ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 463/1338/21
провадження № 61-851св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Львівська обласна прокуратура,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Львівської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2022 року у складі судді Грицка Р. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 29 листопада 2016 року до 28 листопада 2019 року, тобто протягом 36 місяців, незаконно перебувала під слідством і судом внаслідок її безпідставного звинувачення відповідачем у одержанні неправомірної вигоди. З 30 листопада 2016 року до 20 липня 2017 року вона була відсторонена від посади, а на все її майно накладено арешт.
28 листопада 2019 року прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, а тому ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 29 липня 2019 року кримінальне провадження від 18 листопада 2016 року № 12016140000000991 стосовно вчинення нею кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою Кримінального кодексу України (далі -
КК України) було закрито.
У результаті незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури позивачка 36 місяців незаконно перебувала під слідством та судом, у зв`язку з чим зазнала моральних страждань у вигляді психологічних страждань, перебування у стані безперервного нервового стресу через невизначеність, що підсилювався розумінням своєї невинуватості. Вона декілька днів перебувала під вартою, а після внесення застави була обмежена у пересуванні. Для збереження репутації вона була змушена доводити свою невинуватість перед друзями, рідними і колегами. Вона не могла займатися будь-якими звичними справами, почувала себе невпевненою, з`явилось відчуття неповноцінності.
Посилаючись на наведене, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивачка просила стягнути з Державного бюджету України 50 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Зазначена шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Урахувавши ступінь душевних страждань ОСОБА_1 та їх тривалість, у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, а також принципів розумності та справедливості, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн, що є співмірним із душевними стражданнями, яких зазнала позивачка.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиція інших учасників справи
10 січня 2023 року Львівська обласна прокуратура із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження Львівська обласна прокуратура посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 405/6920/16, від 05 серпня 2020 року у справі № 644/9923/18, від 14 січня 2021 року у справі № 466/2383/19, від 26 квітня
2022 року у справі № 461/1687/19, від 18 травня 2022 року у справі № 522/2493/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суди мають керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що завдані позивачці моральні страждання призвели до погіршення стану її здоров`я, порушення стосунків з оточуючими людьми, а також суттєво обмежили її права та можливості, які потребують додаткових майнових витрат, а тому дійшли помилкового висновку, що завдана їй моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 500 000,00 грн.
Крім того, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не залучивши до участі у розгляді справи Головне управління Національної поліції у Львівській області, як співвідповідача та Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув.
24 січня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Мицик О. В. із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 22 квітня 2019 року у справі
№ 236/893/17, постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі
№ 610/3221/19-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 468/901/17-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 199/8734/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/6203/21-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що визначений судом першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, розмір відшкодування моральної шкоди не можна вважати справедливою сатисфакцією за обвинувачення та знищення репутації позивачки, яка тривалий час будувала свою кар`єру та репутацію.
Суди помилково не взяли до уваги висновок експерта-психолога від 04 лютого 2022 року, згідно з яким можливий розмір компенсації за спричинені ОСОБА_1 моральні страждання становить від 50 000 000,00 грн до 100 000 000,00 грн, що є значно більшим ніж встановлено судами.
13 лютого 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Мицик О. В., мотивований тим, що касаційна скарга Львівської обласної прокуратури є необґрунтованою, викладені у ній доводи безпідставними. Позивачка надала належні докази на підтвердження, які підтверджують, що незаконними діями органів прокуратури їй було завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню у значно більшому розмірі ніж встановлено судами.
21 лютого 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив від Львівської міської ради на касаційну скаргу ОСОБА_1, мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано не погодився з висновком експерта-психолога від 04 лютого 2022 року, оскільки експерт урахував виключно особисте ставлення позивачки до ситуації, що склалася. У матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що завдані позивачці моральні страждання призвели до погіршення стану її здоров`я, порушення стосунків з оточуючими людьми, а також суттєво обмежили її права та можливості.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 17 січня 2023 року та від 27 січня 2023 року касаційні скарги Львівської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Львівської обласної прокуратури з підстав визначених пунктом 1частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Личаківського районного суду м. Львова матеріали цивільної справи № 463/1338/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У лютому 2023 року матеріали справи № 463/1338/21 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 29 квітня 2011 року ОСОБА_1 обіймалапосаду заступника головного лікаря з медичної частини Львівської обласної клінічної лікарні.
29 листопада 2016 року слідчим Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області Мартинівим І. Я. повідомлено позивача про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 листопада 2016 року ОСОБА_1 відсторонено від посади заступника головного лікаря з медичної частини Львівської обласної клінічної лікарні на два місяці, тобто до 30 січня 2017 року.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 25 січня 2017 року продовжено відсторонення ОСОБА_1 від посади заступника головного лікаря з медичної частини Львівської обласної клінічної лікарні до 25 березня 2017 року.
27 січня 2017 року слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу Слідчого управління прокуратури Львівської області Рубцовим В. В. повідомлено ОСОБА_1 про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
16 лютого 2017 року слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області Рубцовим В. В. складено обвинувальний акт, який направлено до Личаківського районного суду м. Львова.
Згідно з обвинуваченням, ОСОБА_1, обіймаючи посаду заступника головного лікаря з медичної частини Львівської обласної клінічної лікарні, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище та на яку згідно з посадовою інструкцією покладено повноваження безпосереднього керівництва завідувачів відділення, діагностичними службами та лабораторіями лікарні, а також безпосереднього керівництва лікувально-діагностичним процесом, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди та незаконного збагачення, у період з 2014-2016 років вимагала та отримала неправомірну вигоду.
05 квітня 2014 року ОСОБА_1 вимагала та 12 травня 2014 року отримала від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 300,00 дол. США, що становить 3 480,0 гривень, за прийняття рішення про надання процедури гемодіалізу його матері ОСОБА_3 в денний час замість нічного режиму.
10 травня 2016 року ОСОБА_1 вимагала та 11 травня 2016 року отримала від ОСОБА_4 неправомірну вигоду у розмірі 5 000,00 грн за подання на розгляд комісії по відбору хворих для проведення ниркової замісної терапії питання про надання її батьку ОСОБА_5 процедури гемодіалізу.
18 листопада 2016 року ОСОБА_1 вимагала та 28 листопада 2016 року отримала від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 6 000,00 грн за прийняття рішення про госпіталізацію ОСОБА_7 у відділення хронічного гемодіалізу Львівської обласної клінічної лікарні.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 березня 2017 року продовжено строк відсторонення позивачки від посади заступника головного лікаря з медичної частини Львівської обласної клінічної лікарні на два місяці, тобто до 25 травня 2017 року. На виконання цієї ухвали, Львівською обласною клінічною лікарнею видано відповідний наказ від 27 березня 2017 року.
Надалі ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 15 травня 2017 року, строк відсторонення ОСОБА_1 від посади заступника головного лікаря з медичної частини Львівської обласної клінічної лікарні продовжено до 25 липня 2017 року.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20 липня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку відстороненняОСОБА_1 від посади.
Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції прокурором прийнято постанову від 28 листопада 2019 року про відмову від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні від 18 листопада 2016 року за № 12016140000000991.
Відмова прокурора від обвинувачення обумовлена тим, що у ході судового розгляду не встановлені достатні докази для доведення вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368 КК України і вичерпані можливості їх отримання.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2019 року кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України закрито.
ОСОБА_1 перебувала під слідством і судом 36 місяців.
Згідно з висновком експерта-психолога від 04 лютого 2022 року, ситуація, яка досліджується у справі, дійсно є психотравмувальною для ОСОБА_1 , у неї наявні численні і різко виражені зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок певних обставин зокрема, безпідставного обвинувачення, перебування під слідством і судом, відсторонення від посади, незаконного позбавлення волі. ОСОБА_1 дійсно спричинено моральні страждання, а можливий розмір грошової компенсації становить від 50 000 000,00 грн до 100 000 000,00 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.