ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 569/6529/16-ц
провадження № 61-11208св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачі: Товариство з додатковою відповідальністю "Рівненський домобудівний комбінат", Мале приватне підприємство "АПМ", Товариство з обмеженою відповідальністю "АПМ ПЛЮС", Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест-Рівне",
треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Рівненського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест-Рівне" (далі - ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне"), в якому просив визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
З аналогічними позовами 10 червня 2016 року звернулися до суду ОСОБА_2, 11 липня 2016 року - ОСОБА_3, 02 грудня 2016 - ОСОБА_4, 15 грудня 2016 року - ОСОБА_5 про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності у цьому будинку на квартири № 326, № 320, № 342 та № 351 .
Ухвалами Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2016 року, від 24 січня 2017 року та від 15 березня 2017 року зазначені позови об`єднані в одне провадження.
22 січня 2018 року до суду із заявою про залучення як третьої особи із самостійними вимогами до ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне" звернулася ОСОБА_6, яка просила з тих же самих правових підстав скасувати свідоцтво про право власності від 09 лютого 2015 року на квартиру АДРЕСА_6 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2018 року до участі у справі залучено ОСОБА_6 як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
31 травня 2018 року ОСОБА_7 звернувся з заявою про залучення до участі в справі як третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, пред`явивши вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський домобудівний комбінат" (далі - ТДВ "Рівненський домобудівний комбінат"), Малого приватного підприємства "АПМ" (далі - МПП "АПМ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "АПМ ПЛЮС" (далі - ТОВ "АПМ ПЛЮС") та ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне", про скасування реєстрації права власності та визнання недійсними правочину, розпорядження міського голови та свідоцтва про право власності.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2018 року до участі у справі залучено ОСОБА_7 як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
У травні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали до суду заяву про зміну позовних вимог до відповідачів ТДВ "Рівненський домобудівний комбінат", МПП "АПМ", ТОВ "АПМ ПЛЮС", ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне", відповідно до якої просили:
- визнати незаконною та недійсною реєстрацію права власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7, за ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат", оформлену 20 травня 1997 року виданим Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації реєстраційним посвідченням на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, про реєстрацію права власності, за ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат" на будинок АДРЕСА_7 на підставі договору купівлі-продажу № 11, посвідченого Першою рівненською державною нотаріальною конторою 08 липня 1993 року за № 3-4076, свідоцтво про право власності від 08 липня 1993 року за № 9, та зроблено запис в реєстрову книгу № 1-62 за реєстровим № 99;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26 травня 1998 року № 5, укладений між ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат" та Приватним підприємством "АПМ";
- визнати недійсним розпорядження міського голови від 15 червня 2012 року № 622-р "Про оформлення права власності на квартири";
- визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно САЕ № 597247, видане Виконавчим комітетом Рівненської міської ради 15 червня 2012 року, яким посвідчувалось право власності ТОВ "АПМ ПЛЮС" на квартири в гуртожитку для малосімейних № 320, 326, 331, 342, 351, 391 на АДРЕСА_7 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33314077, видане 09 лютого 2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Гакало О. М., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_6 за ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне";
- визнати недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33318973, видане 09 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Гакало О. М., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне";
- визнати недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33317039, видане 09 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Гакало О. М., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_9 за ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне";
- визнати недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33270780, видане 06 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Желязковою М. Ж., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_10 за ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне";
- визнати недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33282598, видане 06 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Гакало О. М., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_11 за ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне";
- визнати недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33261771, видане 06 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Желязковою М. Ж., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_12 за ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне".
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачі як працівники Акціонерного товариства "Рівненський домобудівний комбінат" у 1994 році отримали житло у гуртожитку для малосімейних на АДРЕСА_7 . У лютому 2016 року їм стало відомо, що квартири, в яких вони проживають, відповідно до оскаржуваних свідоцтв належать ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне". Незаконність набуття ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне" права власності на спірне нерухоме майно позивачі аргументують тим, що реєстрація права власності на гуртожиток за попередніми власниками відбувалася із порушенням законодавства.
Так, 20 травня 1997 року Рівненським ОБТІ видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію права власності гуртожитку на АДРЕСА_7 за ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат" на підставі договору купівлі-продажу № 11, посвідченого Першою рівненською державною нотаріальною конторою 08 липня 1993 року за № 3-4076, свідоцтво про право власності від 08 липня 1993 року за № 9 та зроблено запис в реєстрову книгу № 1-62 за № 99. Така реєстрація відбулася із грубим порушенням законодавства, оскільки ТДВ "Рівненський домобудівний комбінат", правонаступником якого є ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат", не могло набути право власності на гуртожиток на підставі договору купівлі-продажу від 08 липня 1993 року № 11, адже відповідно до цього договору продавець (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області) продав, а покупець (Організація орендарів "Рівненського ДБК") придбав державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Рівненського ДБК", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13, на підставі рішення виконкому Ровенської обласної ради депутатів трудящих від 27 грудня 1971 року № 614-б та згідно з рішенням виконкому Рівненської міської ради народних депутатів від 03 липня 1991 року № 262. Ні договором № 11 купівлі-продажу від 08 липня 1993 року, ні свідоцтвом про власність, виданим Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області 09 липня 1993 року, реєстраційний № 9, ні актом передачі від 09 липня 1993 року не передбачено набуття Організацією орендарів "Рівненського ДБК" у власність будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 . В акті передачі державного майна Організацією орендарів "Рівненського ДБК" від 09 липня 1993 року відсутня сума вартості незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_7, будинок прийнятий в експлуатацію 30 вересня 1993 року, про що свідчить акт прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта: 90-квартирного гуртожитку для малосімейних № 24, мкр. 3 "Північний", IV черга, затверджений розпорядженням міської ради народних депутатів від 30 вересня 1993 року № 1049-р. Тому вказана будівля гуртожитку не могла бути предметом купівлі-продажу за договором від 08 липня 1993 року № 11, а реєстрація права власності за ЗАТ "Рівненський ДБК" має бути визнана недійсною.
У подальшому ЗАТ "Рівненський ДБК" відчужив гуртожиток для МПП "АПМ" за договором купівлі-продажу від 25 травня 1998 року № 5. Цей договір є недійсним із тих підстав, що продавець за договором - ЗАТ "Рівненський ДБК" не був законним власником і не мав права на укладення договору купівлі-продажу. МПП "АПМ" виступило засновником ТОВ "АПМ ПЛЮС" і у статутний капітал товариства внесло 13 квартир, що знаходилися у будинку АДРЕСА_7 . Надалі ТОВ "АПМ ПЛЮС" виступило засновником ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне" і передало йому квартири за № 319, 320, 326, 331, 346, 351, 354, 355, 356, 378, 388, 391, 342 у гуртожитку для малосімейних на АДРЕСА_7 .
Також позивачі вказували, що реєстрація права власності будівлі гуртожитку за ТОВ "Рівненський домобудівний комбінат" відбулася з порушенням вимог пункту 4.1 та додатку до Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, так як це товариство не набуло право власності на нього. Набуття права власності ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне" на квартири суперечить нормам Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04 вересня 2008 року № 500-VІ, який набрав чинності з 01 січня 2009 року, оскільки відповідно до статей 3, 14 вказаного Закону усі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад протягом трьох років з дня прийняття закону, а гуртожитки, що включені до статутних капіталів товариств, підлягають передачі у власність громади за умови повної оплати, або безоплатно за згодою власника. На думку позивачів, їх права є порушеними, оскільки зазначене позбавляє їх права на приватизацію житла.
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2018 року позов задоволено.
Визнано незаконною та недійсною реєстрацію права власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7, за ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат", оформлену 20 травня 1997 року виданим Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації реєстраційним посвідченням на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, про реєстрацію права власності, за ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат" на будинок АДРЕСА_7 на підставі договору купівлі-продажу № 11, посвідченого Першою рівненською державною нотаріальною конторою 08 липня 1993 року за реєстраційним номером № 3-4076, свідоцтво про право власності від 08 липня 1993 року за № 9, та зроблено запис в реєстрову книгу № 1-62 за реєстровим № 99.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26 травня 1998 року № 5, укладений між ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат" та ПП "АПМ".
Визнано недійсним розпорядження міського голови від 15 червня 2012 року № 622-р "Про оформлення права власності на квартири".
Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно САЕ № 597247, видане Виконавчим комітетом Рівненської міської ради 15 червня 2012 року, яким посвідчувалось право власності ТОВ "АПМ ПЛЮС" на квартири в гуртожитку для малосімейних № 320, 326, 331, 351, 391, 342 на АДРЕСА_7 .
Визнано недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33314077, видане 09 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Гакало О. М., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_6 за ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне".
Визнано недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33318973, видане 09 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Гакало О. М., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне".
Визнано недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33317039, видане 09 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Гакало О. М., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_9 за ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне".
Визнано недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33270780, видане 06 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Желязковою Міленою Ж., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_10 за ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне".
Визнано недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33282598, видане 06 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Гакало О. М., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_11 за ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне".
Визнано недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33261771, видане 06 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Желязковою Міленою Ж., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_12 за ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне".
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приватизація будинку АДРЕСА_7 та подальше відчуження квартир у ньому впливає на права та обов`язки позивачів, які протягом тривалого часу проживають у таких квартирах на законних підставах. Суд зробив висновок, що реєстрація права власності на гуртожиток за ЗАТ "Рівненський ДБК" на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 08 липня 1993 року № 11 та свідоцтва про власність, виданого Регіональним відділенням фонду державного майна України по Рівненській області 09 липня 1993 року, є незаконною, оскільки вказаними документами не передбачалося набуття Організацією орендарів "Рівненського ДБК" у власність будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 . Гуртожиток уведено в експлуатацію у вересні 1993 року, тобто на момент укладення договору купівлі-продажу гуртожитку як об`єкта нерухомого майна не існувало. Суд відхилив доводи відповідачів про те, що в акті приймання-передачі майна наявні відомості про передачу незавершеного будівництвом об`єкта, посилаючись на те, що вартість такого об`єкта не визначалася та не ввійшла до ціни за договором від 08 липня 1993 року № 11, що свідчить про ненабуття Рівненським ДБК права власності на гуртожиток. Подальше відчуження окремих квартир та внесення їх до статутного капіталу юридичних осіб суд визнав таким, що спрямоване на ухилення від передання квартир для приватизації мешканцям гуртожитку, що є підставою для визнання незаконними та недійсними таких правочинів та відповідних правовстановлюючих документів.
Рішення суду першої інстанції оскаржили МПП "АПМ", ТДВ "Рівненський домобудівний комбінат" та особа, яка не брала участі у справі, - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційні скарги МПП "АПМ", ТДВ "Рівненський домобудівний комбінат", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області задоволено, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (кожному окремо) в задоволенні позовних вимог до ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне" про визнання недійсними і скасування свідоцтв про право власності на квартири, які перебувають у користуванні кожного з позивачів. ОСОБА_7 відмовлено в задоволені позовних вимог до ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне", ТДВ "Рівненський домобудівний комбінат", МПП "АПМ", ТОВ "АПМ ПЛЮС" про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсною реєстрації права власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7, за ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат", визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 травня 1998 року № 5, визнання недійсним розпорядження міського голови від 15 червня 2012 року № 622-р "Про оформлення права власності на квартири" та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності від 15 червня 2012 року.
Апеляційний суд виходив із того, що підписавши заяву ОСОБА_7 про залучення до участі у справі як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 фактично заявили додаткові позовні вимоги, навели додаткові підстави для задоволення позову та змінили коло відповідачів, що не передбачено чинним процесуальним законодавством. У зв`язку з тим, що суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, апеляційний суд уважав за можливе розглядати позови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та вимоги третьої особи ОСОБА_6 у первісно заявленій редакції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції не вбачав порушень вимог законодавства в частині проведеної реєстрації права власності на гуртожиток за ЗАТ "Рівненський ДБК" та встановив, що на момент проведення приватизації орендного підприємства гуртожитки не відносилися до об`єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність громад, а тому могли бути включені до майна підприємств, які підлягали приватизації. Суд уважав, що на час звернення до суду права позивачів та третіх осіб на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку, в яких вони мешкають, не є порушеними, оскільки вони цього права не набули, проте воно може у них виникнути в майбутньому, за умови передачі гуртожитку у комунальну власність територіальної громади та у випадку прийняття місцевою радою рішення про дозвіл на приватизацію житлових приміщень.
Постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд не розглянув спір по суті, оскільки в порушення положень статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) переглянув справу не в межах вимог, які були пред`явлені в суді першої інстанції, та не вирішив позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання незаконною реєстрації права власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7, за ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат" та визнання недійсними договору купівлі-продажу від 26 травня 1998 року № 5, укладеного між ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат" та МПП "АПМ", розпорядження міського голови від 15 червня 2012 року № 622-р "Про оформлення права власності на квартири" та свідоцтва про право власності на нерухоме майно САЕ № 597247, при цьому апеляційний суд не дослідив та не встановив обставини, якими позивачі обґрунтовували вказані позовні вимоги.
Оскаржуваною постановою Рівненського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року задоволено апеляційні скарги МПП "АПМ", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, ТДВ "Рівненський домобудівний комбінат". Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2018 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що Організація орендарів "Рівненського ДБК" правомірно придбала державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Рівненського ДБК" (свідоцтво № 9 про право власності від 09 липня 1993 року), в тому числі незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_7, який введений у експлуатацію 30 вересня 1993 року; реєстрація права власності на спірну будівлю гуртожитку за ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат" є законною, докази, які підтверджують законність його викупу, є належними. Апеляційний суд, на підставі частини четвертої статті 82 ЦПК України, взяв до уваги судові рішення у справі № 569/4030/16-ц, де предметом спору була правомірність набуття Організацією орендарів "Рівненського ДБК" спірної будівлі гуртожитку для малосімейних, а в подальшому - реєстрація права власності за ЗАТ "Рівненський ДБК" та передача будівлі у статутний капітал товариств, де встановлено правомірність реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за ЗАТ "Рівненський ДБК", правомірність відчуження майна для МПП "АПМ" за договором купівлі-продажу від 26 травня 1998 року № 5, а також законність внесення 09 лютого 2012 року до статутного фонду ТОВ "АПМ Плюс" тринадцяти квартир, що знаходяться у гуртожитку, та набуття права власності на них ТОВ "АПМ Плюс". У межах справи № 569/4030/16-ц встановлено, що в подальшому реєстрація квартир за ТОВ "Пріоритетінвест-Рівне" не суперечить Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та не порушує житлових прав осіб, які постійно проживають у цих квартирах.
Апеляційний суд вказав, що належними та допустимими доказами доведено, що ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат" на законних підставах набув право власності на гуртожиток для малосімейних, права та інтереси позивачів внаслідок укладення 26 травня 1998 року між ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат" та МПП "АПМ" договору купівлі-продажу цього гуртожитку не порушені, оскільки цей договір укладений вже після закінчення строку, протягом якого вони мали право скористатися переважним правом на викуп займаних ними житлових помешкань за пільговими цінами. Правом на викуп квартир на пільгових умовах, яке їм надавав новий власник до 01 січня 2000 року, позивачі також не скористалися.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
ОСОБА_3 09 листопада 2022 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у справі. Разом із касаційною скаргою ОСОБА_3 подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
ОСОБА_5 09 листопада 2022 року засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у справі. Разом із касаційною скаргою ОСОБА_5 подала заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
ОСОБА_4 09 листопада 2022 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у справі. Разом із касаційною скаргою ОСОБА_4 подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
ОСОБА_2 09 листопада 2022 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у справі.
Касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є аналогічними за змістом, заявники, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувану постанову Рівненського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційних скаргах заявники як на підставу касаційного оскарження посилаються на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 3, 5, 15, 25 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", пунктів 1, 2 Методики оцінки вартості об`єктів приватизації та оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 1992 року № 522, та пункту 4.1 Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31/1056, та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм у подібних до встановлених у цій справі правовідносин (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявники посилаються на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційних скаргах заявники також наполягають, що ні договором купівлі-продажу державного майна від 08 липня 1993 року, ні свідоцтвом про власність, виданим 09 липня 1993 року, ні актом передачі від 09 липня 1993 року не передбачено набуття Організацією орендарів "Рівненського ДБК" у власність будівлі гуртожитку; суд у тексті постанови зазначив, що вартість недобудованого гуртожитку вказана та він проданий за такою вартістю, що не відповідає дійсності; лише належним чином укладений договір купівлі-продажу державного майна свідчив би про приватизацію такого майна, проте умови договору купівлі-продажу державного майна від 08 липня 1993 року № 11 та зміст акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 30 червня 1993 року (прочерки у відповідних графах про вартість будь-якого незавершеного будівництва) свідчать про те, що незавершене будівництво будівлі гуртожитку не приватизувалося і не підлягало приватизації; суд не дослідив, чому на кімнати в гуртожитку було оформлено право власності як на квартири.
У червні 2023 року до Верховного Суду від МПП "АПМ" надійшов відзив на касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційних скарг, співвідповідач просить залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Інші відзиви на касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 передані на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови, касаційну скаргу залишено без руху, надано заявникові строк для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема надання доказів доплати судового збору у розмірі 1 102,40 грн.
Іншою ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року поновлено ОСОБА_5 строк на касаційне оскарження постанови, касаційну скаргу залишено без руху, надано заявникові строк для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема надання доказів сплати судового збору у розмірі 9 921,60 грн.
Іншою ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження постанови, касаційну скаргу залишено без руху, надано заявникові строк для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема надання доказів сплати судового збору у розмірі 9 921,60 грн.
Іншою ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, надано заявникові строк для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та доказів сплати судового збору у розмірі 9 921,60 грн.
У грудні 2022 року від ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 надійшли матеріали на усунення недоліків касаційних скарг, а саме: квитанції про сплату судового збору у визначеному законом розмірі. ОСОБА_2 подав до Верховного Суду квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 569/6529/16-ц із Рівненського міського суду Рівненської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2023 року матеріали справи № 569/6529/16-ц надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.