можливості укладання договору про повну матеріальну відповідальність і до її посадових обов`язків не входить обслуговування (прийняття, збереження, транспортування, розподіл) матеріальних/товарних цінностей, а отже й відповідальність за порушення правил їх обліку.
КНП "Міський перинатальний центр"не встановило її винних дій, а лише констатувало порушення правил обліку матеріальних цінностей без урахування дійсних обставини, за яких було завдано збитків відповідачу.
Вирішуючи питання про її звільнення відповідач не врахував, що вона понад п`ятнадцять років добросовісно працювала та виконувала належно свої трудові обов`язки, дисциплінарних стягнень не мала.
Такі протиправні дії роботодавця завдали їй моральної шкоди, оскільки вона була змушена докладати зусиль для пошуку засобів для існування, нової роботи, а також захисту прав в судовому порядку.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила: поновити її на посаді головної акушерки (акушерського стаціонару); стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 13 липня 2020 року до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано наказ головного лікаря КНП "Міський перинатальний центр" від 13 липня 2020 року № 367-К про звільнення ОСОБА_1 з посади головної акушерки (акушерського стаціонару) загальнолікарняного персоналу.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головної акушерки акушерського стаціонару КНП "Міський перинатальний центр" з 13 липня 2020 року.
Стягнено з КНП "Міський перинатальний центр" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 83 905,20 грн, з відрахуванням в дохід держави податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Стягнено з КНП "Міський перинатальний центр" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.
Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6 580,80 грн, із відрахуванням в дохід держави податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, допущено до негайного виконання.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що до її посадових обов`язків не входило обслуговування матеріальних цінностей, зокрема фотоальбомів "Новонароджений м. Харкова", а тому її звільнення на підставі пункту 2 частини першої
статті 41 КЗпП України відбулося з порушенням вимог трудового законодавства.
Суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, відхилив аргументи відповідача про укладення з ОСОБА_1 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01 вересня 2006 року, оскільки такий договір укладався із позивачкою як з медсестрою.
Наявність наказу від 13 липня 2018 року № 279, яким на ОСОБА_1 покладено відповідальність за прийняття, облік, зберігання, оприбуткування, відпуск фотоальбомів, за відсутності в неї відповідного фаху та компетенції згідно з посадовою інструкцією, суди вважали непереконливою обставиною для її звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КзпП України.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції урахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих відносинах, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на її користь 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, що відповідає критеріям справедливості та співмірності.
Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року стягнено з КНП "Міський перинатальний центр" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі
10 133,33 грн.
Судове рішення обґрунтовано тим, що заявлені витрати на правничу допомогу є співмірними із заявленими позовними вимогами, складністю справи та такими, що відповідають середньостатистичним витратам на правничу допомогу у місті Харкові у цій категорії справ.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
21 жовтня 2022 року КНП "Міський перинатальний центр" із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 липня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року,в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження КНП "Міський перинатальний центр" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 592/8437/20, від 18 травня 2020 року у справі № 661/4665/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)), а також на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив та не дослідив: наказ КНП "Міський перинатальний центр" від 13 липня 2018 року № 279, пояснювальну записку ОСОБА_1 від 26 червня 2020 року, заяву ОСОБА_1 від 04 вересня 2020 року (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, помилково виходив з того, що згідно з переліком посад/робіт, визначеним постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24, посада акушерки стаціонару не передбачає можливість укладення договору про повну матеріальну відповідальність.
Відсутність у цьому переліку посади головної акушерки не дає підстав для висновку про неправомірність укладення з таким працівником договору про повну матеріальну відповідальність, оскільки зазначений перелік не містить обмеження права роботодавця на укладення такого договору з працівниками, які виконують іншу роботу, а також не містить обов`язку укладення такого договору та не передбачає відповідальності за його укладення.
Суди не врахували, що ОСОБА_1 була єдиною відповідальною особою за отримання, збереження та видачу альбомів для фотографій, а їх оприбуткування, облік, використання за призначенням, ведення облікової документації та звітності, входило до її трудових обов`язків згідно з пунктом 1.4 посадової інструкції головної акушерки (акушерки стаціонару) та наказу головного лікаря КНП "Міський перинатальний центр" від 13 липня 2018 року № 279.
Внаслідок винних дій ОСОБА_1, яка не виконала трудових обов`язків, покладених на неї посадовою інструкцією та договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01 вересня 2006 року, допустила втрату матеріальних цінностей, що призвело до втрати роботодавцем до неї довір`я та звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд безпідставно відхилив та не дослідив докази, а саме: наказ головного лікаря КНП "Міський перинатальний центр" від 13 липня 2018 року № 279; пояснювальну записку ОСОБА_1 від 26 червня 2020 року, заяву позивачки від 04 вересня 2020 року.
26 червня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Малойван Є. І., який містить клопотання про продовження строку для подання відзиву, мотивоване тим, що 18 жовтня 2022 року він мобілізований до Національної гвардії України та на цей час проходить військову службу, що унеможливлює вчасне отримання поштової кореспонденції.Зазначені обставини зумовили пропуск встановленого судом строку для подання відзиву.
Після надання йому доступу до системи "Електронний суд", 20 червня 2023 року він ознайомився з касаційною скаргою та надіслав до Верховного Суду відзив.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Малойван Є. І., та продовжити процесуальний строк для подання відзиву на касаційну скаргу КНП "Міський перинатальний центр".
Відзив мотивований тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Висновки Верховного Суду, на які посилається КНП "Міський перинатальний центр" у касаційній скарзі, ухвалені не у подібних правовідносинах, а тому обґрунтовано не були враховані судами.
27 червня 2023 року до Верховного Суду від КНП "Міський перинатальний центр" надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Малойван Є. І. на касаційну скаргу, у якій заявник заперечував стосовно продовження ОСОБА_1 строку для подання відзиву, касаційну скаргу просив задовольнити.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року касаційну скаргу КНП "Міський перинатальний центр" на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 липня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для доплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою КНП "Міський перинатальний центр" з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Фрунзенського районного суду м. Харкова матеріали цивільної справи № 645/4658/20; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У квітні 2023 року матеріали справи № 645/4658/20 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.