ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № Б-50/232-09
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: ліквідатор ТОВ "Лекском" Черкасов С.А.,
відповідача: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском" арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 (колегія суддів у складі: Россолов В.В. - головуючий, Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.)
у справі №Б-50/232-09
за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском" арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісник"
про усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. Постановою Господарського суду Харківської області від 27.01.2010 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекском" (далі - Боржник), відкрито ліквідаційну процедуру.
2. У межах зазначеної справи про банкрутство ліквідатор Боржника подав заяву про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісник" (далі - Відповідач) усунути перешкоди в здійсненні Боржником права користування та розпорядження нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичи, буд. 1-г (далі - Майно), шляхом звільнення зазначених нежитлових приміщень.
3. Заяву мотивовано тим, що Боржник є єдиним законним власником Майна, яке безпідставно використовує в своїй господарській діяльності Відповідач, чим порушує права Боржника на вільне використання та розпорядження ним.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.02.2017 у справі №Б-50/232-09, яку залишено без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та Вищого господарського суду України від 22.11.2017, зокрема, визнано недійсними результати аукціону від 12.07.2016 щодо продажу нерухомого майна банкрута Боржника, а саме, аграрно-промислового молочно-товарного комплексу, що складаються із: санітарний пропускник (літ. "А") загальною площею 380,6 м2, корівник із бетону, цегли (літ. "Б") загальною площею 840,1 м2, корівник із цегли (літ. "Б1") загальною площею 1911,3 м2, корівник із бетону, цегли (літ. "Б2") 1911,5 м2, за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-б, та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 12.07.2016, укладений за результатом аукціону з продажу майна Боржника від 12.07.2016 №100080616/1.
5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2019, яку залишено в силі постановою Верховного Суду від 05.02.2020, витребувано з володіння ТОВ "Совберг" та зобов`язання передати ліквідатору Боржника, а також визнано за Боржником право власності на об`єкти нерухомого майна:
- нежитлову будівлю (виробничо-складська будівля) літ. А-1, загальна площа 870,6 м2, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-б;
- нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1, загальною площею 1910 м2, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-в;
- нежитлову будівлю (адміністративна будівля) літ. А-1, загальною площею 374,9 м2, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-а;
- нежитлову будівлю (будівля складу) літ. А-1 загальною площею 1909,4 м2, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-г (Майно).
6. Після постановлення зазначеної ухвали Боржник зареєстрував право власності на перелічене майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав №327562443 від 30.03.2023, відповідно до якого за Боржником зареєстровано право власності на Майно.
7. Однак згідно з наданим суду ліквідатором Боржника витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.05.2023, станом на 16.05.2023 офіційне місцезнаходження юридичної особи ТОВ "Лісник" (Відповідач), код ЄДРПОУ 40448789 є - Україна, 08122, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-Г (адреса Майна). Наведена адреса також вказана як адреса місцезнаходження виробника на етикетці продукції Відповідача, фотографію якої надав ліквідатор Боржника.
8. Ліквідатор Боржника направив на адресу Відповідача та його директору Горошко Р.В. повідомлення про необхідність звільнення зайнятого без відповідних правових підстав Майна у строк до 31.01.2023. Відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді.
9. У поданому Відповідачем 05.06.2023 за вх. №14207 до суду витягу з ЄДРПОУ, сформованому в системі "Електроний суд" 23.05.2023, також зазначено місцезнаходження Відповідача: Україна, 08122, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-Г.
10. Крім того, Відповідач із застосуванням підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС до моменту закриття підготовчого засідання подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді від 02.06.2023, до якої надано актуальну виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, датовану 31.05.2023 за №269614760844. Цією випискою підтверджується, що 29.05.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань був внесений запис про нове місцезнаходження Відповідача, а саме: 08001, Київська обл., Бучанський р-н, смт Макарів, вул. Фастівська, 65.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
11. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.07.2023 позов задоволено.
12. Рішення мотивовано тим, що Майно знаходиться у Боржника як власника на законних правових підставах, тому він правильно обрав спосіб захисту свого права шляхом усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Майном відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України. Водночас Відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність у його користуванні Майна, оскільки місцезнаходження юридичної особи Відповідача збігається з адресою Майна. Також Відповідач не надав доказів на підтвердження правомірності користування ним Майном.
13. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
14. Постанову мотивовано тим, що з обсягу і характеру наданих у справі доказів висновок про фактичне користування та розпорядження Відповідачем Майном не видається більш вірогідним, ніж протилежні твердження Відповідача. Суд апеляційної інстанції відхилив надані ліквідатором Боржника докази, зокрема, враховувавши наявність офіційної інформації щодо зміни місцезнаходження Відповідача.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
15. Ліквідатор Боржника подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
16. Касаційну скаргу мотивовано наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, щодо застосування передбаченого статтею 79 Господарського процесуального кодексу України стандарту доказування "вірогідності доказів", а також у постановах від 18.05.2023 у справі № 908/3468/13, від 21.12.2020 у справі № 916/401/17, щодо застосування приписів частини 10 статті 81, статті 86, частини 5 статті 236 зазначеного Кодексу щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін.
17. На думку ліквідатора Боржника, суд першої інстанції в своєму рішенні дійшов правильного висновку про те, що надані ним докази є більш вірогідними, ніж докази Відповідача, тому позов є обґрунтованим.
18. Ліквідатор Боржника наголошує, що Відповідач не надав витребувані судом докази, не повідомивши про причини їх неподання, що є підставою для визнання судом тієї обставини, що Відповідач користується Майном. Також ліквідатор Боржника посилається на безпідставну відмову апеляційним господарським судом у задоволенні його клопотання про витребування у Відповідача документів, на підставі яких він користується Майном, з яких можна було б встановити дату припинення Відповідачем користування Майном.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
19. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження щодо доводів скарги про неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц - на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, а щодо доводів скарги про неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №908/3468/13, від 21.12.2020 у справі №916/401/17 - на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу.
20. Водночас у разі продовження касаційного провадження у справі Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
21. Відповідач вважає, що апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові застосував висновки Верховного Суду, викладені в перелічених у касаційній скарзі постановах у справах №924/233/18, №917/2101/17, №129/1033/13-ц. Тоді як дійсною підставою для подання касаційної скарги є незгода ліквідатора Боржника зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою доказів при вирішенні питання про їх вірогідність для встановлення обставин, які мають значення для справи, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
22. Відповідач зазначає, що на момент звернення ліквідатора Боржника з позовом він мав зареєстроване місцезнаходження за адресою Майна, але це не підтверджує фактичного користування ним Майном на момент та після такого звернення. Відповідач стверджує, що він не перешкоджав Боржнику у фактичному доступі та/або користуванні Майном. А після зміни Відповідачем місцезнаходження 29.05.2023, на його думку, фактично у цій справі зник предмет спору.
23. Також Відповідач заперечує проти аргументу касаційної скарги про неповідомлення ним суду першої інстанції про причини неподання витребуваних документів, оскільки він у заяві від 05.06.2023 поінформував суд першої інстанції про невикористання ним Майна, відсутність господарських відносин з Боржником та будь-якого договору. Відповідач наголошує на обґрунтованості відхилення апеляційним господарським судом клопотання ліквідатора Боржника про витребування доказів, а також зауважує про нерелевантність до правовідносин у цій справі висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.05.2023 у справі №908/3468/13, від 21.12.2020 у справі №916/401/17.
Позиція Верховного Суду
24. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційних скарг.
25. Предметом касаційного оскарження в цій справі є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду заяви ліквідатора Боржника про усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Майном.
26. Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного (господарського) права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
27. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
28. Зокрема, в приписах статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України закріплений принцип непорушності права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
29. Захист права власності врегульований главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, передбачений статтею 391 зазначеного Кодексу, згідно з якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
30. У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
31. Верховний Суд неодноразово (зокрема в постановах від 17.04.2018 у справі №924/623/16, від 29.08.2019 у справі №910/551/18) звертав увагу, що звернутися з передбаченим наведеною нормою негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.