ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 480/1162/22
адміністративне провадження № К/990/23219/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Пасічник С.С., Гончарової І.А.,
розглянув в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Агрофірма «Журавка» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2023 (судді: Любчич Л.В. (головуючий), Присяжнюк О.В., Спаскін О.А.) у справі №480/1162/22 за позовом Приватного підприємства «Агрофірма «Журавка» до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне підприємство «Агрофірма «Журавка» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.09.2021 №613518280701 та №612418280701.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки про порушення Підприємством вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам, є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку Підприємства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 позов Підприємства задоволено в повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджено належно оформленими первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Відповідачем не надано доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутність факту (джерела) законного введення в обіг товару та/або реального задекларованого його виробництва контрагентами, відсутності в останніх достатньої кількості працівників для здійснення господарських операцій.
4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2023 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено.
Рішення вмотивовано недоведеністю позивачем реальності проведення господарських операцій з контрагентами. Надані позивачем первинні документи по правовідносинам з контрагентами ТОВ «Меткомтех», ТОВ «Грін Форсес», ТОВ «Марбелс», ТОВ «Роял Елістар», ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Денкерт», ТОВ «Девіс Форт», на думку суду, не підтверджують реальності здійснення господарських операцій з придбання дизельного палива, скрапленого газу та інших товарно - матеріальних цінностей.
Суд зокрема вказував, що під час перевірки контролюючому органу не надавалися докази оприбуткування придбаних товарів та їх подальшого його використання, також не надавались документи, які б підтверджували якість товару та його походження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, Підприємство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2023 та залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.05.2022.
6. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість (ПДВ), застосування штрафних (фінансових) санкцій та меншення розміру від`ємного значення ПДВ стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 05.08.2021 № 3886/18-28-07-01-07/30903248/66, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПП Агрофірма «Журавка» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2020, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 7793949 грн та завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду за вересень 2020 року на суму 500824 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в акті перевірки вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ «Меткомтех», ТОВ «КФ «Фабрика органічних рішень», ТОВ «Грін Форсес», ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Девіс Форт», ТОВ «Роял Елістар», ТОВ «Денкерт» та ТОВ «Марбелс» не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, у зв`язку не наданням позивачем документів, які підтверджують якість придбаного товару, його походження, оприбуткування та подальше використання в господарській діяльності, за результатами аналізу даних наявних в інформаційно - аналітичних ресурсах ДПС було встановлено непідтвердження факту (джерела) законного введення в обіг товару та/або реального задекларованого його виробництва контрагентами, не встановлено придбання продукції по ланцюгу постачання, відсутність в контрагентів достатньої кількості працівників для здійснення господарських операцій, наявність кримінальних провадженнях відносно контрагентів.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Меткомтех», ТОВ «КФ «Фабрика органічних рішень», ТОВ «Грін Форсес», ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Девіс Форт», ТОВ «Роял Елістар», ТОВ «Денкерт» та ТОВ «Марбелс» на підставі договорів поставки та купівлі - продажу.
Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії документів, зокрема, договори, видаткові накладні, відомості по рахунках 631, 208, податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, акти вживання добрив, товарно - транспортні накладні, документи про оплату, акти звіряння взаємних розрахунків.
Судом першої інстанції також встановлено, що придбані товарно - матеріальні цінності позивачем були використані у власній господарській діяльності, зокрема використання придбаних добрив, скрапленого газу та дизпалива у господарській діяльності підтверджується наданими позивачем звітами про посівні площі, подорожніми листами тракторів та актами списання.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій Підприємство зазначило неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанцій при прийнятті рішень не врахував відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 16.05.2018 у справі № 2а-0870/12052/11, від 05.06.2018 у справі №2а-10089/11/1370, від 17.04.2018 у справі № 516/1587/17, від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17 та у справі 814/937/15, від 15.05.2018 у спраі № 822/2348/16, що свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів статей 185, 187, 200, 201 Податкового Кодексу України.
Позивач вказує, що ним було надано первинні документи, що стосуються господарських операцій з контрагентами, які фактично підтверджують їх реальність та безпосереднє використання придбанихтоварів у власній господарській діяльності, при цьому суд апеляційної інстанції безпідставно надав перевагу доводам контролюючого органу, які не підтверджені доказами.
9. Контролюючим органом надано відзив на касаційну скаргу Підприємства, в якому відповідач вказує, що саме судом апеляційної інстанції надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких не підтверджується фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами, а відповідно і не дотримання позивачем вимог норм Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту за такими операціями, у зв`язку з чим, контролюючий орган просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції просить залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19), від 26 вересня 2023 року (справа №120/6732/22).
Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.