ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
справа №522/8907/18
адміністративне провадження № К/9901/8889/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 522/8907/18
за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи - Міністерства культури України, про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року (прийняте у складі головуючого судді Юхтенко Л.Р.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючої судді Ступакової І.Г., суддів: Бітова А.І., Лук`янчук О.В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, в якому просила:
- виключити з Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини споруди під назвою «Засновникам Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради №3 від 20 вересня 2013 року №01-19/151р «Про визнання пам`ятника «Засновникам Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі, як щойно виявленого об`єкта культурної спадщини та подальшого занесення до державного реєстру нерухомих пам`яток України».
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2018 року адміністративний позов направлено для розгляду до Одеського окружного адміністративного суду на підставі п. 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до провадження та залишено її без руху.
09 січня 2018 року від позивачки до суду першої інстанції надійшла уточнена позовна заява.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) до Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради (далі - відповідач 1), Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 2), за участю третьої особи - Міністерства культури України (далі - Мінкульт, третя особа), в якій просила:
- виключити з Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини споруди під назвою «Засновникам Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради №3 від 20 вересня 2013 року №01-19/151р «Про визнання пам`ятника «Засновникам Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі, як щойно виявленого об`єкта культурної спадщини та подальшого занесення до державного реєстру нерухомих пам`яток України».
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване розпорядження має бути визнано нечинним на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду по справі №2а-549/11 від 05 вересня 2018 року.
Спірне розпорядження відповідача порушує вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року № 1181 «Деякі питання спорудження (створення) пам`ятників і монументів», наказу Держбуду України та Мінкультури України від 30 листопада 2004 року №231806 «Порядок спорудження (створення) пам`ятників і монументів» та п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1760 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», оскільки пропозиції щодо включення щойно виявлених об`єктів культурної спадщини до Реєстру подаються не пізніше ніж протягом трьох років з дня їх включення до переліку об`єктів культурної спадщини.
Позивачка вважає, що згідно пункту 3 статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» ця споруда не є і не може бути пам`яткою монументального мистецтва, оскільки є сучасним витвором з довільним трактуванням старовинного проекту та, відповідно, не підлягає державній реєстрації.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року в задоволенні позовної заяви відмовлено у повному обсязі.
4. Приймаючи такі рішення, в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження №3, суди не прийняли до уваги посилання позивачки на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року по справі 2а/549/11, оскільки вказана постанова не стосується розпорядження №3 та не містить зобов`язання щодо скасування вказаного розпорядження.
Суди встановили, що розпорядження № 3 винесено з метою виготовлення документації (облікової документації) та передачі цих документів для ініціювання питання щодо звернення до Міністерства культури України в частині внесення змін до державного реєстру нерухомих пам`яток України. За висновками судів розпорядження відповідача є тільки документом доручення щодо виготовлення облікової документації та не є актом суб`єкта владних повноважень, виданим в межах виконання управлінських та владних повноважень; як документ доручення він вичерпав свою дію після виготовлення облікової документації на пам`ятник «Засновникам Одеси».
Відмовляючи у задоволенні вимоги про виключення з Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини споруди під назвою «Засновникам Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі, суди зазначили, що матеріали справи не містять доказів щодо прийняття будь-якого документу про визнання об`єкта під назвою «Засновникам Одеси» щойно виявленим об`єктом культурної спадщини та щодо включення його до державного реєстру нерухомих пам`яток України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 29 березня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, який не входить в судовий округ П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване розпорядження Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради постановлене за межами компетенції та повноважень виконавчого органу міської ради. Повноваження щодо прийняття такого розпорядження належать обласній державній адміністрації за місцезнаходженням такого об`єкту. Орган місцевого самоврядування (міськрада) може лише надати пропозиції до обласної структури у сфері захисту культурної спадщини стосовно порушення питання про визнання споруди щойно виявленим об`єктом культурної спадщини.
Суди підміняють поняття протоколу обласної науково-методичної, консультативної або наукової (вченої) ради іншим документом - протоколом № 2 від 16 серпня 2013 року Координаційної ради, яка є колегіальним дорадчим органом з питань охорони об`єктів культурної спадщини при виконавчому комітеті Одеської міської ради.
Позивачка вважає, що споруда з назвою пам`ятник «Засновникам Одеси» це копія зруйнованого пам`ятника «Катерини II», а тому не підлягає державній реєстрації, відповідно до частини третьої статті 13 ЗУ «Про охорону культурної спадщини».
6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 березня 2019 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_2 , суддів Гімона М.М., Бучик А.Ю.
7. Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 13 червня 2023 року, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 08 червня 2023 року № 622/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку із поданням заяви про відставку», згідно з наказом Голови Верховного Суду від 08 червня 2023 року № 1723-к (№1723/0/5-23) «Про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату Верховного Суду», проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
8. 02 травня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради. Відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради наголосило на тому, що воно в межах своєї компетенції має право складати облікову документацію на об`єкти культурної спадщини та видавати відповідні розпорядження щодо охорони об`єктів культурної спадщини.
9. Верховний Суд ухвалою від 08 листопада 2023 року прийняв до провадження зазначену касаційну скаргу, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 08 листопада 2023 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Cудами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до протоколу № 2 від 16 серпня 2013 року засідання колегіального дорадчого органу з питань охорони об`єктів культурної спадщини (координаційна рада) при виконавчому комітеті Одеської міської ради, затвердженого рішенням виконкому Одеської міської ради № 271 від 10 червня 2010 року, питанням номер 6 порядку денного було «Про ініціативу питання про включення в Державний реєстр нерухомих пам`яток України пам`ятника «Засновникам міста Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі, який не є об`єктом культурної спадщини, за категорією монументального мистецтва та історії м. Одеси, та виготовлення необхідної документації для надання Міністерству культури України, у відповідності до діючого пам`ятко охоронного законодавства.
За результатами розгляду наданих архівних матеріалів, історичної довідки та обговорення даного питання було вирішено:
Згідно розробленого «Історико-архітектурного опорного плану, проекту зон охорони, визначення меж історичних ареалів», затвердженого наказом Міністерства культури та туризму України від 20 червня 2008 року № 728/0/16-08 пам`ятник «Засновникам міста Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі, знаходиться в межах Центрального історичного ареалу м. Одеси, на території комплексної охоронної зони. Пам`ятник не занесено в списки об`єктів культурного спадку міста Одеси та Державний реєстр нерухомих об`єктів культурної спадщини України.
Цей об`єкт може відповідати критеріям, передбачених п. 11 (об`єкти культурної спадщини місцевого значення) Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760.
Для ініціювання внесення змін в Державний Реєстр нерухомих об`єктів культурної спадщини України в частині внесення цього об`єкта в Державний Реєстр по категорії монументального мистецтва та історії м. Одеси необхідно виготовити відповідну документацію.
На підставі рішення Координаційної ради від 16 серпня 2013 року прийнятого за наслідками розгляду питання 6 порядку денного, Управлінням з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради 20 серпня 2013 року винесено розпорядження №3 «Про визнання пам`ятника «Засновникам міста Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі, як щойно виявленого об`єкта культурної спадщини та подальшого занесення його до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» (а.с. 7).
Судами попередніх інстанцій помилково зазначено, що датою розпорядження є 20 вересня 2013 року.
Вказаним розпорядженням:
1) згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визнано об`єкт монументального мистецтва - пам`ятник «Засновникам міста Одеси» щойно виявленим об`єктом культурної спадщини;
2) для ініціювання внесення змін до Державного реєстру нерухомих пам`яток України в частині включення даного об`єкта до Державного реєстру за категорією монументального мистецтва та історії міста Одеси виконати необхідну облікову документацію.
Не погоджуючись з правомірністю оскаржуваного розпорядження Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
В касаційній скарзі позивачка просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд в суд першої інстанції, який не входить в судовий округ П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Вказана вимога обґрунтована тим, що судові справи стосовно споруди «Засновникам Одеси» тривають вже 11 років та декілька разів судді Одеського апеляційного адміністративного суду виносили рішення, які потурають антидержавницьким силам. Крім того, учасником колегії вже вдруге був суддя Бітов А.І. На думку позивачки, ухвала про відмову в задоволенні відводу суддів є доказом зацікавленості П`ятого апеляційного адміністративного суду у розгляді саме цієї справи та небажання передати її на розгляд в іншу область.
Надаючи правову оцінку доводам ОСОБА_1 колегія суддів КАС ВС з`ясувала, що у січні 2019 року до суду апеляційної інстанції від позивачки надійшла заява про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Лук`янчук О.В. та всьому складу апеляційного суду. Заява вмотивована тим, що на думку ОСОБА_1 при розгляді питання щодо споруди «Засновникам Одеси», суд апеляційної інстанції при розгляді справи № 2а/549/11 та винесені постанови від 05 лютого 2018 року, незаконно застосував положення статті 2 КАС України та відступив від принципів верховенства права. Крім того, заявниця зазначила про наявну змову органів судової (в особі суддів апеляційного адміністративного суду) та місцевої влади.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року визнано необґрунтованим заявлений 31 січня 2019 року ОСОБА_1 відвід колегії суддів у складі головуючого судді Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Лук`янчук О.В. Зупинено провадження у справі №522/8907/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Лук`янчук О.В. для визначення судді для вирішення питання про відвід у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року на підставі частини четвертої статті 36 КАС України відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Лук`янчук О.В. у справі №522/8907/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року.
Відповідно до змісту частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
З огляду на викладене наведені позивачкою в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості заяви про відвід колегії суддів.
Відносно наявності підстав для передачі справи на новий розгляд в суд першої інстанції, який не входить в судовий округ П`ятого апеляційного адміністративного суду, суд касаційної інстанції звертає увагу, що підстави для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд визначені статтею 353 КАС України.
Згідно із положеннями пункту 2 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими.
Колегія суддів КАС ВС дійшла висновку про недопущення судом апеляційної інстанції порушення норми процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.