ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
справа №140/7432/21
адміністративне провадження № К/990/33965/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №140/7432/21
за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року (головуючий суддя Большакова О.О., судді: Затолочний В.С., Качмар В.Я.),
В С Т А Н О В И В :
У липні 2021 року Головне управління ДПС у Волинській області (далі також - позивач, контролюючий орган) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 220206,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб, який виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 06 травня 2020 року №82364-5533-0318, №82365-5533-0318, №82366-5533-0318 та №82367-5533-0318. З метою погашення податкового боргу контролюючим органом була сформована та надіслана ОСОБА_1 податкова вимога від 23 грудня 2020 року №23023-17, однак податковий борг погашений не був, що й стало підставою звернення до суду з цим позовом.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2022 року у задоволенні позову було відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід місцевого бюджету Луцької об`єднаної територіальної громади податковий борг в сумі 220206,50 грн.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 13 квітня 2005 року зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку ГУ ДПС у Волинській області як платник податків та платник єдиного внеску.
Згідно розрахунку сум податкового боргу, наданого контролюючим органом, за відповідачем рахується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в загальному розмірі 220206,50 грн.
Вказані обставини також підтверджуються довідкою про наявність податкового боргу та інтегрованою карткою платника податків за платежем орендна плата з фізичних осіб.
У зв`язку з несплатою відповідачем у визначені податковим законодавством строки зазначеного боргу, контролюючий орган звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання платником податків податкових повідомлень-рішень від 06 травня 2020 року №82364-5533-0318, №82365-5533-0318, №82366-5533-0318 та №82367-5533-0318, а відтак прийшов до висновку, що грошове зобов`язання, щодо стягнення якого контролюючий орган звернувся із позовом до суду, не набуло статусу узгодженого та не може бути стягнуто судом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд прийшов до протилежного висновку та ствердив, що матеріалами справи підтверджено факт наявності у відповідача узгодженого податкового боргу (отримання надісланих платнику поштовим зв`язком податкових повідомлень-рішень 14 травня 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із зазначенням дати та підпису адресата ОСОБА_1 ), несплату відповідачем у встановленому порядку такого боргу, що є підставою для його стягнення у судовому порядку.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на порушення позивачем Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254 (далі - Порядок №1204), оскільки на корінцях податкових повідомлень-рішень №82364-5533-0318, №82365-5533-0318, №82366-5533-0318 та №82367-5533-0318 не зазначено дати отримання цих документів платником податків. Крім того, у поданих до матеріалів справі копіях рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зазначено номери №82364-5533, №82365-5533, №82366-5533, №82367-5533, що не відповідають номерам вищевказаних податкових повідомлень - рішень, а саме відсутня частина 0318, яка вказує на код територіального органу податкової служби, за місцем обліку якого у даному випадку має сплачуватися орендна плата з фізичних осіб. Відтак, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення неможливо однозначно ідентифікувати, що саме надсилалось відповідачу. Натомість, як вважає відповідач, судом апеляційної інстанції безпідставно визнано такі порушення формальними та констатовано факт отримання надісланих платнику поштовим зв`язком податкових повідомлень-рішень 14 травня 2020 року, що не узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 січня 2019 року у справі №826/14361/16 та від 26 березня 2019 року у справі №П/811/2406/17.
Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у цій справі.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачений обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України, законами з питань митної справи.
За приписами підпункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий борг відповідача по орендній платі з фізичних осіб виник внаслідок несплати грошових зобов`язань згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 06 травня 2020 року №82364-5533-0318 на суму 55242,42 грн, №82365-5533-0318 на суму 55242,42 грн, №82366-5533-0318 на суму 55242,42 грн та №82367-5533-0318 на суму 55242,42 грн.
Згідно інтегрованої картки платника по орендній платі за 2020 рік, з урахуванням наявної переплати в сумі 757,18 грн, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за вказаним платежем становить 220206,50 грн .
Пунктом 287.5 статті 287 ПК України передбачено, що податок з плати за землю фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (за відсутності факту оскарження такого акту індивідуальної дії) визначених в такому рішенні грошових зобов`язань у податкового органу виникає право надіслати платнику податків податкову вимогу.
Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків..
Із метою погашення податкового боргу контролюючий орган сформував податкову вимогу форми «Ф» від 23 грудня 2020 року №23023-17 на суму 220206,50 грн, яка була надіслана у встановленому порядку за місцем проживання ОСОБА_1 та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана останнім 28 грудня 2020 року.
Вказана обставина встановлена судами та не заперечується відповідачем.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання (вручення) платникові податків податкової вимоги.
Відповідно до пункту 58.3. статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.